Ухвала КЦС ВС № 456/1479/20

Ухвала 08 грудня 2021 року м. Київ справа № 456/1479/20 провадження № 61-19207ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про компенсацію Ѕ частки спільного майна, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про компенсацію Ѕ частки спільного майна. Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жидачівського районного управління юстиції Львівської областіміж ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, актовий запис №

08. Перебуваючи у шлюбі, подружжя придбало автомобіль марки Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, який був зареєстрований за відповідачем. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Незважаючи на те що згоди про добровільний поділ майна досягнуто не було, автомобіль марки Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, залишився у користуванні відповідача. 06 березня 2020 року ОСОБА_1 без згоди позивача відчужив вказаний автомобіль на користь третіх осіб. Відповідно до висновку про вартість ринкова вартість транспортного засобу марки Mazda 3, 2015 року випуску, станом на 14 квітня 2020 року становить 398 580 грн, а, відтак, вартість Ѕ частини автомобіля становить 199 290 грн. Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частки спільного майна - автомобіля марки Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, у розмірі 199 290 грн. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2021 року (у складі судді Шрамка Р. Т.) позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію Ѕ частки вартості автомобіля марки Mazda 3, 2015 року випуску, в сумі 199 290 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року (у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.) рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2021 року залишено без змін. 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи. Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Предметом позову у цій справі є стягнення компенсації вартості Ѕ частки автомобіля, тобто ціна позову становить 199 290 грн (Ѕ ідеальна частка від 398 580 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Як вбачається з мотивувальної частини постанови Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, апеляційний суд визначив справу № 456/1479/20 малозначною на підставі пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України та здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України. При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про компенсацію Ѕ частки спільного майна, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук