Постанова 4814 № 541/2371/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/2371/20 Номер провадження 22-ц/814/1537/21Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С. Суддів: Чумак О.В. , Пилипчук Л.І., за участю секретаря судового засідання - Міщенко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції У грудні 2020 року позивач ОСОБА_2 завернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого прохала розірвати шлюб, кладений між ними 07 березня 2003 року та зареєстрований у Високопільській сільській раді, актовий запис №

3. В обґрунтування позову зазначала, що з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07 березня 2003 року, від якого мають двох спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останні роки сімейне життя між ними поступово погіршувалось через протилежні погляди на шлюб та сім`ю, нехтування відповідачем сімейними цінностями, постійними сварками, свідком яких ставали спільні діти, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Спільне проживання припинено, спільного господарства не ведуть, на примирення позивач не згодна, прохала шлюб розірвати. Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено, шлюб, укладений 07 березня 2003 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований у Високопільській сільській раді, актовий запис № 7 - розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище - « ОСОБА_2 ». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн. Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.04.2021 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. короткого змісту вимог апеляційної скарги Не погодившись із заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - відмовити; судові витрати покласти на позивача. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу Заявник вважає рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував, що заочне рішення винесене без належного повідомлення відповідача всупереч вимогам статті 280 ЦПК України. Судові повістки про виклик у судові засідання направлялись судом за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 та повернулись до суду без вручення, судових повісток він не отримував, оскільки фактично проживав за адресою АДРЕСА_2 ; проте, заочне рішення надійшло на адресу його фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не встановив думку відповідача щодо розірвання шлюбу та не надав подружжю строк на примирення. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 березня 2003 року згідно зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 07.03.2003 року Високопільською сільською радою, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 3 (оригінал свідоцтва знаходиться в матеріалах справи (а.с. 8). Подружжя має двох спільних дітей: повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис про народження № 264) та неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис про народження № 163). Малолітніх дітей станом на час розірвання шлюбу подружжя не має. Позивач, звертаючись до суду, вказувала на те, що шлюбні відносини з відповідачем фактично припинені через різні погляди на сімейне життя, неможливість побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. З відповідачем спільно не проживають, спільного господарства не ведуть. Збереження сім`ї, на думку позивача, суперечить її інтересам та інтересам їх спільних дітей, які були свідками сімейних сварок. Спір про місце проживання дітей чи поділ спільного майна подружжя між сторонами відсутній на час розгляду справи. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (стаття 24 СК України). Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Положеннями частин третьої та четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги , взаємодопомоги та підтримки. Позивач скористалась наданим їй правом на розірвання шлюбу у судовому порядку та наполягала на розірванні шлюбу з відповідачем. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком». Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17). Апеляційним судом установлено, що відповідач участі у справі не приймав, судових повісток-викликів у судові засідання 05.02.2021, 26.02.2021 не отримував, а тому не мав змоги надати відзив на позов, висловити свою думку щодо надання строку на примирення подружжя. Враховуючи позицію відповідача, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.06.2021 року надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строк для примирення у три місяці, а саме до 30 вересня 2021 року. Протягом часу, наданого апеляційним судом на примирення подружжя, жодних заяв від сторін щодо фактичного примирення до суду апеляційної інстанції не надходило. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.11.2021 провадження у справі поновлено у порядку п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у зв`язку із закінченням строку на примирення. Разом із тим, з метою з`ясування обставин справи щодо вжиття подружжям заходів до примирення, розгляд справи призначено з повідомленням учасників справи. Позивач ОСОБА_2 у судове засідання 08.12.2021 не з`явилась. 16.11.2021 та 06.12.2021 року від ОСОБА_2 до Полтавського апеляційного суду поштовим відправленням надійшли заяви, відповідно до яких остання прохала розглянути справу за її відсутності та відсутності її представника, вказувала, що примирення між подружжям не відбулось до теперішнього часу та вона наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 22.11.2021 та 08.12.2012 року не з`явився. 19.11.2021 та 07.12.2021 року на електронну адресу Полтавського апеляційного суду від представника відповідача, адвоката Акрітова П.К., надійшли заяви про розгляд справи без участі сторони скаржника. Пояснень з приводу примирення подружжя не надано. В матеріалах справи відсутні будь-які докази зі сторони відповідача ОСОБА_1 , які б свідчили про його примирення з дружиною (проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, тощо). Натомість, позивачкою, ОСОБА_2 , письмово повідомлено суд апеляційної інстанції, що за час, наданий судом для примирення, примирення з відповідачем фактично не відбулось та вона наполягає на розірванні шлюбу. Згідно зі статтею 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Суд першої інстанції, повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, врахував наявність у подружжя двох спільних дітей, які не є малолітніми, у зв`язку із чим, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання за позовом позивача, інтересам якого суперечить формальне існування шлюбу. Щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, судом апеляційної інстанції установлено наступне. Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У позові зазначено адресу відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 . На запит суду установлено адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с. 15). Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (п. 2 ч. 7 ст. 128 128 ЦПК України). Судові повістки-виклики направлялись відповідачу як за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, так і за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача (а. с. 20, 29,31), однак поштові відправлення повернулись до суду без вручення адресату з причин: «за відсутності адресата за адресою», «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Як за адресою фактичного проживання відповідача, так і за адресою реєстрації - судові повістки повернулась до суду без вручення з причини «відсутності адресата за адресою» (а.с. 20, 31). Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, виклик відповідача у судове засідання 05.02.2021 здійснений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 22), однак, слід зазначити, що виклик відповідача у такій спосіб, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, здійснюється вразі якщо зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача невідоме. Виклик відповідача у судове засідання 26.02.2021 здійснений судом першої інстанції шляхом надсилання sms-повідомлення на номер мобільного телефону НОМЕР_4 (а.с. 27). Порядок повідомлень учасників справи судового процесу шляхом надсилання текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, запроваджений наказом Державної судової адміністрації України № 119 від 20 вересня 2013 року «Про реалізацію проекту щодо надсилання судами SMS-повідомлень учасникам судового процесу (кримінального провадження ) у місцевих та апеляційних загальних судах». З приводу цього слід зазначити наступне. Відповідно до розділу 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Доказів про надання відповідачем такої заявки до суду першої інстанції матеріали справи не містять, а тому такий виклик не можна вважати належним повідомленням. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правовий висновок щодо застосування даних норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №201/6092/17 є слушним. Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи про судове засідання, яке відбулося 26.02.2021 року ОСОБА_1 був належним чином повідомлений. Як встановлено судом вище та вбачається з матеріалів справи, що судові повістки у судове засідання 26.02.2021 надсилалися відповідачу за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 31), яка повернулася до суду з відміткою про відсутність відповідача за даною адресою, а також за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 29), яка повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання. Доводи апеляційної скарги про те, що повернення до суду судової повістки з причини «закінчення терміну зберігання» відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №127/2871/16-ц не свідчить про відмову останнього від одержання повістки, не спростовують висновків суду про те, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України з поверненням до суду поштових конвертів з відміткою «адресат відсутній за адресою» (як за місцем фактичного так і зареєстрованого місця проживання (а.с. 20, 31) відповідач вважається таким, якому вручені судові повістки, що не перешкоджало суду першої інстанції ухвалити у справі заочне рішення у порядку ч. 1 ст. 280 ЦПК України. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують, а допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права усунуті судом апеляційної інстанції та не призвели до неправильного вирішення справи. В силу вимог статті 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді О.В. Чумак