Постанова 4872 № 916/1272/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1272/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Богатиря К.В., Лавриненко Л.В. секретар судового засідання Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: від ОСОБА_1 адвокат Ратушний А.І. від Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України - адвокат Лабатюк Я.М. арбітражний керуючий Кирик О.В. особисто розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 по справі №916/1272/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" до товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кияновську Ларису В`ячеславівну, тощо. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", тощо. Постановою Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 припинено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Кияновської Л.В., визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", відкрито ліквідаційну процедуру товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" арбітражного керуючого Кирик Оксану Володимирівну, тощо. У грудні 2020 арбітражний керуючий Кирик Оксана Володимирівна звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнення солідарно грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн на користь ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП". Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнення солідарно грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн на користь ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» 73 075 781 грн 34 коп у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп». В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції зазначив, що досліджуючи надані докази, на підставі усієї наявної документально підтвердженої інформації, суд прийшов до висновку, що існує прямий зв`язок між діями та бездіяльністю керівників банкрута, які сприяли створенню заборгованості за підприємством та в подальшому доведенню його до банкрутства. З приводу заперечень наданих ОСОБА_1 із посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо не сплати покупцем за договорами купівлі-продажу, а отже відсутності підстави для покладення на нього субсидіарної відповідальності, місцевий господарський суд зазначив, що вважає їх необґрунтованими, оскільки, на думку суду дані договори були підписані не на вигідних для підприємства умовах, які погіршили його фінансовий-економічний стан та були направлені на виведення активів боржника. Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 по справі № 916/1272/18 про банкрутство ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 та стягнення солідарно грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн на користь ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП». Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, винесеною з порушення норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Та, за твердженням апелянта, під час розгляду справи у суді першої інстанції, судом не досліджено належним чином матеріали справи, зокрема не надано оцінку рішенню Загальних зборів ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» оформлених протоколом №145 від 21.04.2015 року на підставі якого діяв ОСОБА_1 укладаючи договори купівлі-продажу. Також, як вважає апелянт, судом першої інстанції не мотивовано відхилено аргументи ОСОБА_1 , що в матеріалах справи відсутні докази щодо не сплати покупцем за договорами купівлі-продажу. Судом першої інстанції, як вважає апелянт, залишено по за увагою аргументи ОСОБА_1 з приводу того, що банківські виписки надані до заяви про покладення субсидіарної відповідальності, на які посилається ліквідатор в обґрунтування своїх вимог, надано лише за період з 08.10.2016 по 19.02.2020 - виписка з рахунку у АТ «ПІВДЕННИЙ», та 01.08.2015 по 20.11.2020 - виписка з рахунку в АТ «ПРИВАТБАНК», банківські виписки за період з 21.04.2015 (дати укладення договорів) по 01.08.2015 - не надані. До того ж, як стверджує скаржник, арбітражним керуючим не було надано до заяви виписки за іншими рахунками, що належали боржнику. Залишено поза увагою судом, як вважає скаржник, й аргументи ОСОБА_1 , що ліквідатором не доведено того, що укладення договору купівлі-продажу було направлено на збільшення кредиторської заборгованості без наміру її погашення, а відчуження нерухомого майна було здійснено за відсутності будь яких інших ресурсів для погашення заборгованості боржника. За твердженням скаржника, він 10.08.2015 звільнився з посади директора, та відповідно з цієї дати його повноваження як керівника припинилися, тобто строки коли мав бути здійснений розрахунок за договорами купівлі-продажу припадає на період коли ОСОБА_1 вже не мав повноважень керівника і відповідно не міг відповідати за дії або бездіяльність посадових осіб підприємства в цей період часу. Окрім того, апелянт відзначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що у 2018 році ОСОБА_1 не мав повноважень керівника боржника, та дійшов хибного висновку, що у період з 19.03.2018 року по 01.11.2018 року ОСОБА_1 не вчинив дій направлених на викуп інвестиційних сертифікатів ПНВІФЗТ ТОВ «АЛЬЯНС БІЛДІНГ ГРУП» та ПНВІФЗТ «АЛЬЯНС РІАЛ ІСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ» чим було завдано збитки ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП». З огляду на наведене, скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази, які були надані сторонами, та матеріали справи, не встановив обставини справи, що мають значення для справи, визнав недоведені обставини встановленими, в результаті чого дійшов хибних висновків, та ухвалив незаконне рішення. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1272/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 та призначено справу до розгляду на 17.11.2021. До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про витребування доказів від ОСОБА_1 в якому останній просить витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю. належним чином завірені копії договору про повний розрахунок за договором купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна реєстраційний № 1566 від 21.04.2015 року; висновку про незалежну експертну оцінку нерухомого що було продано за договором купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна реєстраційний № 1566 від 21.04.2015; довідки ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» про балансову вартість нерухомого майна що було продано за договором купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна реєстраційний № 1566 від 21.04.2015 року; договору про повний розрахунок за договором купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна реєстраційний № 1571 від 21.04.2015 року; висновку про незалежну експертну оцінку нерухомого що було продано за договором купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна реєстраційний № 1571 від 21.04.2015; довідки ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» про балансову вартість нерухомого майна що було продано за договором купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна реєстраційний № 1571 від 21.04.2015 року. В обґрунтування названого клопотання скаржник зазначає, що в ході надання правової допомоги ОСОБА_1 , було з`ясовано що за договором купівлі-продажу реєстровий № 1566 від 21.04.2015 року та договором купівлі-продажу реєстровий № 1571 від 21.04.2015 року засвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю., було укладено договори про повний розрахунок. Зазначені договори, а також висновки про незалежну експертну оцінку нерухомого майна, та довідки ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПИ» про балансову вартість нерухомого майна, знаходяться у матеріалах відповідних нотаріальних справ приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімоновой О.Ю. За твердженням заявника, висновок про незалежну експертну оцінку нерухомого майна, яке було продано за зазначеними договорами та довідка ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» визначають вартість нерухомого майна за яку воно було продано, а нотаріально засвідчений договір про повний розрахунок за договором купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна реєстраційний № 1566 від 21.04.2015 року, та нотаріально засвідчений договір про повний розрахунок за договором купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна реєстраційний № 1571 від 21.04.2015 року підтверджують розрахунок за вказаними договорами. Відтак, на переконання заявника, зазначені докази підтверджують що ОСОБА_1 під час укладання договору купівлі-продажу реєстровий № 1566 від 21.04.2015 року та договору купівлі-продажу реєстровий № 1571 від 21.04.2015 діяв на підставі рішення Загальних зборів учасників товариства, добросовісно з урахуванням підприємницьких ризиків, відповідно до цілей та предмету діяльності підприємства визначених статутом, та у відповідності до приписів Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про господарські товариства», що виключає будь яку вину ОСОБА_1 щодо доведення ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» до банкрутства. Заявник зазначає, що 28.10.2021 приватному нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімоновій О.Ю. було подано адвокатський запит, про надання належним чином завірених копій висновку про незалежну експертну оцінку нерухомого майна, довідку ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП», та договорів про повний розрахунок за договорами купівлі-продажу, однак 29.10.2021 від Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімоновой О.Ю. отримано відповідь якою повідомлено, що у відповідності до ст. 8 «Про нотаріат» запитувана інформація може бути надана виключно ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" в особі повноважного представника або на обґрунтовану письмову вимогу суду. Розглянувши вищевказане клопотання ОСОБА_1 під час судового засідання від 03.12.2021, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без розгляду з огляду на таке. Згідно з приписами ст.169 Господарського процесуального кодексу України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ст.270 ГПК України). Відповідно до п.6 ч.1 ст.267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст.267 ГПК України). Отже, законодавцем встановлено імперативні приписи, які зобов`язують апелянта подавати будь-які клопотання, у тому числі про витребування доказів, саме разом з апеляційною скаргою у строки, обчислення яких пов`язується із поданням такої скарги. Так колегія суддів зазначає, що скаржником клопотання про витребування доказів разом з апеляційною скаргою не подавалося, а тому суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду питання щодо витребування доказів, із наданням можливості іншій стороні висловити свої міркування або заперечення, не вирішувалось. Відтак, заявлене апелянтом клопотання про витребування доказів заявлено після закінчення процесуального строку. Згідно з приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. В свою чергу, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст. 119 ГПК України). Звертаючись із клопотанням про витребування доказів із пропуском строку, апелянт не заявляв клопотання про його поновлення, а також не навів, із посиланням на відповідні докази, обґрунтованих підстав, які об`єктивно перешкоджали йому звернутися із таким клопотанням у встановлені строки. Отже, заявлене апелянтом клопотання про витребування доказів суд апеляційної інстанції залишив без розгляду як таке, що подано з порушенням встановленого процесуального строку. Ухвалою суду від 17.11.2021 розгляд справи було відкладено на 03.12.2021. Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Кирик О.В., який судом апеляційної інстанції залишено без розгляду з огляду на таке. За приписами ст. 262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, серед іншого, встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 03.11.2021. У визначний судом строк арбітражним керуючим Кирик О.В. відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 надано не було. Разом з цим, арбітражний керуючий Кирик О.В. звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням в якому просила суд продовжити строк для подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, оскільки не отримувала копії апеляційної скарги. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 відмовлено ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Бізнес Групп" арбітражній керуючій Кирик Оксані Володимирівні у задоволенні клопотання про зобов`язання апелянта направити їй апеляційну скаргу та продовження строків на подання відзиву на апеляційну скаргу. Так судом апеляційної інстанції встановлено, що наявними матеріалами справи підтверджується, що апелянтом було виконано свій процесуальний обов`язок щодо надсилання арбітражній керуючій Кирик Оксані Володимирівні копії апеляційної скарги, а тому наведені заявником підстави для продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу не є та не можуть бути обґрунтованими та свідчити про об`єктивну неможливість своєчасного подання відзиву на апеляційну скаргу. З огляду на наведені обставини, які свідчать про пропуск арбітражним керуючим Кирик О.В. строків на подання відзиву на апеляційну скаргу та відмову суду апеляційної інстанції у продовженні строків на його подання, наданий відзив залишається колегією суддів без розгляду. Також до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення від Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України в яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень Фонд зазначає, що зі змісту рішення загальних зборів боржника оформлених протоколом №145 від 21.04.2015, на яке посилається скаржник, вбачається, що ОСОБА_1 , як директору товариства, надано повноваження лише на підписання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, та не встановлено умови цих договорів (розстрочка оплати за придбане майно). Щодо аргументів скаржника про відсутність у матеріалах справи доказів щодо несплати покупцем грошових коштів за договорами купівлі-продажу, арбітражний керуючий зазначає, що єдиними і належними доказами щодо оплати за такими договорами можуть бути лише договори про повний розрахунок, які є невід`ємними частинами договорів купівлі-продажу, які у матеріалах справи відсутні. Щодо тверджень апелянта про те, що строк оплати по договорам відчуження нерухомого майна припадає після звільнення ОСОБА_1 , Фонд зазначає, що оскільки такі договори укладалися ОСОБА_1 як виконавчим органом боржника останній повинен був враховувати усі можливі ризики, розумно та добросовісно передбачати можливість їх настання. Однак, жодних дій спрямованих на виявлення чи уникнення підприємницьких ризиків керівником боржника - ОСОБА_1 вчинено не було. Укладення керівником боржника правочинів, без їх добросовісного аналізу та розрахунку можливих ризиків, на переконання Фонду, свідчить про наявність у його діях ознак доведення товариства до банкрутства. Вказане не спростовується і закінченням його повноважень, як керівника, до порушення строків оплати за цим договором. Під час судового засідання від 03.12.2021 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні. Представник Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України та арбітражний керуючий Кирик О.В. надали пояснення у відповідності до яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів зазначає, що апелянтом оскаржується ухвала Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 лише в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 та стягнення солідарно грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн на користь ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП», а тому судом апеляційної інстанції в силу приписів ст.269 ГПК України оскаржувана ухвала переглядається лише в цій частині. Як вбачається з наявних матеріалів справи, у грудні 2020 арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнення солідарно грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн на користь ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП". В обґрунтування вказаної заяви, щодо ОСОБА_1 , арбітражний керуючий зазначила, що за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", а саме у 2015 році ОСОБА_1 був директором товариства. У квітні 2015 директором ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" Лизій П.В. було здійснено відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення 101 загальною площею 70,3 кв.м. та нежитлового приміщення 102 загальною площею 140,4 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_1 . Таке відчуження відбулось на підставі договорів купівлі-продажу від 21.04.2015 за умовами яких, покупець зобов`язався сплатити на користь продавця грошові кошти у розмірі 613313 грн та 327036 грн до 21.04.2016. Проте, за твердженням арбітражного керуючого ОСОБА_4 , покупцем не було здійснено відповідних розрахунків з ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", що підтверджується банківськими виписками за період з 21.04.2015 по теперішній час, а також відсутні нотаріально посвідчені договори про повний розрахунок, як то визначено п.8 договорів купівлі-продажу від 21.04.2015. Загальна сума несплачених коштів за відчуженні об`єкти нерухомого майна складає 940 349 грн, та як стверджує арбітражний керуючий, керівництвом боржника не вчинялись дії щодо стягнення вказаної дебіторської заборгованості. У відзиві на заяву арбітражного керуючого про покладення субсидіарної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив, що наведені у заяві договори купівлі-продажу від 21.04.2015 укладені ним на підставі рішення загальних зборів товариства. До того ж, за твердженням ОСОБА_1 10.08.2015 його було звільнено з посади директора товариства. Приймаючи оскаржувану ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви арбітражного керуючого, а також, що існує прямий зв`язок між діями та бездіяльністю керівників банкрута, які сприяли створенню заборгованості за підприємством та в подальшому доведенню його до банкрутства. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке. Частиною другою статті 61 КУзПБ, положення якої кореспондуються із положеннями частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (чинного на момент введення ліквідаційної процедури) визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення. Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей(отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16). У постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції частини другої статті 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Таким чином, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20)). Колегія суддів наголошує на відсутності заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків). Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність. Близькі за змістом висновки, відображено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16. Так звертаючись із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , арбітражний керуючий ОСОБА_4 зазначила, що останнім було укладено договори купівлі-продажу за якими покупець не здійснив розрахунок, при цьому керівництвом ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" не вжито заходів щодо стягнення такої заборгованості. За приписами ст. 97 ЦК України (в редакції чинній станом на час прийняття рішення загальних зборів) управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ст. 98 ЦК України (в редакції чинній станом на час прийняття рішення загальних зборів)). Статтею 145 ЦК України (в редакції чинній станом на час прийняття рішення загальних зборів) визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про господарські товариства (в редакції чинній станом на час прийняття рішення загальних зборів) управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників (ч.1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства (в редакції чинній станом на час прийняття рішення загальних зборів). Пунктами 10.1., 10.2. Статуту ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" визначено, що органами управління товариства є загальні збори учасників товариства, директор товариства. Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників (їх повноважних представників), на чолі з головою зборів. Збори правомочні вирішувати будь-які питання щодо діяльності товариства (п. 10.5. Статуту). Виконавчим органом товариства є директор, підпорядкований зборам (п.10.22. Статуту). Згідно з п. 10.27. Статуту ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" директор, зокрема, без довіреності здійснює всі дії, у тому числі підписує договори та інші юридично значні документи, а також має право підпису розрахункових та банківських документів, які породжують для товариства відповідні права та обов`язки. Наявними матеріалами справи підтверджується, що 28.05.2014 ОСОБА_1 було переведено на посаду директора ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" (т. 12, а.с. 18). Загальними зборами ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", які відбулись 21.04.2015, було прийнято рішення про продаж нерухомого майна, а саме приміщення 101 загальною площею 70,3 кв.м. за ціною 327 036 грн та приміщення 102 загальною площею 140,4 кв.м. за ціною 613 313 грн, розташованих за адресою АДРЕСА_1 та надання повноважень підписати договори купівлі-продажу нерухомого майна директору товариства ОСОБА_1 , яке оформлено протоколом загальних зборів №145 (т.12, а.с. 126). 21.04.2015 між ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" (продавець) в особі директора Лизій П.В. та ОСОБА_5 (покупець) було укладено договори купівлі-продажу за умовами п. 1 яких продавець передає майно у власність покупцю (продає), а покупець приймає це майно і сплачує за нього обговорену суму (купує) (т.11, а.с. 141-148). У відповідності до п. 2 наведених договорів майно, що відчужується по цим договорам, складається з нежитлових приміщень, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 70,3 кв.м. та приміщення 102 загальною площею 140,4 кв.м. Пунктами 4 договорів купівлі-продажу визначено, що згідно з даними звітів про незалежну оцінку майна від 17.04.2015 та від 20.04.2015, виданих ТОВ "РІАЛ ЕКСПЕРТ ПЛЮС", ринкова вартість об`єкту, приміщення 101 складає 327 036 грн, а приміщення 102 613 313 грн. Згідно з п.8 договорів купівлі-продажу продажу майна вчиняється за 327 036 грн, та 613 313 грн, відповідно, які покупець зобов`язується сплатити покупцю повністю до 21.04.2016, що підтверджується нотаріально посвідченим договором про повний розрахунок, який є невід`ємною частиною даного договору. Наведені договори купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №№1566 та 1571. Отже, як свідчать наявні матеріали справи, договори купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2015 було укладено директором ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" Лизій П.В. у відповідності до рішення загальних зборів товариства про продаж нерухомого майна та надання повноважень на підписання відповідних договорів директору товариства ОСОБА_1 . Також, у відповідності до умов укладених договорів купівлі-продажу від 21.04.2015, покупець зобов`язався сплатити покупцю вартість придбаного нерухомого майна повністю до 21.04.2016. В той же час, ОСОБА_1 був звільнений з посади директора ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" 10.08.2015, що підтверджується відомостями зазначеними у копії трудової книжки (т. 12, а.с. 18). Отже, на момент виникнення у покупця обов`язку щодо повного розрахунку за договорами купівлі-продажу від 21.04.2015, ОСОБА_1 не був керівником ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", та відповідно, був позбавлений можливості здійснення контролю за виконанням покупцем умов договорів в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів, оскільки його звільнення з посади директора передувало виникненню у покупця обов`язку щодо повної оплати придбаного за договорами купівлі-продажу майна. Також, з огляду на звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства, у разі несплати покупцем у визначеним договорами купівлі-продажу строк грошових коштів за придбане майно, останній був позбавлений можливості вжиття заходів та належного реагування на невчинення таких дій покупцем, зокрема але не виключено, звернення з претензіями, вимогами про сплату заборгованості та/або про розірвання договорів купівлі-продажу у судовому порядку, тощо. Колегія суддів не приймає до уваги заперечення висловлені Корпоративним недержавним пенсійним фондом НБУ та арбітражним керуючим Кирик О.В. з приводу не зазначення у рішенні загальних зборів товариства від 21.04.2015 умов договорів купівлі-продажу, оскільки зазначення таких відомостей у рішення не вимагається ані приписами чинного законодавства, ані Статутом товариства. За приписами ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Так наявними матеріалами справи підтверджується, що відчуження нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 21.04.2015 було здійснено за ціною, яка визначена загальними зборами у рішенні від 21.04.2015, а також у відповідності до звітів про незалежну оцінку майна від 17.04.2015 та 20.04.2015, які здійснені ТОВ "РІАЛ ЕКСПЕРТ ПЛЮС" (п. 4 договорів купівлі-продажу від 21.04.2015). При цьому судова колегія зазначає, що приписами чинного законодавства України не передбачено обов`язку визначення у договорі купівлі-продажу ціни у еквіваленті до будь-якої іншої валюти, що спростовує доводи Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ та арбітражного керуючого Кирик О.В. про зворотне. У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. З огляду на наведені законодавчі приписи, на переконання колегії суддів є необґрунтованими твердження Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ та арбітражного керуючого Кирик О.В. про неврахування ОСОБА_1 ймовірних ризиків під час укладення договорів-купівлі продажу в частині відстрочення оплати, не заслуговують на уваги, оскільки чинним законодавством України не заборонено здійснення продажу товару з відстроченням платежу, а сторонами у договорів погоджено чіткі строки виконання покупцем взятих на себе зобов`язань. Не є обов`язковим, у відповідності до вимог чинного законодавства України, й визначення у договорі купівлі-продажу забезпечення виконання зобов`язання, зокрема шляхом заборони відчуження покупцем придбаного майна до здійснення його повної оплати, а тому у даній частині доводи Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ та арбітражного керуючого Кирик О.В. також, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу. Судова колегія зазначає, що субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17. Корпоративний недержавний пенсійний фонд НБУ та арбітражний керуючий Кирик О.В., стверджуючи про те, що ОСОБА_1 під час укладення договорів купівлі-продажу не здійснив їх добросовісного аналізу та прорахунку можливих ризиків, що на їх думку свідчить про наявність у його діях ознак доведення ТОВ "РІАЛ ЕКСПЕРТ ПЛЮС", не навели жодних обґрунтованих доводів, із посиланням на відповідні докази, які саме ризики існували для боржника під час укладення таких договорів ОСОБА_1 , які призвели або могли призвести до неплатоспроможності боржника. Не знайшли свого підтвердження й доводи Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ та арбітражного керуючого Кирик О.В. про укладення ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу від 21.04.2015 на невигідних для боржника умовах, оскільки як вже було встановлено вище, такі договори є оплатними, передбачають взаємні права та обов`язки сторін (зокрема, передачу майна та оплату його вартості) за ціною визначеною у звітах про оцінку майна (яка співпадаю із ціною визначеною у рішенні загальних зборів та самих договорах), з відстроченням платежу, що не заборонено чинним законодавством України. Як передбачено в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006, аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться за останні три роки, що передували постанові про визнання банкрутом боржника. В силу п. 3.2. Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі. Однак, враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що ліквідатором банкрута не доведено належними та допустимими доказами наявність ознак неправомірних дій (бездіяльності) з боку ОСОБА_1 , які б призвели до стійкої фінансової неплатоспроможності боржника та неможливості задоволення вимог кредиторів. Не доведено ліквідатором й того, що будь-які дії (бездіяльність) ОСОБА_1 , були вчинені з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб, що призвело до неплатоспроможності боржника або завдання шкоди кредиторам. Слід також відзначити, що за умовами укладених ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу від 21.04.2015 нерухоме майно було відчужено боржником за ціною 940 349 грн, у той же час, у відповідності до реєстру вимог кредиторів до ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", загальна сума заборгованості боржника перед кредиторами складає 73 075 781, 34 грн. З огляду на що, колегія суддів вважає, що лише укладення договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 не призвело та не могло призвести до виникнення заборгованості перед кредиторами у існуючому розмірі. Колегія суддів зазначає, що посилаючись на не те, що покупцем не було здійснено оплати за договорами купівлі-продажу майна від 21.04.2015, які було укладено ОСОБА_1 , арбітражний керуючий Кирик О.В. послалась на виписки з АТ «ПриватБанк» за період з 01.08.2015 по 20.11.2020 та АТ «Південний» з 08.10.2016 по 19.02.2020. Втім, з урахуванням визначених договорами купівлі-продажу строків здійснення повної оплати та наявність у боржника інших рахунків у банківських установах, що підтверджується відповіддю ГУ ДПС в Одеській області №5716/к/15-32-50-02-06 від 06.12.2019, надані арбітражним керуючим Кирик О.В. докази на підтвердження відсутності повної оплати за договорами купівлі-продажу, не можуть достеменно свідчити про несплату покупцем грошових коштів за придбане майно. Колегія суддів також приймає до уваги доводи апелянта з приводу помилковості висновку суду першої інстанції щодо не вчинення ОСОБА_1 дій (бездіяльності), які направлені на викуп інвестиційних сертифікатів, оскільки із заяви про покладення субсидіарної відповідальності вбачається, що ліквідатор взагалі не зазначила про допущення таких дій (бездіяльності) ОСОБА_1 . В свою чергу, з огляду на звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства 10.08.2015, у період з 19.03.2018 по 01.11.2018 ОСОБА_1 об`єктивно не міг вчиняти дій направлених на викуп інвестиційних сертифікатів. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заява арбітражного керуючого Кирик Оксани Володимирівни в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", у зв`язку з доведенням до банкрутства, на ОСОБА_1 та стягнення грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 по справі №916/1272/18 в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", у зв`язку з доведенням до банкрутства, на ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" скасуванню із прийняттям рішення про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого Кирик Оксани Володимирівни про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", у зв`язку з доведенням до банкрутства, на ОСОБА_1 та стягнення грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП". Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 по справі №916/1272/18 в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", у зв`язку з доведенням до банкрутства, на ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" скасувати. У задоволенні заяви арбітражного керуючого Кирик Оксани Володимирівни про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП", у зв`язку з доведенням до банкрутства, на ОСОБА_1 та стягнення грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" відмовити. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2021. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Богатир К.В. Суддя Лавриненко Л.В.