Ухвала КАС ВС № 826/5470/15

УХВАЛА 08 грудня 2021 року м. Київ справа № 826/5470/15 адміністративне провадження № К/9901/41959/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року в справі №826/5470/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про скасування наказу, поновлення на публічній службі, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом в якому, з урахуванням поданих уточнень та змін позовних вимог просила: - визнати протиправним та скасувати наказ голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів від 16.03.2015 № 191-0, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у місті Києві; - зобов`язати Державну податкову службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у місті Києві Державної податкової служби України або на рівнозначній посаді в органах Державної податкової служби України з 17 березня 2015 року; - стягнути з рахунків Головного управління ДПС у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 1 267 685,53 грн; - зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві: нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду України страхові внески (єдиний соціальний внесок), пов`язані з виплатою заробітної плати, за період вимушеного прогулу; подати до органу Пенсійного фонду України та відповідного органу Державної податкової служби України скореговані відомості про помісячні суми заробітку ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу та сплачені за нього страхові внески; внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис про поновлення на роботі з моменту неправомірного звільнення; зобов`язати Державну податкову службу України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої пунктом 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року в справі №826/5470/15, адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів від 16.03.2015 № 191-о, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у місті Києві; - поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у місті Києві; - стягнуто з Головного управління ДПС у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 520 188,52 грн; - решті позовних вимог відмовити. 18 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року в справі №826/5470/15. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймала посаду заступника начальника Головного управління Міндоходів у м. Києві. Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що на обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій було застосовано пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, без урахування висновків Верховного Суду в аналогічних справах (зокрема у постановах: від 15 жовтня 2020 року в справі №826/17601/14, від 22 травня 2019 року в справі №572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року в справі №0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року в справі №826/15725/17, від 16 вересня 2020 року в справі №140/3020/19, від 11 лютого 2021 року в справі №814/197/15, від 21 квітня 2021 року в справі №640/6398/19, від 09 вересня 2021 року в справі №826/18719/14, від 28 вересня 2021 року в справах №825/3682/14, №826/5780/15, від 21 жовтня 2021 року в справі №826/2778/14), а саме: щодо застосування положень для цілей розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати при розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу. Посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, зазначених у перелічених постановах, скаржник не указує яким чином правові позиції, викладені у цих рішеннях, спростовують висновки, покладені в основу оскаржуваних рішень. Суд також зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Посилаючись на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки. При цьому, Суд зауважує, що з 12 грудня 2020 року (у тому числі і на дату прийняття оскаржуваних судових рішень) Положення № 100 діяло у новій редакції, зокрема пункт 10 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів N1213 ( 1213-2020-п ) від 09 грудня 2020 року. Отже, посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження Суд визнає необґрунтованим. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року в справі №826/5470/15 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська