Постанова 4803 № 201/277/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9293/21 Справа № 201/277/21 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші Ком» про захист прав споживача, визнання недійсним договору надання позики,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Є гроші Ком» про визнання недійсним договору позики грошових коштів і стягнення витрат на правову допомогу. Позов мотивовано тим, що позивач нібито уклав з відповідачем договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, отримав кредитні кошти і використовував їх; в забезпечення вказаного договору не було укладено договір поручительства; але вказаного договору він не укладав, згодом позивач з`ясував, що відповідач ТОВ ФК «Є гроші Ком» фактично обманули його при укладанні договору, вказавши невірно відсоткову ставку позики, не надали повний розрахунок боргу, не вказали всі дані договору та інш.; вказані обставини і умови цього договору зачіпають його інтереси, змінювали умови його зобов`язання стосовно обсягу відповідальності та інш. і він звернувся з претензією до відповідача з вимогою перевести все в первісний стан; позивач вважає, що фінансова установа (відповідач) при укладанні з ним вказаного фінансового, кредитного договору обмануло його, не вказавши повністю всі дані договору: договір не містить умов припинення цього договору, немає детального розпису загальної вартості кредиту для неї як споживача, не вказана вся сума кредиту, яку потрібно повернути, не вказано всі умови кредитування, можливість надання позики кредиту в іншій валюті, умови повернення боргу, мали місце порушення в частині формування та погодження ціни договору, дискримінаційними є вимоги договору про можливість у товариства вимагати дострокового повернення позики, можлива зміна відсоткової ставки та інша інформація як для споживача фінансових послуг (особисті дані клієнта та інш.), тобто договір не містить всіх передбачених законодавством умом і правил, що вимагаються законодавством про захист прав споживачів для договору позики або споживчого кредиту; внаслідок чого він начебто змушений був підписати цей договір, а отже цей договір не відповідає його внутрішній волі, тому повинен бути визнаний недійсним. Вважає позивач дії відповідача по укладанню кредитного договору неправомірними, зобов`язання повинно бути законним і справедливим. Просив суд захистити його права як споживача фінансових послуг, визнати вказаний договір позики недійсним, задовольнивши позов в повному обсязі. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з того, що відповідач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, позивач укладав договір та приймав кошти і зобов`язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому позивач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит відповідачу, але без поважних причин цього не зробив. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Є гроші Ком», як кредитором, та позивачем ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредит, відповідно до якого Товариство надало позивачу у тимчасове цільове використання кошти. За умовами даного договору кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у вказаному розмірі, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом щоденно та інші обов`язкові платежі з кінцевим терміном погашення до повного погашення строк дії: 30 днів. Згідно умов цього договору про надання вказаної позики у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення позичальником, поручителем умов договору поруки, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій. За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх зобов`язань, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або частини) та/або сплати процентів за кредит та/або комісій, кредитор має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті. Позивач стверджує, що фінансова установа ТОВ ФК «Є гроші Ком» при укладанні з ним вказаного кредитного договору обмануло його, не вказавши повністю всі дані договору: договір не містить умов припинення цього договору, немає детального розпису загальної вартості кредиту для нього як споживача, не вказана вся сума кредиту, яку потрібно повернути, не вказано всі умови кредитування, можливість надання кредиту в іншій валюті, умови повернення боргу, мали місце порушення в частині формування та погодження ціни договору, дискримінаційними є вимоги договору про можливість у товариства вимагати дострокового повернення кредиту, можлива зміна відсоткової ставки та інша інформація як для споживача фінансових послуг (особисті дані клієнта та інш.), тобто фактично працівник Товариства при укладанні договору тиснув на нього психологічно та допустив обман стосовно умов і правил кредитування; тобто договір не містить всіх передбачених законодавством умом і правил, що вимагаються законодавством про захист прав споживачів для договору споживчого кредиту; внаслідок чого він змушений був підписати цей договір, а отже цей договір не відповідає його внутрішній волі, тому повинен бути визнаний нікчемним. Зараз Товариство вважає, що в позивача є заборгованість по цьому кредитному договору. Позивач вважає, що заборгованості в нього перед цим Товариством не має. На його звернення до відповідача про з`ясування обставин вказаного та укладання кредитного договору, боргу, спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивач вважає вказане протиправним і порушуючим його права як споживача, а тому і звернувся в суд з цим позовом. Позивач вважає дії відповідача по укладанню кредитного договору неправомірними, зобов`язання повинно бути законним і справедливим. В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду. З обставин справи, викладених у позовній заяві ОСОБА_1 , та відповідно до наявних матеріалів і наданих доказів між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого Товариство надало позивачу у тимчасове цільове використання кошти. За умовами даного договору кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у вказаному розмірі, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом щоденно та інші обов`язкові платежі з кінцевим терміном погашення в строк дії 30 днів. При укладенні зазначеного договору надання позики, як стверджує позивач, він не був проінформований про реальну річну відсоткову ставку, а в результаті не проінформований про реальні умови надання грошових коштів. Позивач вважає, що цим були порушені вимоги частини 2 статті 7 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки реклама споживчого кредиту повинна містити, зокрема, інформацію про реальну річну процентну ставку. Таким чином, на думку позивача, дії ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» повинні характеризуватися як нечесна підприємницька практика. Інформація про реальну процентну ставку міститься у п. 1.5.1 договору надання позики, у якому зазначено, що протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір основних процентів складає 2.1% від суми позики щоденно, за кожен день корти позикою, починаючи з дня видачі позики до дати фактичного повернення позики включно, тобто строку, зазначеного в п. 1.3 цього договору, що становить проценти річних. У пункті 1.5.2 договору позики визначено відповідальність за порушення строків повернення позики. Також у п. 7.5 договору позики зазначено, що до укладення цього договору позичальник отримав від позикодавця інформацію, що визначена частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та в частині 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; позичальник повідомлений про свої права згідно частини шостої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальник повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Вся інформація, яку позикодавець мав повідомити до укладання договору позики з позичальником, міститься на веб-сайті відповідача e-groshi.com. Також всі домовленості, що були досягнуті під час укладання оспорюваного договору позики, містяться у самому тексті договору позики, який був підписаний позивачем після ознайомлення з ним. Оспорюваний договір позики був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші Ком» www.e-groshi.com. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивач надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів Договору позики та проставлянням відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає вимогам Закону України «Про захист персональних даних». Порядок надання послуг ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» закріплено у Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які також містяться на сайті www.e-aroshi.com. Після заповнення всіх необхідних відомостей про себе, Позивач отримав можливість обрати необхідний кредитний продукт, а також суму та строк кредитування. Після обрання відповідних умов кредитування, відбувалась перевірка кредитоспроможності позивача. Рішення про надання кредиту було прийняте Товариством на підставі автоматизованої обробки персональних даних клієнта та інформації, отриманої про нього із законних джерел, зокрема, інформації бюро кредитних історій. Товариство проінформувало клієнта про прийняте рішення про реєстрацію на Сайті та щодо можливості надання кредиту шляхом надсилання СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений в анкеті клієнта. Після схвалення рішення про можливість надання грошових коштів у позику позивачу, він отримав доступ до тексту договору позики, який містить всі істотні умови. Після ознайомлення з текстом договору позивач натиснув на позначку «Підписати». Після натискання зазначеної позначки, на телефонний номер клієнта, що зазначався їм в анкеті при реєстрації на сайті, було надіслано смс-код, який при підписанні договору позики позивач ввів у відповідне поле. Після введення зазначеного коду у поле договір вважається підписаним з боку клієнта. Використання смс-коду в якості підпису є підписом одноразовим ідентифікатором в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (ст. З, 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Після підписання договору позики, за допомогою платіжної системи було здійснено перерахування грошових коштів з транзитного рахунку Товариства на номер банківської картки, зазначений клієнтом у заявці на отримання кредиту. Так, у розділі Договору позики № 3164411142-924547 від 30 серпня 2020 року «Реквізити та підписи сторін» містяться електронні підписи, виконані відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; строк, на який надається кредит, визначений п. 1.3. Договору позики та складає 30 днів, позика має бути повернута до 28 вересня 2020 року; процентна ставка за кредитом визначена п. 1.5.1. Договору, згідно якого розмір основних процентів складає 2.10% від суми позики щоденно; сума позики зазначена у п. 1.1 Договору позики; загальна вартість кредиту визначена п. 1.1. Договору позики і за весь період разом з відсотками, нарахованими до укладення договору, та з комісіями, визначеними умовами договору; інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за Договором, визначені п. 1.5.2., п. 4.3. Договору позики; порядок повернення позики зафіксований у Додатку 1 до Договору позики «Графік розрахунків» тощо. Позикодавець надав позивачу вичерпну інформацію, необхідну для укладання Договору щодо фінансової послуги, що є предметом Договору, відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року інформація, що була надана позивачу, забезпечила правильне розуміння ним суті фінансової послуги, що має надаватись, без нав`язування її придбання позикодавцем, про що також зазначено у п. 7.5 даного договору. Також позивач підписанням договору підтвердив, що ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» надало позичальнику інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій позикодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладання відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, виходячи з того, що відповідач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, позивач укладав договір та приймав кошти і зобов`язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому позивач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит відповідачу, але без поважних причин цього не зробив. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до пункту 8 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» «Відповідно до частини першої статті 215 ЦК (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 210, 640 ЦК (435-15) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору: не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. (...) Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК (435-15)(набуття, збереження майна без достатньої правої підстави). Статтею 1057-1 ЦК України визначено правові наслідки визнання кредитного договору недійсним:

1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю. Отже, у випадку задоволення позову про визнання договору недійсним, позивач має право заявити вимогу про застосовування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною першою статті 216 ЦК України та визначення грошової суми, яка має бути повернута кредитодавцю. Але позивач на це не посилається і таких вимог не заявляє, не ставить навіть питання про визнання дій Товариства по відношенню до нього неправомірними. Це ще раз свідчить про безпідставність позову та неможливість його задоволення. При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно положень даної статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Положення ст. 638 ЦК України визначають, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. За змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Так, правила надання грошових коштів у вигляді позики ТзОВ «Фінансова компанія «Є Гроші Ком» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті позичальника, про що зазначено у пункті 7.2 договору. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір та будь який інший договір він з відповідачем не укладав та не підписував, тобто цей договір є такий, що укладений без відома позивача та без його волевиявлення, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки позивач перед укладенням договору був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, звернувшись до відповідача із заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, ОСОБА_1 засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами, які включають в себе і умови кредитування. Таким чином, враховуючи те, що позивач не надав доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення його в оману, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав. Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позивача у суді першої інстанції, яким районний суд надав належну оцінку. Висновки суду є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд вважає, що повторно відповідати на ті самі аргументи заявника необхідності немає. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко