Постанова 4805 № 296/12566/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/12566/18 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П. Категорія 50 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів: Шевчук А.М, Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання: Дяченко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/12566/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішенняКорольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2021 року,яке ухвалено суддею Маслак В.П. в с т а н о в и в: У грудні 2018 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 4000,00 грн. щомісячно, починаючи з 06 грудня 2018 року і до закінчення сином навчання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є батьком сина ОСОБА_4 . На даний час син досяг повноліття, проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Однак, з 01 вересня 2018 року син навчається у Вінницькому національному університеті ім.М.І.Пирогова на денній формі навчання, медичного факультету №1 за спеціальністю «медицина», термін навчання по 01.07.2024. У зв`язку з навчанням на денній формі, син не може влаштуватись на роботу з метою отримання заробітку. Відповідно до договору оренди від 02.08.2018 позивач щомісячно сплачує орендну плату та комунальні послуги в сумі 5800,00грн. за проживання сина в квартирі АДРЕСА_1 . Крім того, позивач надає сину кошти на харчування та надсилає посилки з продуктами засобами поштового зв`язку.Посилаючись на те, що відповідач має можливості надавати матеріальну допомогу для сина, однак в добровільному порядку цього не робить, позивач просила суд задовольнити пред`явлені вимоги у повному обсязі. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова, у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. щомісячно з урахуванням індексації, починаючи з 27.12.2018р. і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення сином 23 років. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання сина в розмірі 2000,00 грн щомісячно. Зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині присудження аліментів в розмірі 2000,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи. Зокрема, при визначенні розміру аліментів на повнолітнього сина, судом не було враховано можливість батька надавати матеріальну допомогу сину у визначеному судом розмірі. Зазначає, що в 2003 році відповідач вдруге одружився з ОСОБА_5 і на даний час у нього на утриманні знаходиться також неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Скаржник вважає, що розмір його доходів від заробітків в Республіці Польщі, не дає йому можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у визначеному судом розмірі. Також судом не враховано, що син сторін навчається на бюджетній основі, а тому отримує стипендію, що також виключає задоволення позов у повному обсязі. Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона позивача не скористалася. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Представник позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому зазначила, що син сторін всього чотири місця отримував стипендію за період навчання та її розмір не покривав всіх витрат, які несе позивач у зв`язку з навчанням сина в медичному університеті. Крім того, будь-якої добровільної допомоги зі сплати аліментів відповідач також не надає. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Судом під час розгляду справи встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7 т.1). Згідно довідки №1674 від 12.09.2018, яка видана Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова, повнолітній син сторін є студентом першого курсу денної форми навчання медичного факультету №1 за спеціальністю «медицина», термін навчання з 01.09.2018 по 01.07.2024 (а.с.20 т.1). На даний час разом з позивачем проживає також її неповнолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на її утриманні. Згідно трудового договору №15 від 03.10.2018 між працівником і фізичною особою ОСОБА_8 , яка використовує найману працю, позивач ОСОБА_1 є працівником з продажу товарів народного споживання з оплатою праці в розмірі мінімальної заробітної плати (а.с.15). З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 несе витрати по договору оренди квартири у АДРЕСА_2 , якою користується повнолітній син ОСОБА_3 (а.с.9). Відповідач ОСОБА_2 з 12 вересня 2003 року перебуває у повторному шлюбі з ОСОБА_5 та має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.112-114 т.1). Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2020, ОСОБА_2 є співвласником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 86,83 кв.м. (а.с.199-203,247 т.1). З довідок Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16.12.2019, від 15.12.2020 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 регулярно виїжджає за межі України в країну Польща з тривалим терміном перебування, зокрема в Республіці Польща він перебував до 28.08.2019, з 03.10.2019 по 23.12.2019, з 12.01.2020 по 04.07.2020, знову виїхав до Республіки Польща 03.12.2020. Під час розгляду справи відповідач не заперечував ту обставину, що працює в Республіці Польща. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи аліменти в розмірі 4000,00 грн щомісячно на утримання повнолітнього сина, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач спроможний надавати допомогу своєму синові, який потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчання. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Правовідносини батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.199,200,201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності з ч.1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинна довести продовження навчання сина, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач. Під час розгляду справи було встановлено, що повнолітній син сторін продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги, а його батько - ОСОБА_2 , має можливість таку допомогу надавати. Крім того, перебування у повторному шлюбі, утримання неповнолітнього сина та оплата житлово-комунальних послуг, не свідчить про відсутність у нього матеріальної можливості утримувати повнолітнього сина, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, має задовільни стан здоров`я, працевлаштований та отримує заробітну плату. Враховуючи викладене, зважаючи на спроможність відповідача надавати сину матеріальну допомогу, висновок суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн, що продовжує навчання, відповідає положенням сімейного законодавства, яке встановлює обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, на час навчання до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови потребування такої допомоги. Доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач у справі не має достатнього заробітку для сплати аліментів у визначеному судом розмірі, матеріали справи не містять. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи матеріальний стан відповідача та потреби сина в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір аліментів має становити 4000,00. При цьому судом враховані обставини, передбачені ст.182 СК України, в тому числі і ті, на які є посилання у апеляційній скарзі. Невірне зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення дати народження повнолітнього сина ОСОБА_9 , а саме: замість « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_5 », не є безумовною підставою для скасування рішення суду, оскільки допущена описка може бути усунена судом першої інстанції шляхом внесення виправлення у рішення суду відповідно до ст.269 ЦПК України. Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи про стягнення аліментів (п.3 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 09 грудня 2021 року. Головуючий Судді