Постанова 4857 № 380/8406/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/8406/20 пров. № А/857/19419/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року (суддя Кедик М.В., м. Львів, повне судове рішення складено 16 серпня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Львівській області у жовтні 2020 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якому просило про стягнення з відповідача до бюджету податкового боргу у розмірі 234777,27 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача існує податковий борг внаслідок несплати податкових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 234777,27 грн. Так, як заборгованість відповідачем добровільно не погашається, така підлягає стягненню у судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №380/8406/20 позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг у розмірі 234777,27 грн. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила відповідач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог, зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про отримання відповідачем вимоги про сплату податкового боргу, тому стягнення в судовому порядку з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу є необґрунтованим. Крім того, суд першої інстанції не об`єктивно оцінив докази, які є неналежні та недопустимі, оскільки завірені не уповноваженою особою позивача. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. 07.12.2021 представником відповідача адвокатом Родіковим Т.В. подано клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з тим, що станом на 13:38 год. 07.12.2021 він не пройшов температурний скринінг на прохідній Восьмого апеляційного адміністративного суду через підвищену температуру тіла (37,4°C), у зв`язку з чим його явка в судове засідання є неможлива. Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки обставини, на які покликається заявник такому клопотанні, не мають належного підтвердження та суперечать інформації Журналу відвідувачів Восьмого апеляційного адміністративного суду. Крім того, згідно з інформацією Служби судової охорони адвокат Родіков Т.В. о 13:38 год. 07.12.2021 температурний скринінг не проходив, й упродовж дня 07.12.2021 не було зафіксовано факту недопуску осіб до приміщення Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з підвищеною температурою тіла. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 01.09.2020 №7188/9/51.08 станом на 31.08.2020 та облікової картки платника податку становить 234777,27 грн. Заборгованість відповідача по єдиному додатку з фізичних осіб у розмірі 234777,27 грн. виникла на підставі: податкової декларації від 17.10.2019 на суму 38461,00 грн. (залишок суми до сплати 25907,08 грн.) термін сплати 21.11.2019; податкової декларації від 03.02.2020 (подана 08.02.2020) на суму 68096,29 грн., термін сплати 20.02.2020; податкової декларації від 03.02.2020 (подана 07.02.2020) на суму 5519,36 грн., термін сплати 22.05.2020; податкової декларації від 30.04.2020 (подана 07.02.2020) на суму 70587,10 грн., термін сплати 22.05.2020; податкової декларації від 26.07.2020 (подана 07.02.2020) на суму 64375,88 грн., термін сплати 20.08.2020. Згідно із зворотним боком облікової картки платника відповідачу нараховано пеню на суму 291,56 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань податковим органом 24.10.2019 сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 125898-51, яку надіслано платникові податків. У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 добровільно не сплатила суму податкового боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б підтверджували, що податкова вимога та податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржувалась у справі відсутні, тому сума податкового боргу є узгодженою, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача в сумі 234777,27 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 38.1 ст.38 ПК передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, як податкове зобов`язання або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету, як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 54.1 ст.54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобов`язання або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання або пені вважається узгодженою. Згідно з п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, відповідно до вимог п.59.1 ст.59 ПК України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з ч.2 п.3 Порядку направляння контролюючим органам податкових вимог платникам податків податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Відповідно до п.4 Порядку після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру податкова вимога в той самий день реєструється в контролюючому органі та направляється (вручається) платнику податків. Податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у письмовій та/або електронній формі. На вимогу платника податків, який отримав податкову вимогу в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідну податкову вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту (в письмовій або електронній формі) платника податків. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. Апеляційним судом встановлено, що заборгованість відповідача по єдиному додатку з фізичних осіб у розмірі 234777,27 грн. виникла на підставі: податкової декларації від 17.10.2019 на суму 38461,00 грн. (залишок суми до сплати 25907,08 грн.) термін сплати 21.11.2019; податкової декларації від 03.02.2020 (подана 08.02.2020) на суму 68096,29 грн., термін сплати 20.02.2020; податкової декларації від 03.02.2020 (подана 07.02.2020) на суму 5519,36 грн., термін сплати 22.05.2020; податкової декларації від 30.04.2020 (подана 07.02.2020) на суму 70587,10 грн., термін сплати 22.05.2020; податкової декларації від 26.07.2020 (подана 07.02.2020) на суму 64375,88 грн., термін сплати 20.08.2020. Згідно із зворотним боком облікової картки платника відповідачу нараховано пеню на суму 291,56 грн. Контролюючим органом 24.10.2019 сформовано податкову вимогу форми "Ф" №125898-51 та надіслано її на адресу ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується корінцем податкової вимоги та чеком Укрпошти про направлення рекомендованого листа . В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про отримання відповідачем вимоги про сплату податкового боргу, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення такого боргу в судовому порядку. З приводу таких доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що питання правомірності нарахування контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки вказані питання не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз. Крім того, неотримання відповідачем податкової вимоги про сплату податкової заборгованості з незалежних від контролюючого органу причин, не спростовує фактів надсилання такої вимоги відповідачу, наявності у відповідача податкового боргу та необхідності його сплати у встановленому законом порядку. Таким чином, враховуючи те, що за ФОП ОСОБА_1 числиться податкова заборгованість у загальному розмірі у розмірі 234777, 27 грн., яка є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплачена, тому вказана суму податкового боргу підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим її апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 380/8406/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року