Ухвала КЦС ВС № 522/5315/15-ц

Ухвала 06 грудня2021року м. Київ справа № 522/5315/15-ц провадження № 61-16135св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах та як законний представник недієздатної ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У березні 2015 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах та як законний представник недієздатної ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності, визнання правочину недійсним та виселення. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 29 вересня 1990 року між ним та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, після чого вона змінила прізвище на ОСОБА_2 . Матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_8 , яка після укладення шлюбу з ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 . Таким чином, ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_10 , проте у свідоцтві про народження її батьками зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_8 . У квітні 1999 року за усним договором ОСОБА_10 зобов`язалася передати ОСОБА_12 свою квартиру АДРЕСА_1 , але договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла і ОСОБА_2 в порядку спадкування набула право власності на вказану квартиру. При цьому рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 22 травня 2000 року встановлено факт укладення 18 квітня 1999 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 договору купівлі-продажу та за ОСОБА_12 визнано право власності на вказану квартиру. 22 січня 2008 року ОСОБА_12 подарувала квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_13 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 18 квітня 1999 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , і визнання за ними права власності на квартиру. При цьому без відповідних правових підстав 23 листопада 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали спірну квартиру ОСОБА_6 . Посилаючись на викладене, позивач просив встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 23 листопада 2013 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ; виселити з указаної квартири ОСОБА_6 з членами її сім`ї без надання іншого житлового приміщення; визнати за недієздатною ОСОБА_2 право власності на зазначену квартиру. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах та як законний представник недієздатної ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт родинних стосунків, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджено доказами, що знаходяться у матеріалах спадкової справи. У позовній заяві не обґрунтовано з яких підстав суд має визнати договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 недійсним; виселити ОСОБА_6 з членами сім`ї без надання іншого житлового приміщення з квартири та визнати за недієздатною ОСОБА_2 право власності на квартиру. Доводи позивача, що ОСОБА_2 не отримала свідоцтва про право на спадщину через відсутність доказів про те, що мати ОСОБА_2 - ОСОБА_8 є ОСОБА_10 , не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідно листа Шостої Одеської державної нотаріальної контори від 27 вересня 2013 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, оскільки згідно з довідкою № 425611.67.13, виданою КП « Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 27 серпня 2013 року, 22 січня 2008 року право власності на квартирна підставі договору дарування від 22 січня 2008 року, зареєстровано за іншими особами. Постановою Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом в нотаріальній конторі, оскільки власником квартири є ОСОБА_6 . Недієздатна ОСОБА_2 є законним власником квартири, починаючи з 23 листопада 1999 року, оскільки відповідно до статті 548 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, вона у встановленому на той час законному порядку прийняла спадщину. ОСОБА_6 є незаконним власником квартири, оскільки придбала квартиру в осіб, які не мали права її відчужувати. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року виправлено описку в постанові Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року. Замість неправильно вказаного «будинку АДРЕСА_2 …». Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги У жовтні 2021 року ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 451/394/13-ц, 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, 29 грудня 2020 року у справі № 909/1165/19, 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17, 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, 19 травня 2021 року у справі № 523/9111/17. Також, у касаційній скарзі заявниця посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) Інші учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 28 жовтня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах та як законний представник недієздатної ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про встановлення факту родинних стосунків, визнання права власності, визнання правочину недійсним, виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021року призначити до судового розгляду на 15 грудня 2021 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик