Постанова Київський апеляційний суд № 756/11186/20

справа № 756/11186/20 провадження № 22-ц/824/15475/2021 головуючий у суді І інстанції Диба О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , уточненим в ході розгляду справи про визнання договору поруки припиненим. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 9 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 052-2008-009, згідно якого банк надав позичальнику кредит на суму 109 783 швейцарських франків зі строком повернення до 1 січня 2028 року. 9 січня 2008 року в порядку забезпечення виконання зобов`язання вищевказаного кредитного договору між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 052-2008-009-Р/2, згідно якого позивач зобов`язався відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов`язань перед банком за вищевказаним кредитним договором. Строком дії договору поруки визначено настанням події, а саме повне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором. 20 березня 2017 року банком на адресу позивача була направлена вимога №0912/15ГО від 20 березня 2017 року про усунення порушень та сплату заборгованості, яка містила посилання на те, що у випадку невиконання вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цієї вимоги та банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку з покладенням на позивача витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та витратами виконавчого провадження. Позивач вважав, що оскільки прострочена заборгованість протягом 60 днів погашена не була, з 22 травня 2017 року строк виконання основного зобов`язання вважається таким, що настав, і внаслідок не звернення банку до суду з позовом до поручителя протягом передбаченого чинним законодавством строку порука є припиненою з 23 листопада 2017 року. Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати поруку за договором поруки №052-2008-009-Р/2 від 9 січня 2008 року, укладеним між ВАТ «Універсал Банк» та позивачем, такою, що припинена з 23 листопада 2017 року. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим залишено без задоволення. Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. У доводах апеляційної скарги не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність підстав для припинення поруки, яким не враховано положення п. 2.2. договору поруки 5 052-2008-009-Р/2 від 9 січня 2008 року, умовами якого прямо передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими для виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом з повідомленням про його вручення), та умови договору, за якими відлік 61 дня для визнання банком терміну дострокового стягнення суми кредиту з поручителя має обраховуватись не з дати надіслання банком відповідної вимоги, а з дати отримання скаржником такої вимоги банку. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що факт неотримання скаржником вимоги не може бути доказом того, що така вимога не направлялася. При цьому в пункті 8.1 кредитного договору № 052-2008-009 від 9 січня 2008 року, сторони досягли згоди, що будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього договору. Вважає, що наведені в оскаржуваному рішенні висновки суду першої інстанції, про те, що шестимісячний строк для звернення відповідача з позовом до скаржника щодо дострокового стягнення суми кредиту не сплив, оскільки скаржник не отримав від відповідача вказану вище вимогу, спростовуються фактичними обставинами даної справи, а саме нормами п. 2.2. договору поруки № 052-2008-009-Р/2 від 9 січня 2008 року та положеннями п. 8.1 кредитного договору № 052-2008-009 від 9 січня 2008 року. Також у доводах апеляційної скарги сторона позивача не погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права. Наголошує на тому, що оскільки порука скаржника за договором поруки № 052-2008-009-Р/2 від 9 січня 2008 року є припиненою з 23 листопада 2017 року, то відповідно відповідач, звертаючись в грудні 2018 року з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення суми боргу за кредитним договором № 052-2008-009 від 9 січня 2008 року, вже не мав жодних законних підстав залучати в якості співвідповідача скаржника ОСОБА_1 , оскільки зобов`язання останнього за договором поруки №052-2008-009-Р/2 від 9 січня 2008 року вже більше року були припиненими. 28 жовтня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача АТ «Універсал Банк» - адвоката Піхотенко А.С., в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що відповідно до норм ч. 4 ст. 559 ЦК України та умов договорів поруки банк звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості до позичальника та поручителя в межах встановленого строку. Таким чином, підстави для припинення поруки за договором поруки №052-2008- 009-Р/2 від 9 січня 2008 року відсутні. Зазначає, що позивач в даному випадку має доводити, що порука припинена саме в судовому процесі №759/20927/18, який перебуває на розгляді в Святошинському районному суді м. Києваза позовом АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості з апелянта, а окремий позов про визнання поруки припиненою не може бути задоволений. Таким чином, підстави для скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва №756/11186/20 від 12 серпня 2021 року відсутні. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мироненко О.О. просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Представник відповідача АТ «Універсал Банк» - адвокат Піхотенко А.С. просила відмовити у задоволення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на вказану поштову адресу (а.с. 166). З урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність осіб, які не з`явились в судове засідання. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядаєсправу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, що 9 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 052-2008-009, згідно якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби на суму 109 783 швейцарських франків зі строком повернення до 01 січня 2028 року з процентною ставкою 10,45% (а.с.9-18). У забезпечення виконання вказаного кредитного договору 9 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 052-2008-009-Р/2, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язався відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов`язань перед банком за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.19-21). Договір містить підпис поручителя та примітку про отримання ним примірника вказаного договору, правомірність укладеного договору поруки стороною позивача не оспорювалася. У обгрунтування позову позивач наводить обставини, за яких порука має бути припинена в окремому позові. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині першій статті 559 ЦК України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), на яку правильно послався суд першої інстанції, зазначено про те, визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником). Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Судом першої інстанції зокрема встановлено та не спростовано сторонами, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року було відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.24). Отжена момент подання цього позову (вересень 2020 року) Святошинським районним судом м. Києва вже розглядається справа про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором № 052-2008-009 від 09 січня 2008 року відповідно до умов договору поруки № 052-2008-009-Р/2. Судом апеляційної інстанції було роз`яснено сторонам підстави, за яких належним може бути визнано обраний спосіб захисту, зокрема якщо він спрямований на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Однак таких обставин, які унеможливлюють розгляд доводів ОСОБА_1 проти вимог кредитора у справі № 759/20927/18 за позовом кредитора до позичальника і поручителів судом встановлено не було. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру. Із указаного Реєстру вбачається, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року провадження у справі у справі № 759/20927/18 було зупинено до набрання законної сили рішення у справі№756/11186/20. Однак указана обставина не може бути визнана як правова невизначеність у відносинах із кредитором, оскільки зупинення було ініційоване безпосередньо представником відповідачів у справі № 759/20927/18. Аналогічного висновку про відсутність підстав для подання окремого позову про визнання припиненим договору поруки за наявності відкритого провадження за позовом кредитора до позичальника і поручителя, що було зупинено, дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 522/5075/18 (провадження № 61-15554св20). За встановлених обставин колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №552/1528/15-ц (провадження №14-67цс20) та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що під час звернення до суду з вказаним позовом позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, оскільки в даному випадку позивач має доводити, що порука припинена, саме в судовому процесі № 759/20927/18, який перебуває на розгляді Святошинського районного суду м. Києва з 26 грудня 2018 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а окремий позов про визнання поруки припиненою не може бути задоволений, враховуючи судову практику зазначену вище. Звернення ОСОБА_1 з окремим позовом про припинення поруки після подання ПАТ «Універсал Банк» позову про стягнення з поручителя кредитної заборгованості суперечить принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року в справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 756/7539/16-ц (провадження № 61-10038св21). В той же час, вказані підстави для відмови в задоволенні позову не передбачають взагалі встановлення та перевірки у цій справі обставин щодо наявності підстав для визнання поруки припиненою. Тому є зайвими висновки суду першої інстанції по суті заявлених вимог про недоведеність підстав для припинення поруки. Такі висновки суду першої інстанції підлягають виключенню, оскільки вони стосуються вирішення предмету позову по суті, що не має розцінюватись як преюдиційна обставина під час розгляду справи № 759/20927/18 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відтак оскаржуване рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову, а саме лише з підстав невірно обраного способу захисту свого порушеного права. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Відповідно до частини 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зміни судового рішення на підставі ч. 4 ст. 376 ЦПК України, а саме зміни мотивувальної частини рішення. Оскільки суд апеляційної інстанції частково змінив лише мотиви відмови у позові, тому підстав для зміни розподілу судових витрат згідно із ст.141 ЦПК України немає. Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384, ст.369 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба