Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 726/1408/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 726/1408/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Байцар Л.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 07 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 18 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАА №459377 від 10.08.2021 року. Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 18 жовтня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021 року визначено склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги: головуючий суддя Гонтарук В.М., судді Біла Л.М., Матохнюк Д.Б. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року було відкрито провадження по справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 30 листопада 2021 року. Оскільки, суддя Матохнюк Д.Б. з 29.11.2021 року по 13.12.2021 року перебуває у відпустці, тому згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії: головуючий суддя Гонтарук В.М., судді: Сторчак В.Ю., Граб Л.С. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст.300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. 30 листопада 2021 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Колегія суддів зазначає, що норми ст. 286 КАС України визначають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, згідно з ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Враховуючи, що розгляд справи призначено у межах десятиденного терміну з моменту надходження справи до суду апеляційної інстанції, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 30 листопада 2021 року було прийнято ухвалу. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається. Статтею 243 КАС України передбачено порядок ухвалення судових рішень. Так, відповідно до ч. 4 вказаної статті судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Тому, з урахуванням ст.ст. 243 та 286 КАС України, постанова суду буде складена в межах 10 денного строку розгляду даної справи, який вираховується з 25.11.2021 року - час винесення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що згідно постанови серії БАА №459377 від 10.08.2021 року інспектором взводу №2 роти №1 БУПП у Чернівецькій області Маліцой А.Б. було притягнено позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 гривень Зі змісту постанови вбачається, що 10.08.2021 року о 06 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 в м.Чернівці по вул.Південо-Кільцева, 17, керував транспортним засобом «VW Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Гошанським районним судом Рівненської області від 06.05.2021 строком на 1 (один) рік. Своїми діями водій вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом. Вважаючи зазначену вище постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою та четвертою ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року (далі Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП настає в разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 2 статтею 317-1 КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Отже, приписами ч. 2 статті 317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на певний строк після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права. Так, з матеріалів слідує, що постановою Гошанського районного суду Рівненської області від 06.05.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановою Рівенського апеляційного суду від 25.06.2021 року постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 06 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. У даному випадку річний строк позбавлення позивача права керування транспортними засобами слід обраховувати з 25.06.2021, тобто з дати винесення постанови Рівенського апеляційного суду. Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами з 25.06.2021 по 25.06.2022. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 06 травня 2021 року, оскільки воно в матеріалах справи відсутнє. Однак, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки вказане судове рішення оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень, є загальнодоступним, та не потребує долученню до матеріалів справи в паперовому вигляді. Крім того, колегія суддів вважає, що позивачем було помилково зроблено висновок про те, що у відповідача були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, оскільки така підстава для зупинки транспортного засобу, як відсутність страхового полісу відсутня, колегія суддів зазначає наступне. Так, дійсно положеннями п. 21.2 ст. 21 Закону України " Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ) та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Разом з тим, статтею 23 Закону України "Про національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі: - вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; - припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; - регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Частинною 3 вказаної статті визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. З аналізу норм Закону України "Про національну поліцію" можна зробити висновок, що повноваження працівника поліції не є обмеженими для зупинки транспортного засобу виключно при вчиненні особою ДТП, та поліцейський з метою запобігання вчинення адміністративного правопорушення має право зупиняти транспортний засіб й у інших випадках. Статтею 32 Закону України "Про Національну поліцію" визначено повноваження працівника поліції щодо перевірки документів. Так згідно ч. 2 вказаної статті поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Положеннями ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ч.1 ст.31 ЗУ "Про Національну поліцію" поліції надано право застосовувати превентивні заходи до яких належить й застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно з ч.1 ст.40 ЗУ "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Колегія суддів зазначає, що під час зупинки транспортного засобу у відповідача були сумніви з приводу наявності у позивача діючого страхового полісу. Відтак на переконання суду апеляційної інстанції у відповідача було достатньо підстав вважати, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП України, а тому останнім було дотримано вимоги ч.1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", якою визначено право працівників поліції зупиняти транспортні засоби. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 136/651/21 від 23.07.2021 року, оскільки відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду. За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень визначених Конституцією та законами України, у зв`язку з чим постанова серії БАА №459377 від 10.08.2021 є правомірною та не підлягає скасуванню. З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно прийнято рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального, то підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 18 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.