Постанова 4850 № 200/4908/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року справа №200/4908/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Сіваченка І.В., секретар судового засідання Харечко О.П., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Малишева М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 200/4908/21 (головуючий суддя І інстанції Бабаш Г.П.), складене в повному обсязі 23 червня 2021 року в м. Слов`янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу № 639 від 02.04.2021 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України в Донецькій області № 639 від 02.04.2021, яким ОСОБА_1 оголошено сувору догану. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Донецькій області звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, у зв`язку з тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 08 березня 2021 року ОСОБА_2 під час конфлікту з приводу затоплення квартири ображав нецензурною лайкою та спричинив їй тілесні ушкодження. Факт скарги громадянки на неправомірну поведінку поліцейського негативним чином характеризує позивача та свідчить про порушення ним морально-етичних норм. Недодержання працівником поліції цих норм є безумовною підставою вважати його таким, що вчинив дисциплінарний проступок. Отже спірний наказ є правомірним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають. В судовому засіданні позивач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірив матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , старший лейтенант поліції проходить службу в органах Національної поліції з листопада 2015 року, зокрема на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області згідно наказу начальника ГУ НП в Донецькій області від 20.01.2021 № 37 о/с. 12.03.2021 до чергової частини Бахмутського РВП ГУНП звернулась ОСОБА_3 , в якій повідомила про те, що 08.03.2021 близько 23 год. 30 хв. невстановлена особа спричинила їй тілесні ушкодження. Дані внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12021052150000221. З протоколу допиту потерпілого ОСОБА_3 від 12.03.2021 року вбачається наступне. ОСОБА_3 попереджена про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання). Потерпіла пояснила, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 . 08.03.2021 року приблизно о 23 год. 30 хв. вона прокинулась від гучного стукоту у двері. Вона побачила, що в кухні під мийкою прорвала труба і на підлозі багато води. Коли вона відкрила вхідні двері, на порозі побачила свого сусіда знизу ОСОБА_4 , котрий зайшов в квартиру і почав лаятися та вимагати, щоб вона все прибрала. Після чого він пішов. Через 10 хвилин ОСОБА_5 знову прибіг та, після того як вона відкрила двері, почав її бити. Він товкнув її руками в спину, вона послизнулась на мокрій підлозі та впала на праву руку. Після цього ОСОБА_5 пішов, а вона подзвонила подрузі ОСОБА_6 з сусіднього будинку, вона допомогла зібратися і вони поїхали до травмпункту. Згідно довідки № 1129 ОСОБА_3 зверталась до травматологічного пункту КНП «БЛІЛ м. Бахмут» 09.03.2021 року о 00 год. 10 хв. Діагноз: закритий уламковий перелом правої променевої кісті зі зміщенням уламків. Наказом Т.в.о. начальника ГУ НП в Донецькій області № 484 від 16.03.2021 року за фактом спричинення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_8 призначено службове розслідування. Дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, в ході якого встановлено, що 08.03.2021 року близько 23:30 у сусідки ОСОБА_9 з верхнього поверху ОСОБА_10 на кухні прорвало трубу, у зв`язку з чим ОСОБА_2 прийшов до неї та вчинив сварку. Опитана в ході службового розслідування ОСОБА_11 надала пояснення аналогічні викладеним у протоколі її допиту як потерпілого. Також опитана ОСОБА_12 , яка пояснила, що 08.03.2021 року близько 00:00 їй на мобільний телефон зателефонувала її подруга ОСОБА_11 та повідомила, що сусід спричинив їй тілесні ушкодження. О. ОСОБА_13 негайно пішла до місця мешкання ОСОБА_10 . ОСОБА_11 їй повідомила, що на кухні прорвало труби, у зв`язку з чим затопило її сусіда ОСОБА_14 , який є працівником поліції, внаслідок чого останній прийшов до неї та почав конфліктувати із вказаного приводу (лаятися, виражатися нецензурною лайкою). Потім ОСОБА_14 пішов з квартири, але через деякий час повернувся та продовжуючи конфліктувати, штовхнув ОСОБА_15 у спину, внаслідок чого остання впала на праву руку та пошкодила її. О. ОСОБА_13 пішла з ОСОБА_10 до лікарні, де останній встановлено діагноз: перелом руки. В лікарні лікарі запевнили ОСОБА_15 не звертатись до поліції так як це не дасть жодного результату. Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_2 пояснив, що 08.03.2021 року знаходився за місцем свого мешкання. Посеред ночі почув зі сторони кухні звук, який свідчив про затоплення стелі в його квартирі. ОСОБА_2 зателефонував завідуючій ОСББ та повідомив про зазначену подію. Далі він піднявся до сусідки, через двері вона повідомила, що знає про несправність та усуває її. Він навідувався до сусідки декілька разів, оскільки вода продовжувала бігти, проте сусідка до квартири не впускала, повідомляючи, що впорається сама. Наступного дня ОСОБА_2 зв`язався з завідуючою ОСББ щодо складання акту про залиття, сусідка двері не відкривала, бути присутньою відмовилась. Також у висновку службового розслідування надана характеристика позивача, обставини накладення на нього попереднього дисциплінарного стягнення, яке на час розслідування знято не було, а також пояснення керівників позивача у Бахмутському РВП. За результатами службового розслідування сформований висновок від 26.03.2021, в якому зокрема визначено:

1. Службове розслідування за фактом спричинення інспектором відділу реагування патрульної поліції Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції П. Матвєєвим тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_16 закінчити.

2. Підтвердити або спростувати відомості в частині спричинення інспектором відділу реагування патрульної поліції Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_16 без проведення слідчих дій не надається можливим.

3. За порушення службової дисципліни, вимог ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5 розділу І та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, в частині дотримання професійної етики в побуті у неробочий час, що негативно впливає на імідж Національної поліції, інспектору відділу реагування патрульної поліції Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 оголосити сувору догану. Наказом Т.в.о. начальника ГУ НП в Донецькій області № 639 від 02.04.2021 на підставі вказаного службового розслідування ОСОБА_1 оголошено сувору догану. Позивач, не погодившись з спірним наказом, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ прийнято протиправно, оскільки відсутні докази скоєння позивачем дисциплінарного проступку. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Частина 1 статті 18 цього Закону визначає, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. За приписами статті 19 Закону № 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України. Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до пунктів 2, 4 частини 6 статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, зокрема, є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення, а також настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку. Згідно частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 затверджені Правила етичної поведінки поліцейського. Пунктом 5 розділу І Правил визначено, що поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності. Згідно пункту 3 розділу ІV вказаних Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Надаючи оцінку спірному наказу суд виходить з того, що обов`язковою умовою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, згідно вищенаведених вимог, є вчинення ним дисциплінарного проступку, що встановлюється під час службового розслідування. І лише при встановлені вини поліцейського видається наказ про накладення дисциплінарного стягнення. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Ці комісії за наслідком службового розслідування складають висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також стосовно його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону. У висновку вказується вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. На підставі цього висновку уповноважений керівник особи, яка вчинила правопорушення, вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення. Як вбачається з висновку службового розслідування, дисциплінарною комісією наведенні пояснення опитаних учасників ситуації, а також надана характеристика позивача, обставини накладення на нього попереднього дисциплінарного стягнення, пояснення керівників позивача у Бахмутському РВП. При цьому, у висновку службового розслідування не зазначено, які саме дії позивача кваліфіковані як дисциплінарний проступок, факту дисциплінарного проступку не встановлено. Службове розслідування було призначено за фактом спричинення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 тілесних ушкоджень громадянці Г., але пункт 2 висновку визначає, що підтвердити або спростувати відомості в частині спричинення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_16 без проведення слідчих дій не надається можливим. Тобто висновком службового розслідування не підтверджено факт порушення, у зв`язку з яким його розпочато. Сама по собі заява громадянки Г. може бути підставою для проведення службового розслідування, але не є беззаперечною підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності. Для притягнення до дисциплінарної відповідальності має бути встановленим факт дисциплінарного поступку, який виражається у конкретних протиправних діях особи, яка притягається до відповідальності. Проте і в висновку службового розслідування, і в спірному наказі відсутня встановлена об`єктивна сторона проступку ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки не встановлений сам факт дисциплінарного проступку, а саме - недотримання професійної етики в побуті у неробочий час, що негативно впливає на імідж Національної поліції. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 200/4908/21 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 200/4908/21 залишити без змін. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 06 грудня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 8 грудня 2021 року. Судді А.В. Гайдар А.А. Блохін І.В. Сіваченко