Постанова 4816 № 577/898/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м.Суми Справа №577/898/21 Номер провадження 22-ц/816/1770/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2021 року, ухвалене в складі судді Семенюк І.М. у м. Конотоп Сумської області, в цивільній справі за позовом Конотопської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Сумській області, до ОСОБА_1 , третя особа - Бочечківська сільська рада Конотопського району Сумської області, про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року Конотопська місцева прокуратура звернулась до суду з указаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що в провадженні СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області перебувало кримінальне провадження № 12019200080001229 від 02 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що наприкінці листопада - на початку грудня 2019 року ОСОБА_1 , без оформлення спеціального дозволу (ордеру) здійснив самовільний поруб 29 дерев породи «тополя» та «верба» в межах населеного пункту по вул. Назаренка в с. Бондарі Конотопського району Сумської області. Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної відповідачем зеленим насадженням, внаслідок пошкодження дерев до ступеню припинення росту по вул. Назаренка в с. Бондарі Конотопського району Сумської області, проведеного Державною екологічною інспекцією в Сумській області, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів», загальна сума шкоди складає 26639 грн. У зв`язку з відсутністю в діях відповідача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України 27 грудня 2019 року винесено постанову про закриття кримінального провадження. У подальшому державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області складено протокол № 012027 від 09 січня 2020 року про адміністративне правопорушення стосовно відповідача за ст. 153 КУпАП і 09 січня 2020 року винесено постанову № 012027 про накладення адміністративного стягнення за ст. 153 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень та запропоновано добровільно відшкодувати в сумі 26639 грн. Постанова про накладення адміністративного стягнення відповідачем не оскаржувалася. Збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу у сумі 26639 грн відповідач добровільно не відшкодував. Посилаючись на зазначені обставини Конотопська місцева прокуратура заявила вимогу про стягнення з відповідача на користь Державної екологічної інспекції України у Сумській області відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу у розмірі 26639 грн, а також вирішити питання з відшкодування сплаченого за подання позовної заяви судового збору. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2021 року позов Конотопської місцевої прокуратури задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної екологічної інспекції України у Сумській області 26 639 грн збитків, шляхом зарахування їх до місцевого бюджету Бочечківської сільської ради Конотопського району Сумської області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумської обласної прокуратури відшкодування судового збору у розмірі 2270 грн. Не погоджуючись рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у поданому позивачем розрахунку збитків, зазначено, що пошкоджені дерева породи «верба» та «тополя», але згідно акту передачі речових доказів від 18 лютого 2020 року, зазначено про передачу деревини породи «осика» в кількості 35 колод. При цьому у акті відсутні відомості про кількість дерев, а також про те, чи були вони сироростучими. Крім того, заявник звертає увагу, що з доданих до позову документів не вбачається, що саме є підставою для проведення розрахунку розміру шкоди, не відображені дані про те, у який спосіб, і з застосуванням яких вимірювальних засобів проведено заміри пнів, не вказано адресу, за якою проводився огляд, що на його думку є істотним порушенням. У відзиві на апеляційну скаргу Конотопська окружна прокуратура зазначає, що завдання відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу підтверджується матеріалами справи, доводи апеляційної скарги є безпідставними, тому підстави для її задоволення відсутні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного: За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі, яка переглядається, суд встановив, що наприкінці листопада - на початку грудня 2019 року ОСОБА_1 , без оформлення спеціального дозволу (ордеру) здійснив самовільний поруб 29 дерев породи «тополя» та «верба» в межах населеного пункту по вул. Назаренка в с. Бондарі Конотопського району Сумської області. За вказаним фактом 02 грудня 2019 порушено кримінальне провадження №12019200080001229 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_1 зеленим насадженням, внаслідок пошкодження дерев до ступеня припинення росту по вул. Назаренка в с. Бондарі Конотопського району Сумської області, проведеного Державною екологічною інспекцією в Сумській області, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів», загальна сума шкоди складає 26639 грн. Встановлено, що ордер на видалення зелених насаджень відповідачу не видавався та відповідні рішення не приймалися. Однак, у зв`язку з відсутністю в діях відповідача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, 27 грудня 2019 року винесено постанову про закриття кримінального провадження ( а.с.13-15). 09 січня 2020 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Приходько І.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 153 КУпАП за фактом самовільної (без оформлення спеціального дозволу-ордеру) порубки 29 дерев порід «тополя» і «верба» різного діаметру на території населеного пункту АДРЕСА_1 , в результаті вказаних дій заподіяно шкоду на суму 26 639 гривень і накладено штраф в розмірі 170 гривень. Запропоновано ОСОБА_1 добровільно відшкодувати завдані збитки ( а.с.16,17). Постанова про накладення адміністративного стягнення № 012027 від 09 січня 2020 року ОСОБА_1 не оскаржена і набрала законної сили. Державна екологічна інспекція у Сумській області зверталась до відповідача з письмовою пропозицією добровільно відшкодувати збитки. Проте, на час звернення позивача до суду, збитки не відшкодовані ( а.с.21, 22). Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Згідно із статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Положеннями п.п. «а», «б» абз. 1 статті 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища. Статтею 10 Закону України «Про рослинний світ», визначено, що спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 р. № 1045. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється, зокрема, за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі ордера. Частиною 2 статті 293 ЦК України передбачено, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про рослинний світ», порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Статтею 153 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об`єктів озеленення в межах населених пунктів, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об`єктами озеленення; пошкодження дерев і чагарників за межами населених пунктів, що не віднесені до лісового фонду, або їх незаконна порубка. За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу (ч. 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ»). Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. З огляду на зазначені норми матеріального права та встановлені у справі обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що шкода завдана навколишньому природному середовищу неправомірними винними діями відповідача підлягає відшкодуванню у повному обсязі. За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач заподіяв збитків внаслідок порушення природоохоронного законодавства, яке полягало у незаконній порубці дерев за відсутності дозвільного документа (ордера). Постановою про накладення адміністративного стягнення № 012027 від 09 січня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 153 КУпАП за фактом самовільної (без оформлення спеціального дозволу-ордеру) порубки 29 дерев порід «тополя» і «верба» різного діаметру на території населеного пункту АДРЕСА_1 , накладено штраф в розмірі 170 грн, визначено розмір завданих збитків, запропоновано ОСОБА_2 відшкодувати заподіяну шкоду у розмірі 26639 грн. Звертаючись з апеляційною скаргою висловив незгоду з розміром збитків, завданих природі, стверджує, що у справі відсутні докази на підтвердження позовних вимог у заявленому розмірі. Проте, зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки розмір заборгованості, встановлений постановою про накладення адміністративного стягнення № 012027 від 09 січня 2020 року, яка набрала законної сили та не була оскаржена відповідачем. Крім того, у матеріалах справи наявний розрахунок розміру шкоди, складений інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області І. Приходько на основі постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року №559 «Про такси обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів» та протоколу огляду місця події від 05 грудня 2019 року. Доказів на спростування проведеного розрахунку відповідач не надав, з альтернативним розрахунком не звертався. Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом. Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Позивач Конотопська місцева прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Сумській областівідповідно до статті 81 ЦПК України, під час розгляду справи в суді першої інстанції, довела та надала належні і допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що між незаконними винними діями відповідача ОСОБА_1 та фактом завдання державі шкоди порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме вчинення самовільної порубки сироростучих дерев породи «верба» та «тополя», є безпосередній причинний зв`язок, а тому саме він зобов`язаний відшкодувати державі майнову шкоду у розмірі у розмірі 26639 грн. При цьому відповідач ОСОБА_1 не довів та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що шкоди було завдано не з його вини, та не спростовано наданого позивачем розрахунку суми завданої шкоди. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: Т.А. Левченко С.С. Ткачук