Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/4090/21

Справа № 308/4090/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 грудня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кондора Р.Ю., Бисаги Т.Ю. за участі секретаря судового засідання: Жганич К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2021 року, ухвалене головуючою суддею Дегтяренко К.С., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в : У квітні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 869,53 грн. та судові витрати у розмірі 2 270,00 грн. судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву №б/н від 26.04.2016. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Договір, укладений з відповідачем є договором приєднання, порядок укладення якого передбачений ст. 634 ЦК України. Ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток, та підписавши паспорт споживчого кредиту від 25.06.2020, відповідач отримав кредитну картку з розміром кредитного ліміту 500,00 грн., який з часом було збільшено до 16 000,00 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Однак відповідач не виконував умови договору належним чином, у зв`язку з чим станом на 21.03.2021 має заборгованість 14 869,53 грн., яка складається з: 10 497,12 грн. заборгованість за кредитом, 4 372,41 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.04.2016 у розмірі 10 497,12 грн. У решіт позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1 602,50 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку в частині відмовлених позовних вимог (щодо стягнення заборгованості з відсотків). Вважає, що рішення прийнято судом з неправильним застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. Апелянт звертає увагу на те, що крім анкети-заяви ОСОБА_1 25.06.2020 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, зокрема, щодо процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду, розміру штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Таким чином, відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі, щодо сплати відсотків та штрафу. Так як відповідач користувався кредитними коштами, про що свідчить виписка по рахунку, а тому останній визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 40 287,66 грн. та заборгованості за простроченими відсотками. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву №б/н від 26.04.2016 та отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який з часом було збільшено до 16 000,00 грн. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Задовольняючи позов частково та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору саме на таких умовах, не доведено усіх істотних умов договору, а отже відсотки не можуть бути стягнуті. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати, зокрема, надання послуг кожному, хто до неї звернеться (зокрема, банківське обслуговування); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За замістом статей 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви в розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно вимог ч. 6 ст. 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку саме в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 26.04.2016 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідний правовий висновок наданий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що й зроблено судом. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитними коштами, (в тому числі й прострочених), оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у цій частині. Посилання апелянта на те, що позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, оскільки, анкету-заяву ОСОБА_1 підписав 26.04.2016, тоді як паспорт споживчого кредиту 25.06.2020. Крім того зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише в період з 25.06.2020 по 10.07.2020. Зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Як встановлено вище, підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, в тому числі прострочених відсотків за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, висновку суду першої інстанції не спростовує. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до припису ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, статей 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», залишити без задоволення. Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 08 грудня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: