Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/8868/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/8868/21 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Градовського Ю.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "РІЕТУМУ БАНКА" (AS "RIETUMU BANKA") на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства "РІЕТУМУ БАНКА" (AS "RIETUMU BANKA") до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, треті особи: Компанія Oleos Swiss S.A., Товариство з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК ЕНЕРГІЯ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-Укрхарчозбутсировина", про визнання протиправною та скасування постанови від 13.09.2021 року №66797509, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства "РІЕТУМУ БАНКА" (AS "RIETUMU BANKA") до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, треті особи: Компанія Oleos Swiss S.A., Товариство з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК ЕНЕРГІЯ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-Укрхарчозбутсировина", в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Про відкриття виконавчого провадження ВП №66797509. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.09.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем Степаном Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66797509. В той же день. постановою Приватного виконавця накладено арешт на майно Компанії ОІеоз Swiss S.A. (Sociйtй Anonyme) (надалі - Боржник), яке одночасно перебуває в заставі Акціонерного товариства "РІЕТУМУ БАНКА" (AS "RIETUMU BANKA"). Як зазначає позивач, Приватним виконавцем перед відкриттям виконавчого провадження та накладення арешту на майно Боржника не здійснено належної перевірки виконавчого документа та змісту заяви Стягувана на відповідність вимогам ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень. При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону виконавець враховує таке (окрім іншого): - повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства. - відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду. Проте, в порушення зазначених норм, виконавчий документ не містить інформації про повне найменування Боржника - Компанія Oieos Swiss S.A. (Sociйtй Anonyme - Анонімне товариство) з інформацією про організаційно-правову форму такої особи - Sociйtй Anonyme (Анонімне товариство) відповідно до вимог чинного законодавства. Разом з тим, виконавчий документ не містить ідентифікаційного коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб - "код СНЕ-341734.543". Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслано особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами. Не погодившись з ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року, Акціонерне товариство "РІЕТУМУ БАНКА" (AS "RIETUMU BANKA") подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції (зі стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі). Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали допущено порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відмовляючи у відкритті провадження у справі №400/8868/21, суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку позивач оскаржує постанову від 13.09.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 66797509, що відкрито на підставі ухвали Господарського суду Одеської області № 916/2508/21 від 19.08.2021 року. Склад сторін, і суть спору свідчать, що виконавчий документ від 19.08.2021 видано по господарській справі. При цьому, згідно зі ст.ст. 339, 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Отже, як вказує суд першої інстанції, скарга подається до суду, який розглянув справу як суду першої інстанції. Також, відповідно до вимог ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом, тому позивач не позбавлений права звернутись до Господарського суду Одеської області за нормами Господарсько-процесуального кодексу України для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 170 КАС України, слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Офіційне тлумачення частини першої статті 55 надано в Рішенні Конституційного Суду №9-зп від 25.12.1997 року. Зокрема, у Рішення КСУ №9-зп від 25.12.1997 року зазначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. У пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року №19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності КАС України 1 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України). Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 171цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України). При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Відповідно до вимог статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Водночас за змістом положень статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України "Про виконавче провадження", згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи №917/2267/14 (№12-32гс19) 05 червня 2019 року, Верховним Судом при розгляді справ №815/2255/16 (провадження №11-177апп18) 30 травня 2018 року, №823/359/18 (провадження № 1470апп18) 27 березня 2019 року. Відповідно до вимог ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "РІЕТУМУ БАНКА" (AS "RIETUMU BANKA") звернулося до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 13.09.2021 року №66797509. Враховуючи те, що АТ "РІЕТУМУ БАНКА" (AS "RIETUMU BANKA") не є стороною виконавчого провадження №66582271, воно не має можливості подавати заяву на розгляд справи за правилами господарського судочинства, оскільки згідно з приписами частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" розгляд цієї заяви віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року по справі №917/2267/14 (№ 12-32гс19). Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи все вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 04 жовтня 2021 року було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак, відповідно до вимог ч.3 ст.312, ст.320 КАС України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття питання провадження в адміністративній справі. Враховуючи, що за наслідком апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 04 жовтня 2021 року, колегія суддів дійшла висновку щодо передчасності висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для відкриття провадження у справі. Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст.320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі. Керуючись ст.ст. 308; 311; 312; 320; 321; 322; 325; 328; 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РІЕТУМУ БАНКА" (AS "RIETUMU BANKA") задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року - скасувати. Справу №400/8868/21 за позовом Акціонерного товариства "РІЕТУМУ БАНКА" (AS "RIETUMU BANKA") до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, треті особи: Компанія Oleos Swiss S.A., Товариство з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК ЕНЕРГІЯ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-Укрхарчозбутсировина", про визнання протиправною та скасування постанови від 13.09.2021 року №66797509 - направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Градовський Ю.М.