Постанова Волинський апеляційний суд № 166/1186/21

Справа № 166/1186/21 Провадження №33/802/808/21 Головуючий у 1 інстанції:Фазан О. З. Категорія:ч.2 ст.130 КУпАП Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 грудня 2021 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Колєсніка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Колєсніка Б.В. на постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 05 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору. Згідно з постановою ОСОБА_1 визнаний винним за те, що 04 жовтня 2021 року о 22 год. 15 хв. у с. Лучичі, на вул. 8 березня, повторно керував мотоциклом, марки LIFAN LF-150-2E р/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та від проходження медичного огляду в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскаржує його з мотивів незаконності. Стверджує, що за кермом мотоцикла перебував не ОСОБА_1 , а його знайомий ОСОБА_2 . У цей час проїжджав автомобіль працівників поліції, які вибігли зі свого авто і почали наздоганяти ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Останньому втекти не вдалося, і він був затриманий працівниками поліції. Вказує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, хотіла пройти огляд на місці, однак поліцейські відразу доставили ОСОБА_1 в медичний заклад для медичного освідування. Вважає, що винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доведена неналежними і недопустимими доказами. Зауважує, що порушене право на захист ОСОБА_1 , оскільки працівники поліції, в порушення ст.268 КУпАП, не роз`яснили йому його прав. Зазначає про порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння. Посилається на те, що висновком Ратнівської центральної районної лікарні № 74 від 04.10.2021 стверджується, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, натомість, у провину останньому ставиться відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку. Тому просить судове рішення скасувати, а провадження у справі - закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Колєсніка Б.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Вимоги ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом дотримані. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 04.10.2021 серії ДПР18 № 228763, 04 жовтня 2021 року о 22 год. 15 хв. у с. Лучичі, на вул. 8 березня, ОСОБА_1 повторно керував мотоциклом, марки LIFAN LF-150-2E р/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та від проходження медичного огляду в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п.п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.2). Зауваження до протоколу відсутні (а.с.2). Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , він складався у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які скріпили його своїми підписами (а.с.2). У матеріалах справи наявні письмові пояснення вказаних свідків, які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку (а.с.3-4). В апеляційних доводах захисник посилається на те, що за кермом мотоцикла перебував не ОСОБА_1 , а його знайомий ОСОБА_2 , однак на переконання апеляційного суду, вони не заслуговують на увагу, оскільки суперечать доказам, які знаходяться у матеріалах справи. Як вбачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, перед тим, як поліцейські почали наздоганяти ОСОБА_1 і затримали останнього, один з поліцейських вказав на нього, як на «того, що їздив» (а.с.11, час відео: 00:00:01). Згідно з відеофіксацією вказаної події, спочатку ОСОБА_1 заперечував своє перебування за кермом, а згодом хотів «домовитися» і відповів, що це його мотоцикл (а.с.11, час відео: 00:12:20, 00:12:26). Тому вказані твердження сторони захисту до уваги апеляційним судом не приймаються. Щодо посилань, викладених в апеляційній скарзі, про порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції вважає їх голослівними. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 7 КУпАП регламентовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Згідно з відеозаписом з бодікамер поліцейських, після того, як вони наздогнали ОСОБА_1 , спочатку працівники поліції представилися, запитали, чому ОСОБА_1 втікав і їхав без мотошолома, та чи вживав він алкогольні напої (а.с.11, час відео: 00:00:54). Таким чином, будь-яких порушень ст.268 КУпАП, на які посилається сторона захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає. У поданій апеляційній скарзі захисник вказує на порушення поліцейськими процедури проведення огляду на визначення у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння, однак, на думку апеляційного суду, вона повністю відповідала вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання. Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції мали право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд для визначення стану сп`яніння. Згідно з нормами ч.3 ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. Зазначені нормативно-правові акти регламентують, що для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров`я є дві підстави, а саме: незгода водія на проведення огляду на стан сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами. У апеляційних твердженнях сторона захисту стверджує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Однак, як вбачається з відеозапису працівників поліції, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці ОСОБА_1 відмовився (а.с.11, час відео: 00:01:46). Відеофіксацією з медичного закладу також стверджується відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження такого огляду (а.с.11, час відео: 00:00:07). Піддавати вказані докази сумніву у апеляційного суду немає підстав. Тому твердження, викладені в апеляційній скарзі, про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, адже вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, яким місцевий суд дав належну правову оцінку. Жодних доказів про скасування даної постанови стороною захисту на час розгляду справи апеляційним судом, не представлено. Тому у даному випадку, оскільки водій ОСОБА_1 відмовився проходити у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, працівник поліції склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, в якому зазначив ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови та його відмову від проходження огляду. Такі дії повністю відповідають роз`ясненням, які містяться у п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Посилання захисника на висновок Ратнівської центральної районної лікарні № 74 від 04.10.2021 (огляд проводився о 23:10 04.10.2021), яким стверджується, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, жодним чином не спростовують вищенаведених доказів, зокрема, відео з бодікамер, якими повністю доведений факт відмови ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану сп`яніння у медичному закладі. Проаналізувавши зібрані й досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. А невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, суд апеляційної інстанції розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності. Апеляційний суд вважає, що накладаючи адміністративне стягнення, суддя, згідно з вимогами ч.2 ст.33 КУпАП, урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, визначене санкцією ч.2 ст.130 КУпАП. Нові докази, які спростовували б висновки суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції надані не були. Враховуючи вищенаведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, а підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Колєсніка Б.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 05 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов