Постанова Київський апеляційний суд № 760/24083/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/24083/20 Головуючий 1 інстанція - Усатова І.А. Провадження № 22-ц/824/8922/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 24 листопада 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Олійника В.І., Сушко Л.П., за участю секретаря: Карпенка В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Разом з позовом, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що01 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за яким позивач надав відповідачу грошові кошти у позику у розмірі 16 000 доларів США, що підтверджується оригіналом розписки яка знаходиться у позивача. Вказує, що строк повернення позики було встановлено до 01.10.2020 року, та що у зазначений строк відповідач позику не повернув, почав ухилятися від зустрічей та погрожувати позивачу. Зазначає, що у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, Просив забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову в загальному розмірі 463363, 20 грн. на грошові кошти, що обліковуються на банківському рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, належні ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задоволено. Накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, виключно в межах заявлених позивачем вимог - 463363,20 грн. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, апелянт відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлену з порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції постановити нову, якою відмовити у її задоволені. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено ні доказів, ні обставин, з якими суд першої інстанції пов`язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову та відповідні посилання чи обґрунтовані припущення про те, що вжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушених прав та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного. Згідно зі ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У відповідності до пункту 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії. Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами виник спір про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 16 000,00 доларів США за договором позики (розпискою) від 01.10.2019 року. Таким чином, враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір і потреба в застосуванні заходів забезпечення позову у даній справі не відпала, та у зв`язку, з цимпозивач просив накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» , МФО 305299, виключно в межах заявлених позивачем вимог у розмірі 463 363,20 грн., що може утруднити чи зробити неможливим взагалі виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки предметом позову є значне стягнення коштів. Доводи апеляційної скарги, апелянта не наводять жодних аргументів та не дають жодного доказу на підтвердження того, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а також того, що накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» , МФО 305299, виключно в межах заявлених позивачем вимог у розмірі 463363,20 грн., будь-яким чином порушує права відповідача ОСОБА_1 . Крім того, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТБ N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Також, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлений 03 грудня 2021 року. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: В.І. Олійник Л.П. Сушко