Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1090/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1090/20 пров. № А/857/18328/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А., за участю секретаря судових засідань Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року (головуючий суддя: Махаринець Д.Є., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - встановив: ОСОБА_1 , 21.02.2020 звернувся з позовом до суду, в якому просив: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку раніше призначеної пенсії протиправною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію з 13 грудня 2018 року згідно з документами пенсійної справи та додатково поданими документами - листом прокуратури Рівненської області № 18-28вих-20 від 31.01.2020 та довідки (інформації) щодо розміру і складових заробітної плати за жовтень 2017 року із розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 460/1090/20 в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 № 18-153 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Позивач, 28.11.2021 подав до Рівненського окружного адміністративного суду заяву про визнання дій відповідача протиправними в порядку статті 383 КАС України, зокрема просив: - визнати протиправними дії та рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неналежного виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, зазначені у листі від 26 квітня 2021 року № 1700-0304-8/17997; - постановити окрему ухвалу і направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», особами які здійснювали виконання судового рішення по справі № 460/1090/20 щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії, та провести належні заходи стосовно недопущення в подальшому таких дій посадовими особами ГУ ПФУ в Рівненській області; - копію ухвали направити Пенсійному фонду України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомити про вжиті заходи Рівненський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. Обґрунтовуючи заяву зазначає, що пенсійним органом при перерахунку пенсії самовільно і безпідставно суттєво знижено місячну заробітну плату для перерахунку пенсії до розміру 42100 грн, хоча згідно з інформаційною довідкою прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 № 18-153 він склав 48468,75 грн. Тобто боржником самовільно обмежено до 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 вересня 2017 року суму місячної заробітної плати для перерахунку пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання дій та рішення протиправними на виконання постанови суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задоволено. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09 квітня 2021 року, яке призвело до неналежного виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 в справі № 460/1090/20. Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо проведення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 заборгованості недоотриманої пенсії за період з квітня по липень 2021 року включно, у відповідності до резолютивної частини постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року по справі № 460/1090/20, а також провести належні заходи стосовно недопущення в подальшому таких дій посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. У місячний строк з моменту отримання даної ухвали Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області надати відповідь суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати ухвали та ухвалити нову якою відмовити позивачу у задоволенні заяви. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що пенсійним органом вжито конкретних заходів щодо повного виконання рішення суду у справі 460/1090/20. Позивач, 16.11.2021 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що після здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі № 460/1090/20, відповідач порушив права позивача, підтверджені таким судовим рішенням, а саме пенсійний орган 09 квітня 2021 року провів перерахунок пенсії позивача виходячи із інших сум ніж визначені у довідці Прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 № 18-153 та незаконно встановив обмеження максимального розміру пенсії позивача двадцятьома п`ятьма прожитковими мінімумами, установленими для працездатних осіб та не виплатив різницю в розмірі пенсії в період з квітня по липень 2020 року включно. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно із ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом. Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 № 18-153 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Таким чином, на підставі постанови суду від 07.07.2020 у справі № 460/1090/20, відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 року, врахувавши суми та їх розміри які визначені саме у довідці прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 за № 18-153 та які відповідач відмовлявся врахувати добровільно (у позасудовому порядку). Разом з тим, відповідач при здійснені перерахунку пенсії позивача, всупереч постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі № 460/1090/20, 09 квітня 2021 року прийняв рішення про перерахунок пенсії позивачу без урахування суми вказаної у довідці Прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 за № 18-153 та не провів виплату різниці в розмірі пенсії за минулі 4 місяці в період з квітня по липень 2021 року включно. Крім цього, відповідач прийняв рішення про перерахунок пенсії позивача зі протиправним застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що постановою суду апеляційної інстанції від 07.07.2020 не передбачено визначено. Враховуючи вищенаведене, оскільки після здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахунку пенсії ОСОБА_1 , пенсійний орган, всупереч постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі № 460/1090/20, 09 квітня 2021 року провів перерахунок пенсії позивача виходячи із інших сум ніж визначені у довідці Прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 № 18-153, встановив обмеження максимального розміру пенсії позивача двадцятьома п`ятьма прожитковими мінімумами, установленими для працездатних осіб, не виплатив різницю в розмірі пенсії в період з квітня по липень 2020 року включно, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі № 460/1090/20, яка набрала законної сили, а отже до спірних правовідносин необхідно застосувати ч. 1 ст. 383 КАС України. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, 383 КАС України, суд - постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 460/1090/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08.12.2021.