Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/394/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" листопада 2021 р. Справа№ 911/394/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Хрипуна О.О. суддів: Станіка С.Р. Чорногуза М.Г. при секретарі судового засідання Король Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жміївське" на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 (повний текст рішення підписано 08.07.2021) у справі № 911/394/21 (суддя Конюх О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця Лаговського Геннадія Володимировича до Приватного акціонерного товариства "Жміївське" про стягнення 81 183,64 грн за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Жміївське" до Фізичної особи-підприємця Лаговського Геннадія Володимировича про стягнення 56 155,00 грн за участю представників: від позивача: не з`явилися; від відповідача: не з`явилися. ВСТАНОВИВ: ФОП Лаговський Г.В. звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ПрАТ "Жміївське" про стягнення 81 183,64 грн заборгованості, з яких: з яких: 63 845,00 грн боргу за поставлений товар, 5 746,05 грн 3% річних за період 06.02.2018 по 04.02.2021, 11 592,59 грн інфляційних нарахувань за період з лютого 2018 року по грудень 2020 року. В обґрунтування позовних вимог ФОП Лаговський Г.В. посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу та виконання робіт, яким передбачено поставку теплогенератора на твердому паливі та виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на загальну суду 350 000,00 грн. Крім того, у процесі виконання договору, позивач додатково поставив відповідачу запчастини до зерносушарки загалом на суму 110 557,00 грн. ПрАТ "Жміївське" отримало товарів та робіт на 460 557,00 грн., а оплатило в сумі 396 712,00 грн, в результаті чого утворилась заборгованість за отримані запчастини до зерносушарки в сумі 63 845,00 грн. Вказану заборгованість позивач просить суд стягнути з відповідача із врахуванням нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2021 до спільного розгляду з первісним позовом ФОП Лаговського Г.В. прийнято зустрічний позов ПрАТ "Жміївське" про стягнення у порядку ст. 1212 ЦК України помилково перерахованих коштів у розмірі 56 155,00 грн. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ПрАТ "Жміївське" стверджує, що ФОП Лаговський Г.В. поставив товари на загальну суму 396 712,00 грн, про що свідчать накладні та платіжні доручення, однак за договором роботи не виконувались. Проте при формуванні платіжних доручень бухгалтером підприємства помилково надмірно було сплачено кошти у сумі 56 155,00 грн, у зв`язку з чим рахується переплата у вказаній сумі. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у первісному позові ФОП Лаговському Г.В. відмовлено повністю, у зустрічному позові ПрАТ "Жміївське" відмовлено повністю. Відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що строк оплати монтажних робіт, щодо яких не подано доказів їх остаточної здачі, не настав, а поставка та оплата запасних частин відбувались за правочином купівлі-продажу, укладеному у спрощений спосіб шляхом підписання накладних, поза межами зобов`язальних відносин сторін, заснованих на договорі купівлі-продажу та виконання робіт від 12.12.2017. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що твердження ПрАТ "Жміївське" про помилкову переплату у сумі 20 000,00 грн. (понад вартість теплогенератора 230 000,00 грн.) не відповідають дійсним обставинам, оскільки вказані кошти були сплачені в рахунок виконання монтажних робіт теплогенератора на підставі укладеного між сторонами договору та в межах ціни цього договору; вимоги зустрічного позову у частині повернення у порядку ст. 1212 безпідставно перерахованих коштів у сумі 35 155,00 грн. (за платіжними дорученнями від 11.01.2018 № 10 на суму 60 000,00 грн. та від 25.01.2018 № 28 на суму 60 000,00 грн.) не належать до задоволення з мотивів пропуску позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності. Не погодившись з рішенням, ПрАТ "Жміївське" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ПрАТ "Жміївське" до ФОП Лаговського Г.В. задовольнити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін. За твердженням скаржника, договір в частині підряду є неукладеним, оскільки сторони не досягли всіх істотних умов договору, а грошові кошти в сумі 20 000,00 грн утримуються відповідачем за зустрічним позовом протиправно. Крім того, скаржник вказує, що висновок суду про пропуск строку позовної давності у частині повернення у порядку ст. 1212 безпідставно перерахованих коштів у сумі 36 155,00 грн суперечить п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Жміївське" на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі № 911/394/21 та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. 31.08.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому ФОП Лаговський Г.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ "Жміївське", рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі № 911/394/21 залишити без змін; розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. За твердженням ФОП Лаговського Г.В., у даному випадку кваліфікація коштів як помилкових суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 12, ч. 2, 3 та 6 ст. 13, ч. 2 ст. 14, ч. 1 та 2 ст. 15, ч. 1 та 3 ст. 16 ЦК України, в яких виражений принцип "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) та "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Пославшись на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 12.01.2021 у справі № 910/3726/20, позивач наполягає на необґрунтованості зустрічного позову. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 задоволено клопотання ФОП Лаговського Г.В. про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін; розгляд справи призначено на 05.10.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 за клопотанням ФОП Лаговського Г.В. розгляд справи було відкладено на 26.10.2021, зобов`язано сторін надати письмові пояснення обставин виконання договору купівлі-продажу та виконання робіт від 12.12.2017, зокрема відносно суб`єкта виконання монтажних робіт по теплогенератору та стосовно того, коли вказані роботи були виконані, а також обставин укладення та виконання договорів поставки запчастин; надати докази на підтвердження викладених обставин. 26.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ПрАТ "Жміївське", в яких скаржник наполягає на неукладеності договору в частині виконання підрядних робіт, та вказує, що підприємство самостійно виконувало роботи щодо монтажу теплогенератора, теплогенератор не введено в експлуатацію. У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, 26.10.2021 для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Станік С.Р., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 прийнято справу № 911/394/21 до провадження новим складом колегії, розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 26.10.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 розгляд справи було відкладено на 30.11.2021, повторно зобов`язано ФОП Лаговського Г.В. надати письмові пояснення обставин виконання договору купівлі-продажу та виконання робіт і договорів поставки запчастин. 29.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення ФОП Лаговського Г.В. на виконання вимог ухвали від 26.10.2021, в яких позивач пояснив, що всі, вказані в накладних запчастини необхідні для монтажу сушарки та теплогенератора. ФОП Лаговський Г.В. наполягав, що монтажні роботи ним виконані в повному обсязі за допомогою підрядника у грудні 2017 року - лютому 2018 року. Сторонами заявлені клопотання про розгляд справи без участі їх представників. Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від сторін надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі їх представників, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.12.2017 між ФОП Лаговським Г.В. (продавець) та ПрАТ "Жміївське" (покупець) укладено договір купівлі-продажу та виконання робіт, відповідно до якого продавець зобов`язався продати (передати у власність), а покупець купити (прийняти у власність) та оплатити товар: теплогенератор на твердому паливі (п. 1.1 договору). Кількість, асортимент та ціни визначаються у накладних до даного договору (п. 1.2 договору). Продавець здійснює поставку товару покупцю протягом 7 календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати на поточний рахунок продавця у розмірі, визначеному п. 6.3 цього договору (п. 3.1 договору). Поставка товару здійснюється транспортом продавця (п. 3.2 договору). Приймання-передача товару визначається підписанням накладних на товар до даного договору (п 4.2 договору). Сума договору складає 350 000,00 грн (п 6.1 договору). Покупець зобов`язується на протязі 7 календарних днів з моменту підписання даного договору здійснити передоплату за договором у розмірі 60% за теплогенератор від вартості даного договору, що становить 138 000,00 грн. (п. 6.3 договору). Покупець зобов`язаний повністю розрахуватися за поставлений товар з моменту отримання товару, 230 000,00 грн (п. 6.4 договору). Теплогенератор на твердому паливі до зерносушилки, вартістю 230 000,00 грн був переданий продавцем покупцю за накладною № 15 від 20.12.2017. На виконання умов договору на рахунок ФОП Лаговського Г.В. надійшли грошові кошти від ПрАТ "Жміївське": 15.12.2017 - 158 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата 60% за теплогенератор на твердому палеті аванс згідно рах-ка-фактури від 12.12.2017(за платіжним дорученням № 344 від 14.12.2017); 15.12.2017 - 92 000,00 грн. з призначенням платежу: доплата за теплогенератор на твердому палеті згідно рах-ка-фактури від 12.12.2017 (за платіжним дорученням № 348 від 21.12.2017). Всього 250 000,00 грн. Рахунок-фактура від 12.12.2017, на який ПрАТ "Жміївське" послався в призначенні платежу, виданий ФОП Лаговським Г.В. покупцю на суму, вказану у п 6.1 договору від 12.12.2017 - 350 000,00 грн, що складається з плати за теплогенератор на твердому паливі - 230 000,00 грн. та монтажні роботи - 120 000,00 грн. Крім того, за накладною від 16.12.2017 ФОП Лаговським Г.В. було передано ПрАТ "Жміївське" товар на загальну суму 16 858,00 грн. (рахунок-фактура від 16.12.2017). Оплата надійшла 20.12.2017 - 16 858,00 грн. грн. з призначенням платежу: "оплата запчастини до зерноочисного комплексу згідно рах-ка-фактури від 16.12.2017" (за платіжним дорученням № 345 від 20.12.2017). За накладною від 21.12.2017 ФОП Лаговським Г.В. було передано ПрАТ "Жміївське" товар на загальну суму 83 845,00 грн. Оплата надійшла 11.01.2018 - 60 000,00 грн. з призначенням платежу: "часткова оплата за запчастини до сушки згідно рах-ка-фактури від 21.12.2017" (за платіжним дорученням № 10 від 11.01.2018); 25.01.2018 - 60 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за запчастини до зерносушки згідно рах-ка-фактури від 21.12.2017" (за платіжним дорученням № 28 від 25.01.2018). Всього сплачено 120 000,00 грн. За накладною № 37 від 01.02.2018 ФОП Лаговським Г.В. було передано ПрАТ "Жміївське" товар на загальну суму 9 854,00 грн. (рахунок-фактура № 37 від 01.02.2018). Оплата надійшла 05.02.2018 - 9 854,00 грн. з призначенням платежу: "оплата запчастини до зерноочисного комплексу згідно рах-ка-фактури № 37 від 01.02.2018" (за платіжним дорученням № 33 від 05.02.2018). У своїх поясненнях обидві сторони договору від 12.12.2017 визнають, що передані за накладними від 16.12.2017, від 21.12.2017, від 01.02.2018 запчастини були необхідні для монтажу поставленого теплогенератора на твердому палеті та сушарки, яка працює за рахунок подачі теплого повітря від теплогенератора. Доказів виконання монтажних робіт, відмови від їх виконання чи розірвання договору сторони суду не надали. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно із ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, зміст правочину між ФОП Лаговський Г.В. та ПрАТ "Жміївське" зафіксований у документах, якими обмінялися сторони (договір купівлі-продажу та виконання робіт від 12.12.2017, рахунок-фактура від 12.12.2017, сума якого відповідає загальній ціні договору 350 000,00 грн (п. 6.1 договору), і яка складається із вартості теплогенератора 230 000,00 грн. та вартості монтажних робіт 120 000,00 грн, накладна № 15 від 20.12.2017, платіжні доручення від 14.12.2017 № 344 та від 21.12.2017 № 348 із призначенням платежу з посиланням на рахунок-фактуру від 12.12.2017). Дослідивши зафіксовані у зазначених документах умови, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладений між сторонами договір є змішаним договором поставки та підряду, предметом якого є поставка теплогенератора за визначеним місцем поставки у строк 7 календарних днів з моменту передоплати та його монтаж. Доводи скаржника щодо неукладеності договору на виконання підрядних робіт, оскільки сторони не зафіксували перелік монтажних робіт, термін їх виконання та місце виконання, відхиляються судом як безпідставні, оскільки сторони визначили підрядні роботи - монтажні, а монтаж поставленого товару у місці поставки визначає технічна документація, а не окремий перелік у договорі; ст. 846 ЦК України передбачає правове регулювання у випадку, коли сторони договору підряду не встановили строки виконання роботи. Стаття 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до ч. 1 ст. 853, ч. 1 ст. 854 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. З огляду на те, що інші умови договором між сторнами не встановлені, відповідно до вищенаведених норм оплата виконаної роботи, яку підрядник зобов`язаний виконати власними засобами, має бути здійснена після її остаточної здачі. При цьому обов`язок прийняття виконаних робіт закон покладає на замовника. Згідно із ч. 2 ст. 846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Оскільки вимога щодо погашення заборгованості, яка була направлена позивачем відповідачу 21.01.2021, та отримана відповідачем 29.01.2021, не містить ані повідомлення про готовність робіт до прийняття, ані вимоги про оплату за виконані монтажні роботи. У вказаній вимозі позивач вказує про те, що ПрАТ "Жміївське" не виконало належним чином взяті на себе зобов`язання щодо оплати за отримані запчастини до зерносушки, внаслідок чого виник борг 63 845,00 грн. Встановивши, що строк оплати монтажних робіт, щодо яких не подано доказів їх остаточної здачі, не настав, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку, що вимоги ФОП Лаговського Г.В. про стягнення заборгованості за виконані монтажні роботи не належать до задоволення. Враховуючи позицію сторін щодо переданих за накладними від 16.12.2017, від 21.12.2017, від 01.02.2018 запчастин як необхідних саме для виконання монтажних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що їх передача ФОП Лаговським Г.В. та оплата ПрАТ "Жміївське" пов`язана з виконанням договору від 12.12.2017 щодо проведення монтажних робіт з використанням матеріалів замовника. Твердження скаржника про помилкову переплату у сумі 20 000,00 грн. (понад вартість теплогенератора 230 000,00 грн.) не відповідають дійсним обставинам, оскільки вказані кошти були сплачені в рахунок виконання монтажних робіт теплогенератора на підставі укладеного між сторонами договору та в межах ціни цього договору. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (п. 28, 29, 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, п. 27 постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/536/18). З огляду на викладене, вимога зустрічного позову про повернення безпідставно набутих коштів (у частині переплати 20 000,00 грн. за платіжними дорученнями від 14.12.2017 № 344 та від 21.12.2017 № 348) мотивовано залишена судом першої інстанції без задоволення. Як мотивовано встановив суд першої інстанції, поставка та оплата запасних частин відбувалися за правочинами купівлі-продажу, укладеними у спрощений спосіб шляхом підписання накладних, поза межами зобов`язальних відносин сторін, заснованих на договорі купівлі-продажу та виконання робіт від 12.12.2017. З огляду на викладене, твердження ФОП Лаговського Г.В. про те, що кошти, надміру сплачені платником ПрАТ "Жміївське" в сумі 36 155,00 грн (146 712,00 грн мінус 110 557,00 грн) за поставку запчастин, були перераховані в оплату зобов`язань за договором від 12.12.2017, не відповідають закону та встановленим обставинам. Суд бере до уваги, що відповідно до пункту 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Разом із тим, вимоги зустрічного позову у частині повернення в порядку ст. 1212 безпідставно перерахованих коштів у сумі 36 155,00 грн. (за платіжними дорученнями від 11.01.2018 № 10 та від 25.01.2018 № 28) безпідставно залишені судом без задоволення з мотивів пропуску позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Проте, з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)", яким доповнено п. 12 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. На усій території України карантин установлено з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 і від 02 квітня 2020 №

255. Період карантину неодноразово продовжувався та на даний час ще триває. З огляду на те, що платежі, щодо яких позивач за зустрічним позовом заявляє до стягнення безпідставно набуті кошти, були ним здійснені 11.01.2018 та 25.01.2018 (про що він як платник не міг не знати), за правилами обчислення строків (частина 1 ст. 260, частина 1 ст. 254 ЦК України) строк позовної давності не сплив. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України). В розумінні ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог з огляду на пропуск позовної давності не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його повністю спростовують. Неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ПрАТ "Жміївське" та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ФОП Лаговського Г.В. 36 155,00 грн безпідставно набутих коштів та про відмову в іншій частині зустрічного позову. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 3 653,81 грн (1 461,52 грн судового збору, сплаченого за подання зустрічної позовної заяви та 2 192,29 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги) покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жміївське" на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі № 911/394/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі № 911/394/21 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

3. Прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Жміївське" задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лаговського Геннадія Володимировича ( АДРЕСА_1 , індифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Жміївське" (вул. Центральна, 5, с. Жміївка Іванківського р-ну Київської обл., 07230, ідентифікаційний код 00846122) 36 155,00 грн безпідставно набутих коштів та 3 653,81 судових витрат. В іншій частині зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Жміївське" відмовити.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи № 911/394/21 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2021. Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді С.Р. Станік М.Г. Чорногуз