Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/5734/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5734/21 пров. № А/857/20661/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року про повернення позовної заяви (суддя Нор У.М., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській областіпро визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у травні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язати відповідача нарахувати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована відповідно до постанов Володимирецького районного суду від 07.06.2011 та від 15.02.2010 по справах №2-а-1866/11 та №2-а-179/10. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що протиправна невиплата соціальних виплат, яка сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області), є триваючим правопорушенням, оскільки суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно особи, чим порушує його право на належний соціальний захист. У зв`язку із вказаним вбачається неможливим обмеження шестимісячним строком обов`язку України, як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист. Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно повернув позивачу позовну заяву, оскільки позивачем не пропущено строк звернення до суду щодо позовних вимог за шість місяців, що передують дню звернення до суду з даним позовом. Відповідач процесуальним правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, не можуть вважатися поважними, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачу. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19, в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Суд зазначив наступне. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Згідно з частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Поряд з цим, слід звернути увагу, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її виплата та розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про нарахування та виплати такого щомісячної грошової допомоги. Посилання ОСОБА_1 на те, що про порушення своїх прав він дізнався з листа відповідача від 05.04.2021є безпідставними та необґрунтованими, оскільки такий лист був наданий на письмове звернення позивача, що вже саме по собі вказує на ту обставину, що позивач не звертався до відповідача з приводу ненарахування і невиплати йому відповідних пенсійних виплат та компенсації, хоча достеменно знав про цей факт. Отже, отримання позивачем листа відповідача від 05.04.2021 у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач мав дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005964. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач 20.05.2021 через засоби поштового зв`язку звернувся до суду з даним позовом про перерахунок та виплату пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язання відповідача нарахувати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована відповідно до постанов Володимирецького районного суду від 07.06.2011 та від 15.02.2010 по справах №2-а-1866/11 та №2-а-179/10. За таких обставин, суд апеляційної дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період до 19.11.2020 включно, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. Водночас, позовні вимоги за період з 20.11.2020 заявлені в межах строку, встановленого ст. 122 КАС України. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в ухвалі Рівненського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 про залишення позовної заяви без руху суд дійшов висновку, що позовні вимоги в повній мірі заявлені позивачем поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Однак, як встановлено вище, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом лише за період до 19.11.2020 включно. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву ОСОБА_1 , не врахувавши, що в частині позовних вимог (починаючи з 20.11.2020) позивачем не пропущено строку, встановленого ст. 122 КАС України. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно із частиною третьою статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, зокрема в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати спірних пенсійнихвиплат та компенсації за період з 20листопада 2020 року, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу №460/5734/21 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду