Постанова 4812 № 487/2183/21

06.12.21 22-ц/812/2170/21 Єдиний унікальний номер судової справи 487/2183/21 Провадження №22-ц/812/2170/21 Постанова Іменем України 06 грудня 2021 року м. Миколаїв справа № 487/2183/21 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю: заявника ОСОБА_1 , переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Кузьменка В.В. за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Власова Світлана Яківна, про встановлення факту, що має юридичне значення, встановив: 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулась до суду із заявою, заінтересована особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Власова С.Я., про встановлення факту того, що вона є спадкоємницею п`ятої черги після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у виді квартири АДРЕСА_1 . Заявник у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, як непрацездатній особі, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї основним джерелом засобів до існування. Однак заявник отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через ненадання документу, що підтверджує факт того, що вона є спадкоємцем п`ятої черги. Посилаючись на те, що без установлення зазначеного факту буде порушене її право на оформлення та одержання спадщини, ОСОБА_1 просила заяву задовольнити. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог в заявлених межах та відсутності підстав для їх задоволення. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким її заяву задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції постановлено помилкове судове рішення, що позбавило заявника можливості у законний спосіб отримати права на майно, яке вона має право успадкувати, а також порушені норми процесуального права, оскільки заявником доведений факт перебування на утриманні спадкодавця з метою оформлення права на спадщину, проте не прийняті судом до уваги. Відзиву на апеляційну скаргу заінтересованою особою не подано. Заявник у судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу. Заінтересована особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Власова С.Я. подала до апеляційного суду заяву про розгляд справи за її відсутності та вирішення справи на розсуд суду. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення заявника, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у даній справі не існує спір про право на спадкове майно, який вирішується в порядку позовного провадження. Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Положенням частини першої, пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У пункті постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, що посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Як на підставу для звернення до суду з заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не може оформити та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через нотаріальну контору, що створює для неї перешкоду щодо розпорядження спадковим майном, що залишилося після смерті ОСОБА_2 . Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України). Частиною другою статті 1265 ЦК України передбачено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Згідно з положеннями частин першої, другої, третьої статті 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Враховуючи, що з моменту смерті ОСОБА_2 , з яким заявник ОСОБА_1 не була членом однієї сім`ї, пройшов рік, після спливу якого у територіальної громади виникло право вимагати визнати спадщину відумерлою, то наявні підстави вважати, що між особами, які можуть претендувати на спадкове майно виник спір про право, який може бути розглянутий в порядку позовного провадження. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції постановлено помилкове судове рішення, що позбавило заявника можливості у законний спосіб отримати права на майно, яке вона має право успадкувати, а також порушені норми процесуального права, оскільки доведений заявником факт перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину не прийняті судом до уваги, є безпідставними. Згідно з роз`ясненн ями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», що містяться у пункті 2 цієї постанови, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Отже, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції, не врахував, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, який може вплинути на спадкові права інших осіб, що дає підстави для висновку про існування спору про право. З урахуванням установлених обставин та виходячи із наявності у заявника можливості ініціювати питання про оформлення права на спадкове майно, що входить до спадкової маси, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в даному випадку спору про право, оскільки встановлені обставини справи дають підстави для залишення заяви без розгляду. Колегія суддів звертає увагу заявниці, що остання не позбавлена права на загальних підставах звернутись із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 374 ЦПК України є підставою для його скасування із залишенням заяви без розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 377, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Власова Світлана Яківна, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду. Роз`яснити ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 07 грудня 2021 року.