Ухвала КАС ВС № 380/1457/21

УХВАЛА 07 грудня 2021 року м. Київ справа № 380/1457/21 адміністративне провадження № К/9901/44112/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чумаченко Т.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в справі №380/1457/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хінкель-Когут» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: 03 грудня 2021 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в справі №380/1457/21. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, позов задоволено. Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив наступне. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У частині першій статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. З аналізу наведених норм вбачається, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Підставами перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункти 200.7, 200.9 статті 200 Податкового кодексу України, абзац 5 підпункту 7 пункту 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, щодо застосування яких висновок Верховного Суду відсутній. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржником не обґрунтовано підставу, визначену частинами другою та третьою статті 353 КАС України, а також не зазначено наявності порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною другою статті 353 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень (а отже, і підставою для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС) є недослідження судом зібраних у справі доказів. Водночас застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, можливе лише за умови обґрунтування підстав, що передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Формальне зазначення підстави касаційного оскарження не може бути оцінено як дотримання відповідачем вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Скаржник не виконав роз`яснення Верховного Суду, наведені в ухвалі від 14 вересня 2021 року про повернення касаційної скарги, щодо викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, які визначені статтею 330 КАС України. Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись положеннями статей 248, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в справі №380/1457/21 повернути скаржнику. Копію ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Т.А. Чумаченко