Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/901/20

Справа № 128/901/20 Провадження № 22-ц/801/2503/2021 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 рокуСправа № 128/901/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Медвецького С. К., суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 128/901/20 за апеляційною скаргою адвоката Підрези І. В. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Васильєвої Т. Ю., у залі суду, повний текст якого складено 04 жовтня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 2019 року о 07:50 год на автодорозі М-21 Житомир Могилів-Подільський в смт Стрижавка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 211540», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 під її керуванням, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. За згодою водіїв було складено європротокол, відповідно до якого, ОСОБА_2 визнав свою вину у порушенні вимог Правил дорожнього руху. Крім того, ОСОБА_2 надав розписку, що він свою вину у дорожньо-транспортній пригоді визнає та зобов`язується відшкодувати шкоду, якщо відшкодування буде більшим ніж передбачено страховим полісом. Відповідно до висновку експерта № 6635/19-21 від 10 червня 2019 року завдана їй шкода пов`язана з пошкодженням автомобіля складає 212 610, 78 грн. ПАТ «Страхова група «ТАС» в межах закону відшкодувала їй 49 050 грн. Оскільки розмір завданих їй збитків є більшим за страхову виплату, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь різницю між завданою шкодою та страховим відшкодуванням у розмірі 163 560,78 грн (212 610, 78 грн - 49 050 грн). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 160 217,52 грн матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 602,17 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач визнав себе винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та зобов`язався відшкодувати ОСОБА_1 завдану ним шкоду. Відповідачем не спростовано вартість заподіяних позивачу збитків пошкодженням транспортного засобу, визначених за результатами судово-автотоварознавчої експертизи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У листопаді 2021 року адвокат Підреза І. В. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року справу передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційну скаргу адвоката Підрези І. В. залишено без руху через несплату судового збору. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Підрези І. В. про призначення повторної судово-автотоварознавчої експертизи. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до розгляду на 09 грудня 2021 року в порядку письмового провадження. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок експерта не може бути належним доказом у справі, оскільки при проведенні експертизи, експертом невірно взято до обрахунку показники одометра, а це, впливає на ринкову вартість транспортного засобу. Окрім цього, висновок експерта базується лише на наданих фотографія без фактичного огляду транспорту. Зазначив, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального права неповно з`ясовував обставини справи, не надав належної оцінки встановленим обставинам справи та не встановив, які докази є належними та достатніми для ухвалення рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що 10 червня 2019 року о 07:50 год на автодорозі М-21 Житомир Могилів-Подільський в смт Стрижавка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 211540», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. За згодою водіїв було складено європротокол, відповідно до якого, ОСОБА_2 визнав свою вину у порушенні вимог Правил дорожнього руху (а.с.9, т. 1). Розпискою від 10 червня 2019 року ОСОБА_2 підтвердив, що вину у дорожньо-транспортній пригоді визнає та зобов`язується відшкодувати шкоду, якщо відшкодування буде більшим ніж передбачено страховим полісом (а.с.10, т. 1). Відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 6635/19-21 від 29 листопада 2019 року, виконаного експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Базалицьким В. С., розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Т5», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження станом на 10 червня 2019 року склав 212 610,78 грн. (а.с.11 - 29, 165 183, т. 1). 13 червня 2019 року АТ «Страхова група «ТАС» повідомила ОСОБА_1 , що сума страхового відшкодування з вирахуванням франшизи становить 49 050 грн. (а.с.30, т. 1). Відповідно до полісу № АМ7333197, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ 21154», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована АТ «Страхова група «ТАС», розмір франшизи згідно з полісу становить 950 грн (а.с.48, 57, т. 1). 12 червня 2019 року ОСОБА_1 погодилась на страхове відшкодування у розмірі 49 050 грн (а.с.49, 56, т. 1). Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/102-21/585-АВ від 25 лютого 2021 року, виконаного експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Вишталюк О. В., сума матеріального збитку, завдана власнику автомобіля «Volkswagen Т5», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження станом на 10 червня 2019 року становила 209 267,52 грн (а.с.227, т. 1 а.с. 14, т. 2). Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов наступних висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України. Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. У випадку, коли для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що: «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування». Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи слідує, що 10 червня 2019 року о 07 год 50 хв. в смт Стрижавка сталась дорожньо-транспортна пригода. Учасники дорожньо-транспортної пригоди погодилися спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якій ОСОБА_2 визнав свою вину та написав власноруч розписку, у якій зобов`язався відшкодувати всі витрати щодо ремонтних робіт, якщо відшкодування буде більшим ніж передбачено страховим полісом Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 завдав матеріальних збитків ОСОБА_1 і зобов`язаний відшкодувати їх. За результатами проведеної судово-автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/102-21/585-АВ від 25 лютого 2021 року, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Т5» ОСОБА_1 , в результаті його пошкодження складає 209 267,52 грн. Доказів які б спростовували чи ставили під сумнів висновок судово-автотоварознавчої експертизи відповідачем не надано. Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку. Відповідно до абз. 2 п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 N 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» (далі Розпорядження № 698 від 17 листопада 2011 року) затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, зокрема з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому. Оскільки ПАТ «Страхова група «ТАС» виплатила страхове відшкодування позивачці в розмірі 49 050 грн, ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити потерпілій різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а саме 160 217,52 грн (209 267,52 грн 49 050 грн), для повного відшкодування завданої ним шкоди. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 160 217,52 грн Доводи апеляційної скарги про невідповідність пробігу фактичному значенню одометра, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки показники одометра не впливають на вартість пошкодження та розмір матеріального збитку. Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу диспозитивної цивільного судочинства суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони. А тому указані відомості не можуть братися в основу невідповідності пробігу фактичному значенню одометра та відповідно ставити під сумнів результати проведеної судово-автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/102-21/585-АВ від 25 лютого 2021 року, в розрахунок якої покладені відомості про одометр з фотографії одометра № 12 (а.с.26, зв. т.1). З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди заявника з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку відповідача свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог та судового захисту його прав у обраний ним спосіб. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильні висновки суду першої інстанції та не спростовують їх. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів постановив: Апеляційну скаргу адвоката Підрези І. В. в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2021 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок скаржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач С. К. Медвецький судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук