Постанова 4822 № 718/469/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 грудня 2021 року м. Чернівці Справа № 718/469/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І., секретар: Тодоряк Г.Д., позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Іщенка І.В., дата складання повного тексту рішення невідома, - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості в сумі 2408,92 Євро, за яким в подальшому вимоги до ОСОБА_3 згідно поданого клопотання від 24.07.2020 року ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2020 року було залишено без розгляду, та 24 липня 2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог із залученням співвідповідача ОСОБА_2 , в якій остаточно просило: - стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по відсотках, яка розрахована на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.6.5 Кредитного договору №2353 від 15.09.2006 року за період з 01.02.2017 року по 06.70.2020 року, у розмірі 18 753,11 Євро; - звернути стягнення на належний ОСОБА_2 предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості по відсотках, яка розрахована на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.6.5 Кредитного договору №2353 від 15.09.2006 року за період з 01.02.2017 року по 06.70.2020 року, у розмірі 18 753,11 Євро та вирішити питання щодо стягнення з відповідачів судового збору. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2020 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість по відсотках, яка розрахована на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, та пункту 6.5 Провадження №22-ц/822/1011/21 Кредитного договору №2353 від 15.09.2006 року за період з 01.02.2017 року по 06.07.2020 року та складає -18 753,11 Євро. Звернуто стягнення на належний ОСОБА_2 предмет іпотеки: квартиру під АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, має загальну площу 44,10 кв.м., в тому числі житлову площу 29,20 кв.м. та квартиру під АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 , в рахунок погашення заборгованості по відсотках, яка розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пункту 6.5 Кредитного договору №2353 від 15.09.2006 року за період з 01.02.2017 року по 06.07.2020 року та складає - 18 753,11 Євро на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить застосувати строк позовної давності, рішення суду скасувати, позовну заяву залишити без розгляду. Вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи. Наголошує, що оскаржуване рішення є заочним з посиланням на норми ст.ст.280, 283, 284, 287, 288, 289 ЦПК України, також зазначає про те, що відповідачі у справі не були належним чином повідомлені про розгляд справи, позбавлені права на відзив, заперечення, а заява про збільшення позовних вимог (якою змінено предмет і підстави позову) відповідачам не надсилалась, судом рішення про прийняття вказаної заяви не приймалося. Крім того, звертає увагу на те, що заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області 01.11.2010 року вже солідарно стягувалася заборгованість з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у розмірі 26 769,56 Євро та 10 100,73 грн в межах вартості заставленого майна шляхом стягнення на предмет іпотеки, а саме спірні квартири. Наголошує, що не було належним чином досліджено виконавчий лист по справі №718/726/15-ц, розрахунок заборгованості за період з 01.02.2017 року по 06.07.2020 року, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» не мають права і їм ніхто не передавав право вимоги за наведеним вище виконавчим листом. Також вказує на те, що через процесуальні порушення під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі були позбавлені можливості подати заяву про застосування строку позовної давності з посиланням на п.6.9. Кредитного договору. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які взяли участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався висновками ВС та погодився з розрахунком заборгованості за Кредитним договором у відповідності до наведеної вище судової практики та умов договору, в результаті чого дійшов висновку, що заборгованість по процентах за неправомірне користування кредитними коштами, яка розрахована на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.6.5 Кредитного договору №2353 від 15.09.2006 року за період з 01.02.2017 року по 06.07.2020 року, складає - 18 753,11 Євро. Крім того, зазначив, що виходячи з приписів ЦК України, оскільки боржник не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, вважає за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки згідно ст.33, 38 ЗУ «Про іпотеку». Колегія суддів не в повній мірі погоджується з наведеними висновками суду, оскільки до таких він прийшов з порушенням норм процесуального й матеріального права. Згідно п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять відомостей про належне повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо дати, часу і місця судового засідання, також останнім не направлялися копії процесуальних документів. Крім того, а.с.85 в т.1 міститься інформацію АДП ГУДМС УДМС про те, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_5 , яку він також вказував подаючи до суду заяви і повідомляв суд, що за адресою АДРЕСА_6 він не проживає (а.с.92, 96 т.1), проте суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги, чим порушив норми ЦПК України. Зазначені порушення призвели до обмеження учасника справи в правах, передбачених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема в її складових елементах щодо гарантованого доступу до справедливого суду, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового по суті вимог. По суті спору колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2006 року між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №2353 (далі по тексту-Договір), відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 25 000 Євро. Згідно пункту 2.2 Договору за користування кредитом встановлюються процентна ставка в розмірі 13 % (тринадцять відсотків) річних в євро. Згідно його пункту 6.5. у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти в розмірі 24% річних в Євро від простроченої суми згідно ч.2 cт.625 ЦК України. Пункт 6.9. Договору вказує, що будь-які протиріччя, що можуть виникнути між Сторонами при виконанні умов цього Договору вирішуються шляхом переговорів між ними, а у випадку недосягнення згоди у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. При цьому, строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років (т.1 а.с.5-7). До Договору було додано два додатки №1 та №2 з графіками погашення кредиту (т.1 а.с.8-11). 17.12.2008 року між сторонами підписано договір про внесення змін №1694 до Договору, згідно якого додаток №1 до нього втратив чинність, а погашення кредиту буде здійснюватися згідно додатку №2 (т.1 а.с.12). На забезпечення умов виконання Договору між ОСОБА_2 та ПАТ «АКПІБ» було укладено Іпотечний договір, реєстровий №899568 від 15.09.2006 року, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку банку належні йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (т.1 а.с.129-131). Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01.11.2010 року позов ПАТ «АКПІБ» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «АКПІБ» суму заборгованості по кредитному договору №2353 від 15.09.2006 року із змінами №1694 від 17 грудня 2008 року в розмірі 26769,56 Євро, та 10 100,73 грн в межах вартості заставленого майна шляхом стягнення на предмет іпотеки: квартиру під АДРЕСА_7 , яка складається з двох житлових кімнат, має загальну площу 44,10 кв.м., в тому числі житлову площу 29,20 кв.м.; квартиру під АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, має загальну площу 42,00 кв.м., в тому числі житлову площу 27,10 кв.м., з реалізацією квартир в порядку виконавчого провадження із визначенням початкової ціни їх продажу. За вказаним рішенням було видано дублікат виконавчого листа від 04.06.2015 року (т.1 а.с.14, 122-123). Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20.09.2016 року заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні за виконавчим листом №718/726/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКПІБ» суму заборгованості в розмірі 26 769,56 Євро та 10 100,73 грн в межах вартості заставленого майна шляхом стягнення на предмет іпотеки, на ТОВ «Кредитні ініціативи». Видано останньому дублікат виконавчого листа №718/726/15-ц (т.1 а.с.124-127). Згідно розрахунку заборгованості за кредитом №2353 на підставі п.6.5. Кредитного договору, заборгованість складає за період з 01.02.2017 року по 01.07.2020 року 18 753,11 Євро (т.1 а.с.121). Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В силу ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Так, правові висновки щодо застосування відповідної норми права вже викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17. Відповідно до п. 91 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з п.6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, за наведених обставин і норм права стороною позивача належними доказами доведено, що у ОСОБА_1 існує заборгованість, яка підлягає стягненню з останньої на підставі п.6.5. Кредитного договору №2353 від 15.09.2006 року, що підтверджено розрахунком, який стороною відповідача не спростовується, контр розрахунок не подавався. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20.09.2016 року спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права на вимогу за Договором та передачі такої до ТОВ «Кредитні ініціативи», що в силу ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає. Посилання в апеляційній скарзі на те, що при збільшенні позовних вимог позивач змінив підставу і предмет позову, є необґрунтованими виходячи з наступних міркувань. Із змісту частин 2, 3 ст.49 ЦПК України вбачається, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір попередньо поданих вимог майнового характеру, відповідно заявленої ціни позову. Крім того, загальні положення ЦПК України вказують, що підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд у своїх парових висновках вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Так як підставою позову було настання наслідків неналежного виконання кредитного договору, а предметом позову було стягнення суми боргу, яка була збільшена на підставі заяви, позивач скористався своїм правом та пред`явив вимогу, крім ОСОБА_1 , до нового відповідача, які випливають з підстав первинного позову, а саме неналежного виконання зобов`язань за рішенням суду, яке набрало законної сили, з розмірами відповідальності, передбачених Договором. Отже, дії суду та позивача відповідали вимогам ЦПК України і не створюють наслідків обов`язковості скасування рішення суду з відмовою у задоволенні вимог. Що стосується доводів апеляційної скарги про застосування строків позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне. Частина 1 ст.251 ЦК України визначає, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України). За правилами стст.256-258 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України). Позивачем пред`явлено позов в межах строку позовної давності, розрахунок заборгованості здійснено в період з 01.02.2017 року по 01.07.2020 року (т.1 а.с.121). Договором кредиту визначено, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 24% річних в Євро від простроченої суми згідно ч.2 ст.625 ЦК України (п.6.5.). Отже, в березні 2017 року у ТОВ «Кредитні ініціативи» виникло право за лютий 2017 року, тому 3 роки (36 місяців) включають в себе період з лютого 2017 року по січень 2020 року. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2 ст.264 ЦК України). Крім наведеного, сторони також обумовили в кредитному договорі збільшену позовну давність в 10 років (п.6.9.), що відповідає нормам ч.1 ст.259 ЦК України. За наведеного вбачається, що позивач звернулася до суду в межах строку позовної давності, а наведені доводи апеляційної скарги є неспроможними. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про повторне стягнення на предмет іпотеки, то такі є обґрунтованими виходячи з наступного. Відповідно до ст.611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до термінів, визначених ст.1 ЗУ «Про іпотеку», під іпотекою розуміється вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом У абз.1, 4 ст.33 цього Закону передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо іншого не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених у ст.12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 6.8. Кредитного договору №2353 від 15.09.2006 року передбачено, що позичальник несе відповідальність за невиконання зобов`язань за цим договором всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернуто стягнення. Пунктом 5.2. Іпотечного договору від 15.09.2006 року, який укладений між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_2 , врегульовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно цього Договору в добровільному (позасудовому) порядку. Так, заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01.11.2010 року позов ПАТ «АКПІБ» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «АКПІБ» суму заборгованості по кредитному договору №2353 від 15.09.2006 року із змінами №1694 від 17 грудня 2008 року в розмірі 26769,56 Євро, та 10 100,73 грн в межах вартості заставленого майна шляхом стягнення на предмет іпотеки: квартиру під АДРЕСА_7 , яка складається з двох житлових кімнат, має загальну площу 44,10 кв.м., в тому числі житлову площу 29,20 кв.м.; квартиру під АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, має загальну площу 42,00 кв.м., в тому числі житлову площу 27,10 кв.м., з реалізацією квартир в порядку виконавчого провадження із визначенням початкової ціни їх продажу. Майно, на яке звернуто стягнення на підставі вказаного рішення, є тотожним майну, на яке заявлено таку вимогу у цій справі. Оскільки вже існує рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимоги, заявлені позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи», удруге про звернення стягнення на той самий предмет іпотеки (тотожне майно) та за тими самими Договором й Іпотечним договором є не правомірними, оскільки ЗУ «Про іпотеку» подвійне звернення на предмет іпотеки не передбачає, що є наслідком для відмови у задоволенні такої вимоги в рамках цього спору. Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Згідно п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що позов містив дві вимоги майнового характеру. У відповідності до положень ст.141 ЦПК України та у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення суду першої інстанції з ухваленням нового, яким слід відмовити в задоволенні вимоги до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 половину понесених витрат позивача по сплаті судового збору в суді першої інстанції (т.1 а.с.18, 120), та компенсувати з позивача на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6613,98 грн за подання апеляційної скарги в частині задоволених її вимог. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість по відсотках, яка розрахована на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.6.5 Кредитного договору №2353 від 15.09.2006 року за період з 01.02.2017 року по 06.70.2020 року, у розмірі 18 753,11 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) Євро 11 центів. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір за подання позову у розмірі 4409,33 грн. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6613,98 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий підпис /І.Н. Лисак/ Судді підписи /Н.К. Височанська, А.І. Владичан/