Постанова 4857 № 260/4323/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/4323/20 пров. № А/857/21052/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року (суддя Калинич Я.М., м. Ужгород, повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив: визнати протиправним рішення відповідача щодо реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт за №220 від 05.05.2020; скасувати реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт №220 від 05.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради; визнати протиправним рішення відповідача щодо реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ЗК101201215133 від 15.12.2020; скасувати реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ЗК101201215133 від 15.12.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року закрито провадження у справі № 260/4323/20 на підставі пункту 1 . Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини є приватно правовими, оскільки треті особи зареєстрували право власності на об`єкт нерухомого майна, декларація про готовність якого до експлуатації оспорюється, під час судового розгляду справи. Разом з тим, даний спір не є цивільно-правовим, оскільки відсутній спір про право власності, а спір стосується виключно оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, яке прийнято з порушенням норм законодавства України. Відповідач та треті особи правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. 07.12.2021 представником третьої особи ОСОБА_2 адвокатом Дрюченком О.С. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неотриманням копій ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги, у зв`язку з чим ОСОБА_2 була позбавлена можливості реалізувати своє право на подання відзиву на апеляційну скаргу. Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи з підстав, наведених в такому клопотанні, оскільки копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги, а також повістка була направлені на електронну адресу представника третьої особи адвоката Дрюченка О.С., що підтверджується матеріалами справи. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір за своєю сутністю не є публічно-правовим, а приватноправовим, оскільки вимоги позивача не підпадають під дію статті 19 КАС України, тому такий має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з частиною першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України). Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як видно зі змісту позовної заяви, адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що 05.05.2020 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради зареєструвало повідомлення про початок будівельних робіт № 220 від 05.05.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно проекту будівництва будівельні робота стосуються реконструкції квартири АДРЕСА_2 (що перебуває у спільній частковій власності третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) з надбудовою поверху та виведенням квартири АДРЕСА_2 в окреме будинковолодіння. ОСОБА_1 є співвласником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . У серпні 2019 року треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Також, ними було отримано право спільної часткової власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:07:002:0094 площею 0,0158 га біля вказаного будинку та яка відповідно до інформації Державного земельного кадастру значиться за адресою: АДРЕСА_4 . Основним мотивом обґрунтування допущення відповідачем протиправних дій і, як наслідок, затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, та здійснення реєстрації Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, позивач зазначає ту обставину, що згоди всіх співвласників на розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, а саме горищем, отримано не було. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач безспірно має право на звернення до адміністративного суду із позовом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Однак у зв`язку із проведенням державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості за третьою особою, відбулась і зміна предметної юрисдикції спору. Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Враховуючи наведені вище приписи нормативно-правових актів можна дійти висновку про те, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Так, згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи суб`єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що ОСОБА_1 оспорює реєстрацію Повідомлення про початок виконання будівельних робіт по будівництву, яке є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Отже, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 (справа № 802/233/16-а), від 27.06.2018 (справа № 814/104/17) та від 22.08.2018 (справа № 815/1568/16). Таким чином, враховуючи, що даний спір має приватноправовий характер та спірним правовідносинам у даній справі передує невирішений спір про право цивільне, дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. За таких обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року про закриття провадження у справі № 260/4323/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду