Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/759/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/759/21 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Ярош А.І. суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" на рішення Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року (суддя Цісельський О.В.) у справі №916/759/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" про стягнення 63 234,95 грн., ВСТАНОВИЛА: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" про стягнення 63234,95 грн. сплаченого страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.10.2019р. між ТДВ "СТ "Мегаполіс" та ТОВ "ФТП" укладено Договір страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання 0107476/18/222, об`єктом страхування згідно даного Договору є контейнери лінії COSCO UKRAINE, номери контейнерів RFCU2101762 , CBHU9520495, CSNU7383832, BSІU9330741, CBHU8192278, CSNU7337246, CSNU6217816, TEMU6947044, FSCU8957359, DFSU6165531, CSLU6210007, страхувальник - ТОВ "ФТП", вигодонабувач - ТОВ "КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна) Ко., ЛТД". Також, позивач зазначив, що 09.09.2015р. між ТОВ "ФТП" та ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" укладено Договір № 08-02/2015 на організацію перевезень автомобільним транспортом. Позивач вказав, що 31.10.2019р. о 08 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN д.р.з. НОМЕР_2 з напівпричепом NOYENS д.р.з. НОМЕР_3 не врахував дорожню обстановку, не врахував висоту вантажу та скоїв зіткнення з верхньою балкою мосту у м. Одеса, вул. Водопровідна, внаслідок чого автомобіль та балка мосту отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси водія ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. 01.11.2019р. ТОВ "ФТП" повідомило ТДВ "СТ "Мегаполіс" про настання страхового випадку, пошкодження контейнера CBHU8192278 під час руху водій не розрахував необхідну висоту мосту, та допустив зіткнення та пошкодження контейнера з цим мостом, місце події: м. Одеса, вул. Водопровідна,

28. Крім того, позивач вказує, що 05.11.2019р. на адресу ТДВ "СТ "Мегаполіс" отримало претензію від ТОВ "КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна) Ко., ЛТД", як вигодонабувача по вказаному Договору страхування з вимогою сплатити залишкову вартість контейнеру CBHU8192278 на суму 63 234 грн. 95 коп. За результатами страхового розслідування даний випадок ТДВ "СТ "Мегаполіс" визнано страховим та 26.11.2019р. складено Страховий акт № 187/19 та сплачене страхове відшкодування у розмірі 63 234 грн. 95 коп, які виплачено на рахунок ТОВ "КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна) Ко., ЛТД". Таким чином, за твердженням позивача, фактичні затрати ТДВ "СТ "Мегаполіс", по врегулюванню вказаного страхового випадку складають 63 234 грн. 95 коп., а відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст 993 та 1191 ЦК України, здійснивши виплату страхового відшкодування, ТДВ "СТ "Мегаполіс" набув право вимоги в межах здійсненої виплати. Відтак, позивач вважає, що встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме те, що протиправність поведінки ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" полягає к порушені п. 6.7 Договору № 08-02/2015 на організацію перевезень автомобільним транспортом від 09.09.2015р., згідно з яким виконавець несе відповідальність за втрату контейнерного обладнання і його пошкодження. Також, збитки, як результат протиправної поведінки виражаються в тому, що ТДВ "СТ "Мегаполіс" виплатило страхувальнику (ТОВ "ФТП") за Договором, страхове відшкодування в розмірі - 63 234,95 грн. А наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою і завданими збитками полягає в тому, що саме у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" своїх договірних зобов`язань за Договором № 08-02/2015 на організацію перевезень автомобільним транспортом від 09.09.2015р. ТДВ "СТ "Мегаполіс" були завдані збитки у розмірі дійсної вартості контейнера CBHU8192278. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року (суддя Цісельський О.В.) у справі №916/759/21 позов - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 63 234 грн. 95 коп. та суму судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп. При винесенні рішення суд першої інстанції дійшов висновків про те, що у страховика, який виплатив страхове відшкодування та до якого перейшло право вимоги за суброгацією фактично наділений правом вибору звернення або до винної особи, або до її страховика за договором добровільного страхування. При цьому, суд звернув увагу відповідача на те, що у разі незгоди зі своїм обов`язком відшкодувати збитки в даному випадку, за умови наявності в нього чинного договору страхування відповідальності експедитора № 00071/25/222 від 31.05.2019 року, укладеного з ТДВ "СТ "Мегаполіс", та за умови, якщо відповідач вважає необґрунтованою відмову свого страховика від відшкодування шкоди, відповідач наділений правом вирішити таке питання в судовому порядку в межах правовідносин, що виникли між ним та його страховиком. Отже, шкода, завдана контейнеру CBHU8192278 має бути відшкодована на рахунок страховика, яким, в даному випадку, виступає ТДВ "СТ "Мегаполіс". При цьому, якщо страховик відповідно до договору визнав конкретний випадок страховим, розглянув заявку страхувальника та дійшов висновку про виплату страхового відшкодування, наразі підстави стверджувати, що таке страхове відшкодування було виплачено неправомірно відсутні, оскільки в цій частині правовідносини між страховиком та страхувальником регулюються укладеним між ними договором. Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС» з вказаним рішенням не погодилось та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове , яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що винною особою являється особа чия вина доведена у встановленому законом порядку. Відповідач у відзиві на позовну заяву та під час ведення переговорів із позивачем надав весь пакет документів, які підтверджували, що винною особою являється не ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс», а інша особа, яка фактично здійснювала перевезення вантажу та чий водій знаходився безпосередньо за кермом автомобіля, який втрапив у ДТП. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку, коли зазначив у рішенні суду, що «Між тим, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що власником автомобіля д.р.н. НОМЕР_2 (причеп д.р.н. НОМЕР_3 ), який на момент скоєнні ДТП знаходився під управлінням водія ОСОБА_1 , був, як стверджує відповідач, ОСОБА_2 . При цьому, також, не надано суду доказів того, що водій ОСОБА_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 та в той час виконував свої трудові обов`язки. Натомість наявною в матеріалах справи міжнародною транспортною накладною № 7771243 від 25.10.2019р., підтверджується, що ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» було надано під завантаження контейнеру CBHU8192278 автомобіль д.р.н. НОМЕР_2 (причеп д.р.н. НОМЕР_3 ) під управлінням водія ОСОБА_1 » Однак суд не залучив до участі у справу ні власника автомобіля ОСОБА_2 , як кінцевого перевізника, ні фізичну особу - ОСОБА_1 , який керував автомобілем у момент скоєння ДТП і не перевірив у яких відносинах вони між собою знаходились. Також судом зазначено, що цивільно-правову відповідальність ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс», як перевізника, було застраховано в ТДВ «СТ «Мегаполіс» за договором страхування № 00071/25/222 від 31.05.2019 року. Один із основних моментів у тому, що страхова відповідальність відповідача застрахована у позивача - тобто ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» уклало із позивачем договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності із позивачем, так само як і ТОВ «ФТП», яке виступало організатором перевезення та, в подальшому до цього перевезення залучило ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс». Тобто дві винні компанії застрахували свою відповідальність у однієї і тієї ж страхової компанії, у позивача, та позивач чомусь вирішив що друга компанія-перевізник - відповідач є винною особою у вчиненні ДТП, хоча як зазначалося раніше, для цього перевезення він залучив ще одну особу, чий водій і скоїв ДТП. Суд зазначив, що у страховика, який виплатив страхове відшкодування та до якого перейшло право вимоги за суброгацією фактично наділений правом вибору звернення або до винної особи, або до її страховика за договором добровільного страхування. І розуміючи при цьому, що страховик у них же застрахований - звернувся до нього із відповідним позовом, чим саме руйнується фактично вся суть інституту страхування. Навіщо добровільно страхувати свою відповідальність, коли твоя страхова подасть на тебе позов до суду, коли ти навіть невинна особа у настанні страхового випадку. Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у разі незгоди зі своїм обов`язком відшкодувати збитки в даному випадку, за умови наявності в нього чинного договору страхування відповідальності експедитора № 00071/25/222 від 31.05.2019 року, укладеного з ТДВ «СТ «Мегаполіс», та за умови, якщо відповідач вважає необґрунтованою відмову свого страховика від відшкодування шкоди відповідач наділений правом вирішити таке питання в судовому порядку в межах правовідносин, що виникли між ним та його страховиком. Скаржник вважає абсурдним той факт, що заплативши кошти страхувальникові, він повинен подати до нього аналогічний позов про відшкодування цієї виплати. Проаналізувавши все вище викладене, апелянт вважає, що у даному випадку шкода, завдана контейнеру CBHU8192278 має бути відшкодована на рахунок страховика, яким, в даному випадку, виступає ТДВ «СТ «Мегаполіс», яке добровільно застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача. Крім того, поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статі 6 ЗУ «Про страхування» та статей 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником. Зокрема, укладаючи договір майнового страхування, страхувальник насамперед прагне убезпечити себе від ризиків знищення та пошкодження (псування) майна, що можуть настати внаслідок як подій, так і дій (його власних або сторонніх осіб), як необережних, так і умисних. Страхувальник добровільно погоджується сплатити страховику страхові платежі (внески, премії), розраховує одержати обумовлену договором виплату (кошти) у разі настання страхового випадку, але розуміє, що такий випадок може і не настати. Тож основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника наслідки пошкодження чи знищення його майна. Враховуючи викладене, звернення страховика до страхувальника із позовом суперечить принципам та цілям страхування, передбачених Законом. Також, Страхувальник, укладаючи договір добровільного майнового страхування зі страховиком, вчиняв дії щодо зменшення шкідливих для власника наслідків пошкодження чи знищення його майна. Звернення страховика з позовом до страхувальника слід вважати порушенням прав страхувальника, передбачених законом. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/759/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" на рішення господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року. Ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи). 22.09.2021 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТДВ «СТ «Мегаполіс», в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2021 року у справі №916/759/21 залишити без змін. Позивач зазначає, що особою, що є відповідальною за завдані збитки страхувальнику ТОВ «ФТП» в даній справі є саме ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» на підставі Договору на організацію перевезень автомобільним транспортом №08-02/2015 від 09.02.2015, укладеного з ТОВ «ФТП», за умовами п.1.1. якого ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» зобов`язалося організувати від свого імені та за рахунок замовника перевезення вантажів замовника вантажним автомобільним транспортом, на умовах, узгоджених сторонами. Тобто за даним Договором ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» надавало послуги експедитора, пов`язані саме з організацією перевезення застрахованого майна, мало право залучати до надання послуг третіх осіб, у тому числі перевізників, при цьому залишаючись відповідальним за будь-яку втрату чи пошкодження контейнерного обладнання перед ТОВ «ФТП». На підставі вищевикладеного саме відповідальною особою, а не винною, за завдання збитків ТОВ «ФТП» під час організації перевезення вантажу є ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс», право вимоги до якого перейшло до Т ДВ «СТ «Мегаполіс», яке виконало належним чином свої обов`язки з виплати страхового відшкодування перед ТОВ «ФТП» в сумі 63 234,95 грн. ТДВ «СТ «Мегаполіс» на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України звернулося до суду з позовом про стягнення сплаченого страхового відшкодування у межах фактичних витрат саме до ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» як до відповідальної, а не винної особи. Крім того, ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» не зверталося до ТДВ «СТ «Мегаполіс» як до страховика із заявою про настання страхового випадку, пов`язаного із пошкодженням застрахованого контейнерного обладнання CBHUS 192278, звернення ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» стосувалися іншого страхового випадку. 04.10.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив від ТОВ «ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖІСТІКС», в якому апелянт зазначає таке. Крім договору на організацію перевезень автомобільним транспортом № 08-02/2015 від 09.02.2015, укладеного з ТОВ «ФТП», існував договір транспортного експедирування № ФТП/68М від 08.02.2016р. між ТОВ «ФТП» та ТОВ «Юмботранс Україниа» відповідно до якого, ТОВ «ФТП» взяло на себе зобов`язання за плату і за рахунок ТОВ «Юмботранс Україна» надати останньому транспортно-експедиційне обслуговування пов`язане з організацією перевезення вантажів клієнта морським та автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до узгоджених сторонами заявок. Згідно з заявкою № ТЄО 281019-03 на експедиційне обслуговування та авто доставку від 28.10.2019р. експедитор (ТОВ «ФТП») взяв на себе зобов`язання здійснити експедиційне обслуговування та автодоставку вантажу ТОВ «КОНЕ ЛІФТИ»: ліфти в розбірному стані у кількості 2 одиниці, запаковані у 1 контейнер СВНИ8192278 вагою брутто - 13377кг, 36 місць. Зокрема, між ТОВ «Юмботранс Україна» та ТОВ «Коне Ліфти» також був укладений договір надання транспортно-експедиційних послуг № 2016/02 від 09.12.2015р., відповідно до якого ТОВ «Юмботранс Україна» взяло на себе зобов`язання за плату та за рахунок ТОВ «Коне Ліфти» надати останньому транспортно-експедиційне обслуговування пов`язане з організацією перевезення вантажів ТОВ «Коне Ліфти» морським, повітряним, автомобільним та іншими видами транспорту міжміському та міжнародному сполученні. Тобто, відповідальними перевізниками були як ТОВ «Юмботранс Україна», так і ТОВ «ФТП» і ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс», Однак, виходячи з логіки визнання відповідальної особи позивачем, відповідальною особо визнано ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» як кінцевого перевізника. При цьому між ТОВ «ТІ ЕМ Джі Лоджистікс» та ОСОБА_2 було укладено договір перевезення вантажу № 5119 від 03. 09.2019р., згідно якого виконавець (ОСОБА_2) несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, а також за неправомірні дії з боку виконавця, його працівників та субпідрядників , приймає на себе відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження на автотранспортний засіб до фактичної здачі/вивантаження номінованому замовником одержувачу і несе повну матеріальну відповідальність за втрату (нестачу, пошкодження або розкрадання) вантажу при перевезенні, що сталося з його вини в розмірі інвойсової вартості даного вантажу. Відповідно до чого, ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» також як і усі попередні експедитори уклало договір перевезення, перед замовником ТОВ «ФТП» всі взяті обов`язки виконало та вчасно. А також, для виконання обов`язків уклало договір страхування відповідальності експедитора № 00071/25/222 від 31.05.2019 року із ТДВ «СК МЕГАПОЛІС». Згідно даного договору страхування, відповідальність страхувальника застрахована за майно, за помилки та упущення та відповідальність перед третіми особами. Тобто, метою збереження вантажу та відповідальності за пошкодження обладнання та вантажу ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» і було застраховано у ТДВ «СК МЕГАПОЛІС». Щодо заперечень позивача з приводу направлення заяви про настання страхового випадку, яка стосувалася іншого страхового випадку, апелянт зазначає, що 04.11.2019 року ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» було подано заяву про настання страхового випадку- «З1.10.2019р. пошкодження вантажу, у зв`язку з тим, що водій не розрахував співвідношень прохідності габаритів транспортного засобу із залізно-дорожнім мостом, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був частково пошкоджений вантаж». Тобто подія яка сталась із вантажем та контейнером, одна й та ж. Пошкодження вантажу не може бути пошкоджено без пошкодження контейнеру, тобто такий факт присутній за замовчуванням. В ході листування з страховиком було надано весь пакет документів. З приводу самого повідомлення про пошкодження вантажу, а не повідомлення про пошкодження контейнеру, викладена позиція КГС ВС у постанові від 25.02.2020 (справа №910/7825/19) в якій зазначено, що неповідомлення страховика про настання страхового випадку, за умови наявності у нього фактичної можливості щодо встановлення як самого факту настання страхового випадку, так і його обставин за допомогою інших джерел, якими він скористався (як встановлено місцевим господарським судом), не свідчить про недосягнення такої мети у вигляді неможливості перевірки обставин ДТП власними силами та спричинення необґрунтованих виплат. Аналогічну правову позицію викладено в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-284цс15, і суд касаційної інстанції у цій справі не вбачає підстав відступати від неї. За договором страхування відповідальності експедитора № 00071/25/222 від 31.05.2019 року з ТДВ «СК МЕГАПОЛІС» та згідно страхових свідоцтв до нього, лімітів, у ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» застраховано видатки по всіх претензіях по одній страховій події по всіх претензіях за даними договором в цілому в тому числі і відповідальність перед третіми особами страхувальником сплачені страхові платежі тобто як за вантаж так і за обладнання, з огляду на це, апелянт вважає що таке звернення із позовом до ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» про стягнення страхового відшкодування суперечить принципам та цілям страхування. 19.10.2021 року до суду надійшло клопотання ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс» про розгляд справи за участю сторін, мотивоване тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи та аргументи, викладені відповідачем, відповідач був позбавлений можливості поставити питання позивачу та отримати відповіді на питання, судом залишено поза увагою посилання на фактичні обставини справи, викладені відповідачем у відзиві та запереченнях. Судова колегія відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на таке. Згідно із ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Згідно із ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є стягнення 63 234,95 грн., вказана справа підлягає перегляду у суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. З урахуванням конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч.10 ст.270 ГПК України). Разом з цим, відповідно до ч.6 ст.252 ГПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відповідно до ч.8 ст.252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судова колегія зазначає, що відповідачем не обґрунтовано, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, зважаючи на повний обсяг доказів в матеріалах справи, достатню кількість пояснень сторін, у тому числі у заявах по суті справи, а також зважаючи на ціну позову, яка становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача і здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 02.12.2021 року до суду надійшло клопотання апелянта про пришвидшення розгляду справи. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши обставини та матеріали справи, відповідність викладених у оскаржуваній ухвалі суду висновків обставинам справи і доказам, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, судова колегія доходить наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2015 року між ТОВ "ФТП" (замовник) та ТОВ "ДЖИ ЕЛ Є ТРАНСПОРТ" (виконавець) було укладено договір № 08-02/2015 на організацію перевезення автомобільним транспортом, за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується за організувати від свого імені і за рахунок замовника перевезення вантажів замовника вантажним автомобільним транспортом, на умовах, узгоджених сторонами. Відповідно до умов п.п.2.1.-2.2. договору № 08-02/2015 від 09.02.2015р. замовник виступає від свого імені, а також від імені та за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує оплату перевезення та несе перед виконавцем відповідальність за виконання зобов`язань за договором. Виконавець виступає від свого імені, а також від імені та за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує високу якість обслуговування замовника та несе перед замовником відповідальність за збереження та своєчасну доставку ввірених йому вантажів. Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1. договору № 08-02/2015 від 09.02.2015р. передбачено, що виконавець зобов`язаний організовувати виконання перевезення вантажів у відповідності до прийнятих заявок та забезпечувати доставку вантажу своїми або залученими автотранспортними засобами. Згідно п.6.7. договору № 08-02/2015 від 09.02.2015р. виконавець несе відповідальність за втрату контейнерного обладнання та його пошкодження. У разі неповернення порожнього контейнера в місце, зазначене замовником протягом 30-ти днів з моменту закінчення перевезення, контейнер рахується втраченим, при цьому виконавець зобов`язаний сплатити замовнику вартість контейнера згідно виставленого рахунку, за умовами та розцінками відповідної судноплавної лінії. Умовами п.п. 9.1.-9.4. договору № 08-02/2015 від 09.02.2015р. сторони погодили, що строк дії договору встановлено з моменту його підписання обома сторонами і до 31.12.2015р., але, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. Даний договір автоматично пролонгується на один рік якщо жодна із сторін за 30 днів до спливу строку його дії, не повідомить іншу сторону в письмовому вигляді про його розірвання. 21.10.2019р. між ТДВ "СТ "Мегаполіс" (страховик) та ТОВ "ФТП" (страхувальник) укладено Договір страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання 0107476/18/222, вигодонабувачем за умовами якого виступає ТОВ "КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна)Ко.,ЛТД". Відповідно до частини І Договору, об`єкт страхування: контейнери RFCU2101762, CBHU9520495, CSNU7383832, BSIIJ9330741, CBHU8192278, CSNU7337246, CSNU6217816, TEMU6947044, FSCU8957359, DFSU6165531, CSLU6210007. Страхова сума по одному контейнеру складає 194617 грн 60 коп. Договір укладено на строк з 21.10.2019р. по 21.01.2020р. включно. Страховими випадками є: пошкодження або знищення майна (контейнерного обладнання) третьої особи та демередж (п.4 частини І Договору); пошкодження або знищення контейнера внаслідок: зіткнення транспортного засобу, що здійснює перевезення, з будь-яким зовнішнім предметом; перевертання або сходу з рейок наземного транспортного засобу, що здійснює перевезення; пропажі транспортного засобу, що здійснює перевезення, без вісті; завантаження, розвантаження або переміщення вантажу, приладів, устаткування; вибуху або пожежі, що виникли поза межами контейнера; стихійних явищ; протиправних дій третіх осіб; падіння на контейнер космічних апаратів або пілотованих літальних апаратів та їх частини (п.2.1.1. Договору). Відповідно до п. 2.3. розділу ІІ договору страховим випадком вважається подія, яка передбачена п. 2.1.-2.2. договору страхування, і з настанням якої виникає відповідальність страхувальника за відшкодування шкоди, заподіяної власнику/орендодавцю контейнера. Пунктом 5.4.3 розділу ІІ договору сторони погодили обов`язок страхувальника при настанні страхового випадку скласти страховий акт та здійснити виплату або повідомити страхувальника про відмову у виплаті на умовах та в строки, передбачені цим договором. Слід зазначити, що відповідно до п.6.3 Договору якщо контейнер пошкоджено, але пошкодження не призвело до його повної загибелі, розмір страхового відшкодування відповідає вартості його ремонту, що підтверджується відповідними документами, за вирахуванням франшизи, а також сум, одержаних страхувальником від третіх осіб в порядку відшкодування заподіяної шкоди. Згідно п.6.5. Договору Страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі Заяви на виплату страхового відшкодування страхувальника (вигодонабувача) і Страхового акта, який складається страховиком. Відповідно до п.6.12 Договору після сплати страхового відшкодування до страховика переходить в межах сплаченої суми право вимоги, яке страхувальник або вигодонабувач має до особи, відповідальної за нанесений збиток. З наявної в матеріалах справи міжнародної товаротранспортної накладної № 771243 вбачається, що ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс", м. Доброслав Одеської області 25.10.2019 року було надано під завантаження контейнеру CBHU8192278 автомобіль д.р.н. НОМЕР_2 (причеп д.р.н. НОМЕР_3 ) під управлінням водія ОСОБА_1 31.10.2019 року о 08:30 год. у м. Одеса по вул. Водопровідна, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN д.р.з. НОМЕР_2 не врахував дорожню обстановку, не врахував висоту вантажу та скоїв наїзд на верхню балку мосту у м. Одеса, вул. Водопровідна, внаслідок чого автомобіль та балка мосту отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 151066 від 31.10.2019р. 01.11.2019р. ТОВ "ФТП" звернулось до ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було пошкоджено контейнер CBHU8192278. 05.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна) Ко.,ЛТД" направило Товариству з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" претензію № 271-1 на суму 63234,95 грн. в зв`язку із знищенням контейнеру CBHU8192278. 26.11.2019 ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" складено страховий акт №187/19 відповідно до договору страхування №0107476/18/222 від 21.10.2019р. Застрахований об`єкт: контейнер CBHU8192278. Заявлений страховий випадок: збиток внаслідок ДТП. Дата, час і місце настання страхового випадку: 31.10.2019р., м. Одеса, вул. Водопровідна,

28. Сума страхового відшкодування: 63 234,95 грн. У страховому акті зазначено, що згідно з договором та Правилами страхування, а також з усіма документами, що надані страхувальником та зібрані під час розслідування, заявлена подія є страховим випадком - збиток внаслідок ДТП. Згідно з розрахунком від 22.11.2019р., який є невід`ємною частиною цього акту, сума виплати страхового відшкодування у зв`язку зі страховим випадком складає: 63234,95 грн. Право регресу - так. Перестрахування - ні. Як вбачається з наявних матеріалів справи, ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" сплатило на користь ТОВ "КОСКО ШИППІНГ Лайнз Україна Ко, ЛТД" 63234,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15758 від 26.11.2019р. із призначенням платежу: "страхове відшкодування по дог.№ 0107476/18/222 від 21.10.2019р. ТОВ "ФТП", згідно акту №187/19 від 26.11.2019р. за контейнер д.н. 8192278 без ПДВ". Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 12.12.2019р. у справі №521/18982/19 (н/п3/521/7855/19) водія ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В матеріалах справи наявний лист ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" від 06.05.2020р. на адресу ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" про відшкодування фактичних затрат в порядку страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання, сплату 63234,95 грн. Також в матеріалах справи наявний лист ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" від 03.06.2020р. на адресу ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс", де відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення претензії, з урахуванням того, що між ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" та ОСОБА_2 було укладено договір перевезення вантажу № 5119 від 03.09.2019р., та відповідно відповідальною особою за заподіяний 31.10.2019р. збиток є ОСОБА_2 . Так, судом встановлено, що 03.09.2019р. між ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" та ОСОБА_2 укладено договір перевезення вантажу № 5119 від 03.09.2019р., відповідно до п.1.1 якого виконавець власним або залученим автотранспортом зобов`язується за Заявкою замовника надавати послуги з транспортування контейнерів, що надаються замовником з терміналів Лінії або іншого пункту(ів) розвантаження/завантаження вантажу з контейнерів/в контейнери і назад на термінал Лінії або інший пункт (и), які вказані замовником. На підставі договору № 5119 від 03.09.2019р. між сторонами було погоджено заявку на перевезення вантажу в контейнерах вантажним автомобільним транспортом №38/1 від 29.10.2019р. до договору № 5119 від 03.09.2019р. Відповідно до умов заявки водій ОСОБА_1 повинен здійснювати перевезення контейнеру CBHU8192278 з порту відвантаження ОМТП; державний номер автомобіля - НОМЕР_2 , державний номер напівпричепа - НОМЕР_3 . 31.05.2019р. між ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" та ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" укладено договір страхування відповідальності експедитора №00071/25/222, відповідно до п. 2 розділу ІІ частини 2 якого страхуванням можуть забезпечуватись наступні ризики: відповідальність за майно - настання відповідальності страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування майна та/або майна підвищеного ризику під час перевезення; відповідальність за запізнення доставки - настання відповідальності страхувальника за затримку в доставці майна; відповідальність по відшкодуванню витрат - настання відповідальності страхувальника по відшкодуванню оплати за перевезення (фрахту), митних зборів і мита, а також інших витрат, пов`язаних з перевезенням, у випадку повної або часткової втрати майна; відповідальність перед третіми особами - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку майном власності третіх осіб під час перевезення. Розділом VI ч. 2 договору погоджено, що страхувальник сам несе відповідальність по частині збитку, шо еквівалентна сумі франшизи, зазначеної в страховому полісі. Страховик не несе відповідальності по збитках, які не перевищують франшизи. Пунктом 1 розділу VIІІ частини 2 договору встановлено, що при настанні страхової події або події, що може бути згодом кваліфіковано як таке, страхувальник зобов`язаний, серед іншого, протягом трьох робочих днів повідомити страховика обставини події, характер і розмір збитку. Розділом Х частини 2 договору передбачено, що страховик відшкодує збитки страхувальника після фактичної оплати страхувальником або його представником претензій, отриманих від третіх осіб. По одержанню вимоги про відшкодування збитку страховик зобов`язаний: розслідувати обставини події й визначити розмір збитку; прийняти рішення й повідомити страхувальника про виплату страхового відшкодування, відмові або відстрочці виплати протягом двадцяти робочих днів по одержанню всіх необхідних документів по страховій події; виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів після ухвалення рішення про виплату. Відповідно до частини 3 договору сторонами підписано Сертифікат № 1, де зазначено період страхування з 03.06.2019р. по 02.06.2020р. включно. Визначено страхові ризики: відповідальність за майно; відповідальність за помилки та упущення; відповідальність перед третіми особами. Спеціальний ліміт по ризику "Відповідальність перед третіми особами" по одній страховій події складає 250000,00 грн. Загальна франшиза по кожній страхові події складає 20000,00 грн. 04.11.2019р. ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" звернулось до ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було частково пошкоджено вантаж - ліфтове обладнання на суму збитків в розмірі 950000,00 грн. (а.с.90 зв.с.) Приписами ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. Стаття 909 ЦК України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Відповідно до частини першої ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. У силу вимог ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ч. 1 ст. 934 ЦК України). Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Згідно з ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. За вимогами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Частиною першою ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Статтею 306 ГК України унормовано, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.308 ГК України). Статтею 316 ГК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видами добровільного страхування може бути, зокрема, страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника). Згідно з абз. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною нормою також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Абзац 2 ст. 9 згаданого Закону встановлює, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Згідно з пунктом три частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Дана норма узгоджується зі статтею 988 ЦК України, якою також визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Згідно зі ст.26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику. Стаття 27 Закону України "Про страхування" вказує, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. 01.08.2006 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956р., якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу. У ст. 3 Конвенції вказується, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди. Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів. За частиною 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Статтею 13 Закону передбачено, що експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії. Предметом розгляду у даній справі є встановлення наявності (відсутності) у позивача підстав для стягнення з відповідача, як експедитора, матеріальної шкоди у розмірі виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування за пошкодження контейнеру Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до зазначених статей відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Суброгація є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Право регресу регулюється ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 910/2603/17 та від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 року у справі № 755/9320/15-ц. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування»). Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2019р. ТДВ "СТ "Мегаполіс" складено страховий акт №187/19, відповідно до якого сума виплати страхового відшкодування у зв`язку із настанням страхового випадку (пошкодження контейнеру CBHU8192278) складає 63234,95 грн. Страховий акт №187/19 складено на підставі розрахунку, кошторису ремонту контейнера та рахунку на оплату, виконаного начальником управління врегулювання збитків Наливайко С.О. ТДВ "СТ "Мегаполіс" сплачено на користь ТОВ «Коско Шиппінг Лайнз (Україна) Ко., ЛТД» 63 234,95 грн. відповідно до платіжного доручення №15758 від 26.11.2019 року. Після виплати страхового відшкодування позивач звернувся з вимогою до відповідача - відповідальної особи за заподіяний збиток, про відшкодування суми понесених матеріальних витрат відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України. При цьому, необхідно зауважити, що підхід, за якого потерпілий (в даному випадку страховик, до якого перейшло право вимоги за суброгацією) в будь-якому випадку повинен звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, не є безумовним та не розрахований на ті випадки, коли страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності тощо. У таких випадках підхід, за якого потерпілий в будь-якому випадку повинен звернутися із заявою (позовом) тільки до страхової компанії є несправедливим. Доводи скаржника про те що відповідальною особою є ОСОБА_2 , судова колегія відхиляє, оскільки позивачем в обґрунтування позову зазначено про невиконання відповідачем п.6.7. договору № 08-02/2015 від 09.02.2015р., укладеним між ТОВ "ФТП" та відповідачем, яким встановлено, що виконавець несе відповідальність за втрату контейнерного обладнання та його пошкодження. Отже, саме відповідач за договором № 08-02/2015 від 09.02.2015р. є виконавцем перевезення та міг залучати третіх осіб до перевезення за умовами договору. Міжнародною транспортною накладною № 7771243 від 25.10.2019р., підтверджується, що ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" було надано під завантаження контейнеру CBHU8192278 автомобіль д.р.н. НОМЕР_2 (причеп д.р.н. НОМЕР_3 ) під управлінням водія ОСОБА_1 . Згідно зі статтею 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу. Тобто, відповідач доручив перевезення іншій особі, однак в силу приписів вищезазначених норм права, відповідальною особою є саме відповідач, а не безпосередній заподіювач шкоди. Відтак, відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов`язань перед замовником несе експедитор. (ст. 932 ЦК України та ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність"). Отже, в даному випадку саме Відповідачем порушені договірні зобов`язання, оскільки він не забезпечив збереження контейнерів в повному обсязі, а тому обставини вчинення Відповідачем порушення своїх зобов`язань, що спричинило їх пошкодження, є доведеними. Тому аргументи апелянта про те, що суд безпідставно не залучив до участі у справі ані власника автомобіля ОСОБА_2 , як кінцевого перевізника, ані фізичну особу - ОСОБА_1 , який керував автомобілем у момент скоєння ДТП , судовою колегією відхиляються. Разом з тим, при з`ясуванні правовідносин, що склалися між Відповідачем та його страховиком (ТДВ «СК Мегаполіс»), ТОВ «ФТП» та його страховиком (Позивачем), а також при визначенні умов добровільного страхування цивільної відповідальності Відповідача при наданні ним послуг з експедирування вантажу та умов добровільного страхування ТОВ «ФТП» належного йому контейнеру, який було пошкоджено під час ДТП, судова колегія проаналізувала правила страхування та умови страхування ризиків страховиком (ТДВ «СК Мегаполіс») на предмет встановлення ним загальних умов та порядку виплати страхового відшкодування у разі настання страхових випадків. Судовою колегією встановлено, що ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" також являється страхувальником у страховика - ТДВ «СК Мегаполіс», за договором страхування відповідальності експедитора №00071/25/222, за яким відповідальність страхувальника застрахована за майно - настання відповідальності страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування майна та/або майна підвищеного ризику під час перевезення, інших витрат, пов`язаних з перевезенням, у випадку повної або часткової втрати майна; відповідальність перед третіми особами - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку майном власності третіх осіб під час перевезення. Згідно визначення поняття «майно», викладеного у пункті 1 договору, майно - вантаж, або вантажі, за які страхувальник несе відповідальність у зв`язку з наданням послуг з перевезення, за винятком контейнерів, платформ, вантажів, які перебувають у розпорядженні страхувальника на інших підставах (у власності, оренді, лізингу й ін.) У Сертифікаті № 1, що є невід`ємною частиною договору, зазначено період страхування з 03.06.2019р. по 02.06.2020р. включно. Визначено страхові ризики: відповідальність за майно; відповідальність за помилки та упущення; відповідальність перед третіми особами. ДТП сталось 31.10.2019 року, тобто в період дії договору страхування експедитора. 04.11.2019р. ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" звернулось до ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було частково пошкоджено вантаж - ліфтове обладнання на суму збитків в розмірі 950000,00 грн. (а.с.90 зв.с.) На вказану заяву позивач надав відповідь №164 від 06.05.2020 року, де просив надати наступні документи: договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №08/02/2015 від 08.02.2015р. (а.с.90) Листом від 17.07.2020 року відповідач направив ТДВ СК «Мегаполіс» копію договору перевезення вантажу з ОСОБА_2 №51109 від 03.09.2019 (а.с.89) Матеріали справи не містять доказів відмови ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" від виплати страхового відшкодування, невизнання страхового випадку або інших підстав для відмови страховика від здійснення страхових виплат або страхового відшкодування у відповідності до ст.26 Закону України "Про страхування". Судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача, оскільки на момент настання страхової події (пошкодження контейнерного обладнання) цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «СК Мегаполіс» за договором страхування відповідальності експедитора №00071/25/222 від 31.05.2019 р, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України та відповідним конвенціям і законодавству, які застосовуються до діяльності страхувальника у зв`язку з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань згідно з договорами про надання транспортних/транспортноекспедиторських послуг, укладеними страхувальником з іншими особами. Отже, враховуючи статус відповідача як особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність перед третіми особами під час здійснення нею транспортно-експедиторської діяльності у ТДВ «СК Мегаполіс», викладене зумовлює необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 1194 ЦК України під час визначення обсягу відповідальності відповідача за шкоду, завдану позивачу як новому кредитору в деліктному зобов`язанні у зв`язку з пошкодженням контейнерного обладнання під час його перевезення. Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У даному випадку, особою, яка звернулась з вимогами про відшкодування збитків, є ТДВ «СК Мегаполіс», який виплатив страхове відшкодування вигодонабувачу ТОВ "КОСКО ШИППІНГ Лайнз Україна Ко, ЛТД" за договором страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання 0107476/18/222 від 21.10.2019р. та до якого перейшло право вимоги в порядку суброгації. Однак, судова колегія звертає увагу, що позивач ТДВ «СК Мегаполіс» є страховиком і за договором страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання 0107476/18/222 від 21.10.2019р., укладеного з ТОВ "ФТП", так і за договором №00071/25/222 від 31.05.2019 року, укладеного з ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс». Відповідно до умов договору страхування відповідальності експедитора №00071/25/222 від 31.05.2019 р., та Сертифікату № 1, визначено наступні страхові ризики: відповідальність за майно; відповідальність за помилки та упущення; відповідальність перед третіми особами. Відповідно до пп.d п.2 розділу ІІ договору, сторони визначили поняття «відповідальність перед третіми особами» - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку майном власності третіх осіб під час перевезення. (а.с.96-96 зв.с) За таких обставин, судова колегія вважає, що в даному випадку пошкодження контейнеру CBHU8192278, яке відбулось внаслідок ДТП 31.10.2019р під час перевезення вантажу, є тим страховим випадком, відповідальність перед третіми особами за який застрахована відповідачем за розділом ІІ п.2 пп.d договору страхування відповідальності експедитора №00071/25/222 від 31.05.2019 р. Між тим, позов заявлено на підставі п.6.7. договору на організацію перевезення автомобільним транспортом № 08-02/2015 від 09.02.2015р., укладеного між ТОВ "ФТП" (замовник) та ТОВ "ДЖИ ЕЛ Є ТРАНСПОРТ" (виконавець), згідно якого виконавець несе відповідальність за втрату контейнерного обладнання та його пошкодження. Судова колегія вважає встановленим факт звернення ТОВ "Ті Ем Джі Лоджистікс" до ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування 04.11.2019р. Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі незгоди зі своїм обов`язком відшкодувати збитки в даному випадку, за умови наявності в нього чинного договору страхування відповідальності експедитора № 00071/25/222 від 31.05.2019 року, укладеного з ТДВ "СТ "Мегаполіс", та за умови, якщо відповідач вважає необґрунтованою відмову свого страховика від відшкодування шкоди, відповідач наділений правом вирішити таке питання в судовому порядку в межах правовідносин, що виникли між ним та його страховиком. За висновками суду, відповідальність відповідача застрахована у позивача згідно з розділом ІІ п.2 пп.d договору страхування відповідальності експедитора №00071/25/222 від 31.05.2019 р., отже відповідач звільняється від необхідності відшкодовувати збитки страховій компанії, які відшкодовані відповідній особі вигодонабувачу у зв`язку з пошкодженням контейнеру. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність у страховика права вибору звернення або до винної особи, або до її страховика за договором добровільного страхування, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Адже, уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, як наслідок, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №755/18006/15-ц). Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку шкода, завдана ТОВ «ФТП» (вигодонабувач ТОВ "КОСКО ШИППІНГ Лайнз Україна Ко, ЛТД") внаслідок пошкодження контейнеру CBHU8192278, має бути відшкодована за рахунок страховика, яким, в даному випадку, виступає ТДВ «СТ «Мегаполіс», у якого застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача. Однак, оскільки ТДВ «СТ «Мегаполіс» є страховиком і ТОВ «ФТП», і ТОВ «Ті Ем Джі Лоджистікс», фактично в даних правовідносинах в особі ТДВ «СТ «Мегаполіс» поєднався і стягувач, і боржник. Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" на користь позивача 63 234,95 грн. збитків за пошкодження контейнеру CBHU8192278. Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Оскільки судовою колегією встановлено відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків на користь позивача, відповідно, відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом, позовна давність у даній справі не застосовується. Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року у справі №916/759/21 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, покладаються на позивача. Керуючись ст. ст. 129, 231, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" задовольнити. Рішення Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року у справі №916/759/21 скасувати. У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" про стягнення 63 234,95 грн. відмовити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" 3405,00 (три тисячі чотириста п`ять) грн. судового збору. Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ. Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.І. Ярош Суддя Г.І. Діброва Суддя Н.М. Принцевська