Постанова 4857 № 260/4025/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/4025/20 пров. № А/857/4328/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 260/4025/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - суддя (судді) в суді першої інстанції Дору Ю.Ю. справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, місце ухвалення рішення м. Ужгород, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 86% до 56% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020 по 08.10.2020; зобов`язати відповідача здійснити йому, як судді у відставці, перерахунок та проводити виплату щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням вислуги років у розмірі 86% та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою утримання з моменту зниження відсотку грошового забезпечення, з 19.02.2020. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 86% до 56% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020 по 08.10.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням вислуги років у розмірі 86% з 19.02.2020 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване тим, що при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у відповідача відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення довічного грошового утримання судді із застосуванням норм ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» N 1402-VIII, оскільки такі стосуються саме призначення такого утримання, а не мають застосовуватися при здійснення перерахунку грошового утримання. При перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основного утримання, яке обчислюється при призначенні такого, відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. . Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відсотковий показник довічного грошового утримання ОСОБА_1 був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та у відповідності із частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, яка гласить: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді». Відповідно до набутого позивачем суддівського стажу 23 років 7 місяців 28 днів, а саме наявних повних 20 років стажу дали право на отримання 50 процентного розрахунку пенсії від заробітку та за 3 понаднормових років роботи додатково зараховано 6%, що в сукупності у позивача склало 56% розрахунку пенсії від заробітку. Тому вважає, що суд першої інстанції, зобов`язуючи здійснити позивачу як судді у відставці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням вислуги років у розмірі 86% з 19.02.2020 року, перевищив свої повноваження, перебравши на себе дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду. В зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є суддею апеляційного суду Закарпатської області у відставці і з 2016 року знаходиться на обліку у територіальному органі ПФУ, який призначив та починаючи з 2017 року виплачує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86%. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року N 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року N1402- VIII "Про судоустрій і статус суддів", якими було передбачено, що судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу. Відтак, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року N 2-р/2020, судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно під зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про захист порушеного права щодо здійснення перерахунку пенсії. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року позов до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про визнання протиправним, скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Вказане рішення набуло законної сили та надано відповідачу для виконання. 23.10.2020 року ГУ ПФУ в Закарпатській області надіслало на адресу позивача по справі лист, згідно якого зазначило, що вищевказане рішення суду ним виконано в добровільному порядку га здійснено перерахунок пенсії з 19.02.2020 по 08.10.2020 в сумі 903 618,06 грн, з розрахунку 86 % заробітної плати на відповідній посаді судді. Однак, 16.11.2020 ГУ ПФУ в Закарпатській області надіслано лист в якому зазначено, що в попередньому листі від 23.10.2020 вказано помилкові дані щодо суми перерахованої пенсії, а саме, що різниця пенсії в період з 19.02.2020 по 31.10.2020 складає 497 347,01 грн. При цьому надає розрахунок від 11.11.2020 в якому зазначено, що перерахунок та виплата пенсії здійснюється з розрахунку 56%. Дії Головного управління ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 86% до 56% при здійсненні перерахунку та виплаті такого позивач вважає протиправними та такими, що порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого, як він вважає порушеного права. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Положеннями ч.1 ст.142 цього Закону перебачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Відповідно до ч.4 ст.142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Згідно з ч.5 ст.142 Закону № 1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Частина 3 ст.142 Закону №1402-VIII передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Так, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Як було зазначено вище, згідно з ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII). Разом з тим, Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів"(Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. Конституційний Суд у вказаному Рішенні зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013). Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20. В силу вищезазначеного, у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, який визначав, що розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, втратив чинність. Отже, з 19 лютого 2020 року при вирішенні питання розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача та, відповідно, здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, необхідно керуватися положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, які визначають, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, оскільки зміна відсоткового обчислення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі ст.142 Закону №1402-VIII, ніяким чином не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 18 лютого 2020 року, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з ч.3ст.142 Закону № 1402-VIII. Розмір довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді визначений у порядку, передбаченому Законом № 2453-VI, відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання судді, встановленому чинним Законом № 1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Така відмінність полягає в тому, що Законом № 2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018), на відміну від положень Закону № 1402-VIII, який передбачає сутнісно інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді; в даному випадку судді першої інстанції, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, (стаття 135 Закону № 1402-VIII), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (частина третя статті 142 Закону № 1402-VIII). Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI. Колегія суддів зазначає, що зворотне зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону № 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів. Так, як слідує з матеріалів справи, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2020 року в справі №260/2338/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно з довідкою Закарпатського апеляційного суду від 06.03.2020 №02.5-20/4789 з урахуванням 23 років 7 місяців 28 днів страхового стажу з розрахунку 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином, враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що підстави для здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці з 19 лютого 2020 року у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо зменшення позивачу розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 86% до 56%, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 260/4025/20 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Святецький Л. Я. Гудим