LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Львівський апеляційний суд2-993/2000

від 02.12.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 2-993/2000 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 22-ц/811/2551/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія: 84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів:- Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар - Жукровська Х.І., з участю апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 та її представника адвоката Синявської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2021 року, постановлену в складі головуючого - судді Невойта П.С., у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про часткове відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-993/2000, В С Т А Н О В И В: в квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про часткове відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-993/2000, у якій просили відновити: рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 18.08.2000 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 25.09.2000 року, ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 19.04.2000 року, ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 19.04.2000 року, доручення від 06.04.2000 року АВК№242414, клопотання ОСОБА_4 (без дати). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2021 року заяву задоволено частково. Постановлено: Частково відновити втрачене судове провадження у цивільній справі №2-993/2000 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в частині ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2000 року. Відновити зміст ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2000 року наступного змісту: «У Х В А Л А» судового засідання 19 квітня 2000 року Шевченківського районний суд м. Львова в складі: головуючого Лесного С.Е. при секретарі Кравченко О.В. за участю адвоката Хлопоніної М.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за клопотанням ОСОБА_4 про зняття арешту, - в с т а н о в и в : Керуючись ст.155 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Клопотання задовольнити. Зняти арешт з частини будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки в м.Львові, приналежних Карій Галині Степанівні. Копію ухвали для виконання направити БТІ та Першій Львівській нотаріальній конторі. Строк оскарження ухвали 10 днів до Львівського обласного суду. Головуючий суддя /підпис/ С.Е.Лесний» Ухвалу суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі, покликаються на те, що як вбачається з листа довідки Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2019 року № 16, матеріали цивільної справи № 2-993 /2000 р. були планово знищені у зв`язку із закінченням строку її зберігання на підставі наказу «Про затвердження переліку справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання» від 14 березня 2003 року №

277. Таким чином, в порядку знищення матеріалів цивільної справи № 2-993/2000 було планово вилучено з такої для постійного зберігання оригінали наявних в матеріалах справи рішень та такі були надані суду архівом суду, зокрема: рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2000 року у справі № 2 - 993/2000 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди; 2) Ухвала Львівського обласного суду від 15 вересня 2000 року у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2000 року; 3) Ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2000 року щодо надання розстрочки виконання рішення суду від 18 серпня 2000 року. Зазначають, що саме наявність повноцінної ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2000 року, тобто повного її тексту, а не витягу з такої, є важливим для досягнення їхньої мети - оскарження в апеляційному порядку. Відсутність в резолютивній частині рішення суду, ухваленого в порядку статті 408 ЦПК України повного тексту відновленого судового рішення може унеможливити реалізацію особою, яка зверталась до суду із заявою про відновлення втраченого провадження, своїх прав відповідно до визначеної мети. Просять скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відновити втрачене судове провадження, згідно наступного переліку: 1) Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2000 року; 2) Ухвалу Львівського обласного суду від 15 вересня 2000 року; 3) Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2000 року; 4) Повний текст ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2000 року. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав заяви, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Судом встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди. Справа знищена за закінченням строку зберігання. 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про часткове відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-993/2000 та просили суд відновити: -рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 18.08.2000 року; -ухвалу Львівського апеляційного суду від 25.09.2000 року; -ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 19.04.2000 року; -ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 19.04.2000 року; -доручення від 06.04.2000 року АВК№242414; -клопотання ОСОБА_4 (без дати). Вказані документи просили відновити з метою оскарження ухвал Шевченківського районного суду міста Львова від 19 квітня 2000 року. Правовий механізм та порядок відновлення втраченого судового провадження передбачено Розділом Х ЦПК України. Статтею 488 ЦПК України передбачено, що відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Частиною першою та другою статті 491 ЦПК України визначеного, що заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовій формі. У заяві повинно бути зазначено: 1) про відновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник; 2) які особи брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові, за його наявності, для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - якщо відповідні дані відомі заявникові; 3) номери засобів зв`язку учасників судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв`язку, офіційна електронна адреса тощо) - якщо вони відомі заявникові; 4) наявні у заявника відомості про обставини втрати судового провадження, місцезнаходження копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій; 5) документи, відновлення яких заявник вважає необхідним і з якою метою. Норми ЦПК України не містять законодавчого визначення поняття «втрачене судове провадження». Однак, виходячи із змісту розділу X «Відновлення втраченого судового провадження» ЦПК України можна дійти висновку, що втрата судового провадження - це повна або часткова втрата цивільної справи, якій присвоєно певний порядковий номер та заведено статистичну картку та у якій має місце відображення усіх процесуальних дій та актів в межах такого провадження. З урахуванням статті 488 ЦПК України відновлені можуть бути як всі, так і частина документів (окремий документ) конкретної цивільної справи позовного, наказного чи окремого провадження, яке було закінчене ухваленням рішення або постановленням ухвали про його закриття. При розгляді справ про відновлення втраченого судового провадження захищаються не порушені матеріальні суб`єктивні права чи свободи, а процесуальні права, пов`язані з утратою судового провадження та зняттям перешкод у їх реалізації (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 203/1724/20 (провадження № 61-17017св20)) Метою відновлення втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов`язаних із зверненням судового рішення до виконання тощо (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 753/4606/20 (провадження № 61-17245св20)). Відповідно до положень статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду. Таким чином, вказаною нормою права імперативно встановлено, що ініціатором процедури відновлення втраченого провадження може бути суд із власної ініціативи та лише учасник справи. Тобто особа, яка не брала участі у справі, проте вважає, що судовим рішенням порушено її права та законні інтереси, не може ініціювати процес відновлення втраченого провадження та звернутися до суду із відповідною заявою (див. постанову Верховного Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року у справі № 202/231/17 (провадження № 61-10193св20)). Відновлення втраченого судового провадження здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (статті 490 ЦПК України). Вчинення таких дій судами вищої інстанції під час здійснення перегляду судових рішень не передбачено (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 753/4606/20 (провадження № 61-17245св20)). Близький за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 185/5563/16-ц (провадження № 61-20561св18). За приписами частини першої та другої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження. З положень статті 493 ЦПК України вбачається, що при розгляді справи суд використовує частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження. Задовольняючи заяву частково, та відновивши зміст короткої ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2000 року, суд першої інстанції виходив з того, що така відповідає змісту хваленого у справі рішення, адже у розпорядження суду заявниками надано дві ухвали суду від 19 квітня 2000 року про скасування заходів забезпечення позову, однак з частково різними за змістом резолютивними частинами. Відмовляючи в задоволенні заяви в частині відновлення доручення від 06 квітня 2000 року АВК № 242414 та клопотання ОСОБА_4 (без дати), місцевий суд виходив з того, що не може відновити такі, оскільки невідомий зміст цих документів. У зв`язку із наданням в розпорядження суду оригіналів судових рішень від 18 серпня 2000 року та від 25 вересня 2000 року, суд також відмовив у їх відновленні. Проте з такими висновками суду погодитись не можна. Виходячи з мети відновлення втраченого судового провадження, наведеної в заяві, а саме оскарження ухвал суду від 19 квітня 2000 року, суду першої інстанції слід було відновити, у тому числі з власної ініціативи, ухвалу про забезпечення позову, вжиті якою заходи забезпечення позову скасовані ухвалою суду від 19 квітня 2000 року, та в залежності від її змісту, а саме резолютивної частини, вирішити питання, яка з двох ухвал, наданих заявниками підлягає відновленню. Також поза увагою місцевого суду залишилось те, що приписами ЦПК України в редакції від 18 липня 1963 року, із змінами на момент прийняття судом ухвали від 19 квітня 2000 року, суду не було надано можливості приймати «коротку» ухвалу. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, суд першої інстанції розглянув заяву про відновлення втраченого провадження з порушенням норм процесуального права. Допущене місцевим судом порушення не може бути усунуто судом апеляційної інстанції, з огляду на відсутність у нього таких процесуальних можливостей При новому розгляді суду першої інстанції належить врахувати наведене, а також з огляду на мету відновлення, з`ясувати, враховуючи положення ЦПК України в редакції на момент прийняття ухвали про скасування заходів забезпечення позову, щодо можливості оскарження такої до суду вищої інстанції, чи може бути досягнута мета, наведена в заяві. У цьому зв`язку, місцевому суду також слід з`ясувати, яким чином може бути досягнута мета відновленням довіреності та заяви. Ураховуючи наведене, оскаржувана ухвала не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»