Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/2814/20

Справа № 132/2814/20 Провадження № 22-ц/801/2424/2021 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 рокуСправа № 132/2814/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Оніщука В.В., суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г., з участю секретаря судового засідання: Очеретної М.Ю., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Павленка І.В., в залі суду, встановив: У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.08.2011 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №050/25-2367 на купівлю автотранспортних засобів. Згідно умов зазначеного договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі 156 000,00 грн зі сплатою процентів в розмірі, в порядку та на умовах, визначених договором. Кредитні кошти були надані позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля марки HONDA CIVIC 1,81, рік випуску 2011, № НОМЕР_1 , згідно договору купівлі-продажу №24.08.8 від 24.08.2011, укладеним з ТОВ «ТД Автоцентр Поділля». На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №050/25-2367 від 26.08.2011, між банком та позичальником був укладений договір застави транспортного засобу №050/1-295 від 26.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. та зареєстрований в реєстрі за №2158. За умовами Договору застави, ОСОБА_2 передала в заставу транспортний засіб, а саме: автомобіль марки HONDA CIVIC 1.81, рік випуску 2011, кузов типу легковий седан- НОМЕР_2 , чорного кольору, що належить заставодавцю на підставі договору купівлі-продажу №24.08.8, укладеного 24.08.2011 між заставодавцем і TOB «ТД Автоцентр Поділля» та Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого Калинівським ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області 25.08.2011. АТ «Укрсоцбанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». 15.10.2019 між AT "Альфа-Банк" та AT "Укрсоцбанк" було підписано передавальний акт, згідно якого правонаступником усіх активів та зобов`язань AT "Укрсоцбанк" стало AT "Альфа-Банк". Таким чином, AT «Альфа-Банк» є новим Кредитором за Кредитним договором № 050/25-2367 від 26.08.2011, що був укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 . Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №32716911 від 26.08.2011, об`єктом обтяження є автомобіль марки HONDA CIVIC 1.81, рік випуску 2011, кузов типу легковий седан-В, № НОМЕР_1 , чорного кольору. ОСОБА_2 , в порушення умов кредитного договору, не виконувала належним чином своїх зобов`язань по сплаті кредитної заборгованості, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором №050/25-2367 від 26.08.2011 в розмірі 121 509,41 грн. З метою захисту порушених прав та законних інтересів, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором №050/25-2367 від 26.08.2011. 25.12.2013 Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. прийняв рішення №882/13 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 121 509,41 грн та третейський збір в розмірі 1 615,09 грн. 23.04.2014 Дніпровським районним судом міста Києва було постановлено ухвалу №755/6786/14-ц якою задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду та видано виконавчі листи на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.12.2013 по справі №882/13 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 121 509,41 грн. У Калинівському районному відділі Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться виконавче провадження №43915813 від 07.07.2014 з примусового виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №882/13 від 25.12.2013. Станом на 08.09.2020 зазначене рішення залишається невиконаним. Під час проведення заходів з примусового стягнення боргу встановлено, що позичальник всупереч вимогам закону здійснив продаж предмета застави третій особі ОСОБА_1 . З 01.04.2014 предмет застави зареєстрований на ОСОБА_1 та належить останньому на праві приватної власності. Позивач, мотивуючи свій позов, вказує, що оскільки предмет застави зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень ще 26.08.2011 за №32716911, відповідач ОСОБА_2 не зверталась до заставодержателя для отримання дозволу на відчуження заставного транспортного засобу, то відповідач ОСОБА_1 не може вважатись добросовісним набувачем заставного автомобіля. З урахуванням наведеного, позивач звернувшись в суд з даним позовом, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №050/25-2367 від 26.08.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та громадянкою України ОСОБА_2 , звернути стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки HONDA CIVIC 1,81, рік випуску 2011, № НОМЕР_1 , шляхом продажу зазначеного автомобіля АТ «Альфа-Банк» шляхом проведення публічних торгів в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною визначеною оцінкою майна на момент продажу. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. Вирішено питання розподілу судових витрат. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позичальником не виконано свої зобов`язання за кредитним договором і за рахунок заставленого майна заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги в повному обсязі, при цьому відповідач ОСОБА_1 , який набув право власності на транспортний засіб з обтяженням, не є добросовісним набувачем, однак позов не підлягає задоволенню у зв`язку із пропуском строку звернення АТ «Альфа Банк» до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ «Альфа-Банк» подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, у апеляційній скарзі зазначено, що позичальником при відчуженні транспортного засобу були порушені умови договору, але це не потягло за собою обов`язок кредитора визнавати такий договір недійсним, адже кредитор наділений правом вимагати звернення стягнення на майно, обтяжене заставою, незалежно від зміни власника цього майна. Також у апеляційній скарзі зазначено, що АТ «Альфа - Банк», як заставодержатель має право звернути стягнення на власний розсуд у будь - який час до погашення боргу, в тому числі і за рахунок заставленого майна, яке змінило власника, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, не відповідає нормам чинного законодавства. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Представником відповідача ОСОБА_2 впродовж встановленого апеляційним судом строку надіслано на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, і відповідно апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Також, впродовж встановленого апеляційним судом строку відзив на апеляційну скаргу надіслано і представником відповідача ОСОБА_1 , у якому зазначено про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, яке підлягає залишенню без змін. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав. Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували. Представник відповідача ОСОБА_1, яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала та надала відповідні пояснення. Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам. Так, судом першої інстанції встановлено, що 26.08.2011 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №050/25-2367 на купівлю автотранспортних засобів. Згідно умов зазначеного договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі 156 000,00 грн зі сплатою процентів в розмірі, в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1 Договору). Кредитні кошти були надані позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля марки HONDA CIVIC 1,81, рік випуску 2011, № НОМЕР_1 , згідно договору купівлі-продажу №24.08.8 від 24.08.2011, укладеним з ТОВ «ТД Автоцентр Поділля» (п. 1.2 Договору). На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №050/25-2367 від 26.08.2011, між банком та позичальником був укладений договір застави транспортного засобу №050/1-295 від 26.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. та зареєстрований в реєстрі за №2158. За умовами Договору застави, ОСОБА_2 передала в заставу транспортний засіб, а саме: автомобіль марки HONDA CIVIC 1.81, рік випуску 2011, кузов типу легковий седан- НОМЕР_2 , чорного кольору, що належить Заставодавцю на підставі Договору купівлі-продажу №24.08.8, укладеного 24.08.2011 між Заставодавцем і TOB «ТД Автоцентр Поділля» та Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого Калинівським ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області 25.08.2011 (п. 1.1 Договору застави транспортного засобу). Договір застави набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального його посвідчення (п. 8.1.Договору застави). Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №32716911 від 26.08.2011 об`єктом обтяження є автомобіль марки HONDA CIVIC 1.81, рік випуску 2011, кузов типу легковий седан-В, № НОМЕР_1 , чорного кольору (а.с. 18). Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору не виконувала належним чином своїх зобов`язань по сплаті кредитної заборгованості, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором №050/25-2367 від 26.08.2011 в розмірі 121 509,41 грн. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.12.2013 №882/13 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 121 509,41 грн та третейський збір в розмірі 1 615,09 грн. Згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23.04.2014 по справі №755/6786/14-ц задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду та видано виконавчі листи на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.12.2013 по справі №882/13 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 121 509,41 грн. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , власником транспортного засобу марки HONDA CIVIC, рік випуску 2011, №куз. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 (а.с. 22). Із відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області від 14.04.2020, наданої на адвокатський запит, вбачається, що з 08.02.2014 автомобіль марки HONDA CIVIC, рік випуску 2011, №куз. НОМЕР_1 перереєстровано на другу особу, після чого 01.04.2014 зазначений автомобіль перереєстровано на третю особу (а.с. 52). Як вбачається з відповіді начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області) від 30.09.2020 №31/221288, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 11.09.2020, власником транспортного засобу марки HONDA CIVIC, рік випуску 2011, №куз. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 . Вторинна реєстрація ТЗ, дата видачі свідоцтва 01.04.2014 (а.с. 87). 26.04.2018 Загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне, та про зміну найменування (назви) Банку з Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». 10.09.2019 Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «АЛЬФА-БАНК» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019. 15.10.2019 між AT "Альфа-Банк" та AT "Укрсоцбанк" було підписано передавальний акт, згідно якого правонаступником усіх активів та зобов`язань AT "Укрсоцбанк" стало AT "Альфа-Банк". АТ «Укрсоцбанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». Таким чином, AT «Альфа-Банк» є новим Кредитором за Кредитним договором №050/25-2367 від 26.08.2011, що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , і до позивача перейшли відповідні права за укладеним договором застави транспортного засобу №050/1-295 від 26.08.2011. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України, в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 1 Закону України «Про заставу»). За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором,-неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (стаття 19 Закону України «Про заставу»). Статтею 17 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов`язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п`яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13цього Закону. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна. Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Пунктом 2.1.5 договору застави від 26.08.2011 передбачено, що заставодавець зобов`язаний без письмової згоди не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет застави, його обтяження будь-якими зобов`язаннями, а також не здійснювати передачу предмета застави в оренду, спільну діяльність, в користування та володіння третіх осіб, не використовувати предмет застави в комерційних цілях, тощо. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний транспортний засіб заставодавцем 08.02.2014 перереєстровано на другу особу, після чого відчужено ОСОБА_1 , який став власником транспортного засобу 01.04.2014. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки запис про обтяження автомобіля внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 26.08.2011, а відомостей щодо вилучення вказаного запису із Державного реєстру обтяжень матеріали справи не містять, враховуючи відсутність згоди заставодержателя на відчуження предмета застави, ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем транспортного засобу. Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку із пропуском строку звернення АТ «Альфа Банк» до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави. Однак, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В обгрунтування не пропущення позивачем строку позовної давності АТ «Альфа Банк» зазначає, що про незаконне відчуження транспортного засобу марки HONDA CIVIC, рік випуску 2011, №куз. НОМЕР_1 , позивачу стало відомо під час проведення виконавчих дій, а саме з відповіді на адвокатський запит Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області від 14.04.2020, згідно з якою 08.02.2014 вказаний автомобіль перереєстровано на другу особу, після чого 01.04.2014 зазначений автомобіль перереєстровано на третю особу - ОСОБА_1 . З урахуванням встановлених у справі обставин, а також моменту коли позивачу стало відомо про відчуження заставленого майна, колегія судів вважає, що АТ «Альфа Банк» строк позовної давності на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави не пропущено. За приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.10.1992 №2654-XII «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу»). Статтею 28 Закону України «Про заставу» визначено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом. Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення застави та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, передбачений законодавством. Схожі правові висновки зроблено Верховним Судом України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 22-ц/796/716/2014 (провадження № 6-1080цс15) та від 09 вересня 2014 року у справі № 922/3658/13 (провадження № 3-71гс14). За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України «Про заставу»). Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду (ч. 1, 7 ст. 20 Закону України «Про заставу»). Позивач звернувся до суду у цій справі з вимогою про звернення стягнення на предмет застави у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення. Згідно зі статтею 5 ЦПК суд за вимогою особи має захистити права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Якщо ж закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Під час виконання судового рішення про стягнення з боржника грошової суми в інтересах заставодержателя у межах виконавчого провадження звернення стягнення на предмет застави здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заставу», зокрема, з урахуванням права стягувача, який є заставодержателем, одержати задоволення вимог за рахунок предмета застави переважне перед іншими стягувачами. Зазначене співвідноситься із положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Схожого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у справі № 361/7543/17 від 19 травня 2020 року. Згідно з пунктом 3.2 Договору застави, право застави припиняється виконанням Заставодавцем забезпечених заставою зобов`язань за Договорами кредиту в повному обсязі, а також в інших випадках, передбачених статтями 28 і 29 Закону України «Про заставу». Як встановлено судом та не заперечується сторонами, зобов`язання ОСОБА_2 перед АТ «Альфа Банк» не виконані, а відтак, враховуючи, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання та діє до виконання зобов`язання, яке є невиконаним, застава не може бути припиненою. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем права власності на оспорюваний транспортний засіб, невиконання ОСОБА_2 перед АТ «Альфа Банк» зобов`язань, зважаючи на те, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення застави та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, передбачений законодавством, даний позов підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведені обставини, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягає задоволенню, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2021 року скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат слід врахувати, що позивачем сплачено за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій 5 255 грн судового збору. Оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено, тому в порядку частини першої статті 141, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь АТ «Альфа-Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви - 2 102 грн; за подання апеляційної скарги - 3 153 грн, а всього -5 255 грн судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2021 року скасувати та постановити нове рішення. Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №050/25-2367 від 26.08.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та громадянкою України ОСОБА_2 у розмірі 121 509,41 грн, звернути стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки HONDA CIVIC 1,81, рік випуску 2011, № НОМЕР_1 , шляхом продажу зазначеного автомобіля АТ «Альфа-Банк» шляхом проведення публічних торгів в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною визначеною оцінкою майна на момент продажу. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати у розмірі 5 255 грн, з яких 2 102 грн - судовий збір за подання позовної заяви та 3 153 грн - за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Суддя-доповідач: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький С. Г. Копаничук