Постанова 4854 № 420/5412/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5412/21 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 10 червня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 на рішення на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про: - визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області №951380197506 від 11.03.2021 року щодо зменшення ОСОБА_1 перерахунку пенсії відсотку розміру місячного заробітку з 90% на 60% та з обмеженням граничного розміру; - зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01.10.2020 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуру від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року), що діяв на момент виходу на пенсію, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Одеської області № 332 від 11.11.2020 року, без обмеження її граничного розміру та з урахуванням раніше проведених виплат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена йому з 01 січня 2003 року відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону, що діяла на момент мого виходу на пенсію) у розмірі 90% від посадового окладу, що позивач отримував на посаді слідчого з особливо важливих справ прокуратури Одеської області. У зв`язку із початком роботи Одеської обласної прокуратури працівникам прокуратури було підвищено посадові оклади з 11.09.2020, у зв`язку з чим він отримав від прокуратури довідку №332 від 11.11.2020 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, та звернувся 10.03.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугою років на підставі вищевказаної довідки Одеської обласної прокуратури та в порядку, визначеному законом, чинним на час призначення пенсії, в розмірі 90% від суми заробітку за посадою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Одеської області без обмеження її максимального розміру. Однак, при перерахунку пенсії на підставі цієї довідки відповідач незаконно зменшено відсоток (процент) її розміру з 90% до 60 %та незаконно застосовано обмеження суми пенсії максимальним розміром. Відповідач Головне управління ПФУ в Одеській області проти позову заперечував. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951380197506 від 11.03.2021 року щодо зменшення ОСОБА_1 при перерахунку пенсії відсотку розміру місячного заробітку з 90% на 60%. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01.10.2020 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуру від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року), що діяв на момент виходу на пенсію, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Одеської області №332 від 11.11.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень). Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у відповідних частинах ОСОБА_1 та Головне управління ПФУ в Одеській області подали на зазначене рішення суду апеляційні скарги, у яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянти просять скасувати судове рішення кожен у відповідній частині та ухвалити нове. В обґрунтування своєї скарги Головне управління ПФУ в Одеській області зазначило, що зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Одеської області від 11.11.2020р. № 332 суперечить нормам чинного законодавства, оскільки ч. 2 ст. 86 Закону №1697 в редакції від 28.11.2019р. визначено, що пенсія за такими законами призначається у розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати. Таким чином, у випадку здійснення перерахунку пенсії позивача з 13.12.2019р. при розрахунку розміру пенсії застосуванню підлягають норми закону, що чинні на момент здійснення такого перерахунку, тобто перерахунок має бути здійснено виходячи з розміру 60% від суми місячної заробітної плати. Жодним нормативно-правовим актом не визначено обов`язку територіального органу ПФУ при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Законів «Про прокуратуру», здійснювати розрахунок пенсії із застосуванням відсотку, який був застосований при призначенні пенсії. У зв`язку із вказаним, відповідач просить скасувати судове рішення у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 . В обґрунтування своєї скарги позивач ОСОБА_1 вказує про необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині відмовлених у задоволенні позовних вимог, просить у вказаній частині скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволенні повністю позовних його вимог мотивуючи тим, що внаслідок внесення змін до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон України №1789-ХІІ), а також положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII) право на пенсійне забезпечення звужено у порушення положень Конституції України. Наголошує, що має право на отримання пенсії на підставі положень Закону України №1789-ХІІ у редакції, яка діяла на момент призначення йому пенсії, без застосування обмеження щодо її розміру. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити повністю, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 01.01.2003 року отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуру у розмірі 90% від суми місячного заробітку, що підтверджується протоколом №10192 від 30.01.2003 року (а.с. 40). 11 листопада 2020 року Одеською обласною прокуратурою видано ОСОБА_1 довідку №332 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої заробітна плата за відповідною посадою (слідчого ОВС) складала 61798,80 грн. (а.с. 19). Довідка видана на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 та ст. 81, 86 Закону України Про прокуратуру та у зв`язку з початком роботи Одеської обласної прокуратури (Наказ Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414). Цю довідку про розмір заробітної плати видано за нормами, чинними на 11.09.2020 року за відповідною (прирівняною) посадою слідчого ОВС. Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення суду прийнято протокольне рішення №951380197506 про перерахунок пенсії (а.с. 23-24). Відповідно до вказаного перерахунку: Середньомісячний заробіток 61798,80 грн.; Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 60%; Основний розмір пенсії від середнього заробітку 37079,28 грн.; Місяць підвищення пенсії 01.10.2020; Максимальний розмір пенсії 17120,00 грн. Вважаючи своє право порушеним діями відповідача щодо обмеження пенсії під час перерахунку максимальним розміром, та зменшення основного розміру пенсії з 90% на 60% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано застосовано інший відсотковий розмір пенсії позивача, аніж той, що було застосовано при призначенні пенсії. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що із прийняттям Конституційним Судом України 26 березня 2020 року рішення №6-р/2020 позивач має право на перерахунок пенсії. При перерахунку відповідач має керуватися положеннями статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, на підставі якої позивачу призначено пенсію. Застосування Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII протирічить положенням статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження згідно вимог та доводів апеляційного скарги, апеляційний суд виходить з наступного. Нормою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. В силу вимог ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Спеціальним Законом який визначає умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015р.був Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-ХІІ. Частиною 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-ХІІ передбачалось, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. У відповідності до ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Слід зазначити, що у Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України №7-р (ІІ)2019 від 13.12.2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) (чинне з 13.12.2019) зазначено: «…Конституційний Суд України вирішив:

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

2. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Установити такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

4. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. …». Як встановлено ч. 2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII. Тобто, рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 змінило законодавче регулювання для правовідносин, що мають місце з дати його ухвалення. З огляду на викладене, положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019 (справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто з 13.12.2019. Отже, з 13.12.2019 Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України. За вищенаведеного правового регулювання колегія суддів зазначає, що з 13.12.2019 року у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, а також у зв`язку із призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових заробітної плати, як при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. При цьому, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Апеляційний суд вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала законної сили 06.09.2017 року, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам. А отже, вказана постанова, є підставою для проведення перерахунку пенсії за вислугу років позивача. З 01.01.2020 року Постановою КМУ № 1155 від 11.12.2019 року було передбачено чергове підвищення посадових окладів та надбавок. За вказаного, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови КМУ №657 та ухваленням Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019, апелянт набув право на перерахунок пенсії, починаючи з 13.12.2019 року. Разом з тим, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року «Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії». 11 листопада 2020 року Одеською обласною прокуратурою видано ОСОБА_1 довідку №332 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої заробітна плата за відповідною посадою (слідчого ОВС) складала 61798,80 грн. (а.с. 19). Довідка видана на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 та ст. 81, 86 Закону України Про прокуратуру та у зв`язку з початком роботи Одеської обласної прокуратури (Наказ Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414). Цю довідку про розмір заробітної плати видано за нормами, чинними на 11.09.2020 року за відповідною (прирівняною) посадою слідчого ОВС. Враховуючи факт отримання апелянтом довідки Одеської обласної прокуратури№332 про розмір заробітної плати станом на 11.09.2020, яка свідчить про зміну складових заробітної плати та її розміру, то апелянт має право на перерахунок пенсії з 01.10.2020 р. Матеріали справи свідчать, що відповідач частково погодився з необхідністю перерахунку пенсії позивача після ухвалення Конституційним Судом рішення № 7-р/ІІ/2019 від 13.12.2019 р., разом з тим, при здійсненні такого перерахунку застосував інший відсоток пенсії до заробітної плати, ніж той, що був на час призначення пенсії позивачу, та обмежив місячний розмір пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність. Щодо права позивача на перерахунок пенсії в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, то суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що саме в такому відсотковому розмірі позивачу була призначена пенсія відповідно до ч.2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, і вона її отримував до 01.12.2020 р. На час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч. 13 та 18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком. Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (яка застосовується в первинній редакції) також не передбачає ніякого регулювання відсоткового розміру пенсії по відношенню до заробітної плати прокурора. Відтак, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, позаяк є безпідставним застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, які передбачають розмір пенсії 60 % від заробітної плати, адже вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, а не перераховується. Апеляційний суд вважає правильним висновок суду попередньої інстанції пробезпідставне зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 90% відповідних сум грошового забезпечення до 60% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі довідки Одеської обласної прокуратури № 332 від 11 листопада 2020 року. На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій Верховний Суд України вказував у справах №№ 21-348а/13, № 21-420а/13 (рішення від 10.12.2013), № 127/11720/14-а (рішення від 06.10.2015), зазначивши, що при перерахунку пенсій повинен застосовуватися той відсоток, який діяв на момент призначення. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.02.2019 р., залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 р., по зразковій справі № 240/5401/18 також вказав, що відсотки, які були при призначенні пенсії, повинні зберігатись і в подальшому при проведенні перерахунку. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи інший розмір пенсії по відношенню до місячної заробітної плати, діяв не на підставі Конституції та законів України. Відповідачем не доведено правомірність здійснення такого перерахунку пенсії позивача, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача. Отже, з приводу неправомірного зменшення відсоткового розміру пенсії позивача висновок суду першої інстанції є вірним. Апеляційна скарга ГУ ПФУ в Одеській області не містить жодних спростувань висновків суду попередньої інстанції у вказаній частині. Що стосується оцінки правильності рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її граничного розміру, колегія суддів, з урахуванням доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає за необхідне зазначити наступне. На час призначення пенсії позивача особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися відповідною редакцією статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року) (далі - Закон №1789-ХІІ). Частиною 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Як встановлено ч. 12 вказаної статті Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (ч.14 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ). Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром було введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VІ (далі - Закон №3668-VІ). В свою чергу, стаття Закон №3668-VІ передбачає, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічна за змістом норма передбачена й абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, відповідно до якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тобто, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції. Водночас, п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року). Верховний Суд у постанові від 10.09.2021 у справі №580/5237/20 сформулював правову позицію, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Верховний Суд зазначив, що згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. При цьому, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). Верховний Суд вказав, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою. Отже, пункт 2 розділу ІІ Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Враховуючи те, що на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, Верховний Суд дійшов висновку, що на неї не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI. З аналізу приписів пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI слідує, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії. Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Суд зазначив, що з часу набрання чинності вказаним Законом № 3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI). У підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. В даній справі судом встановлено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Враховуючи те, що таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, в даному випадку слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи викладене вище, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. З огляду на встановлені обставини, враховуючи висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача провести перерахунок його пенсії без обмеження максимальним розміром. Колегія суддів в контексті надання оцінки доводам апеляційних скарг враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. В даному випадку, ураховуючи усе вищевказане та встановлені спірні обставини справи, доводи апеляційних скарг не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі № 420/5412/21 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.