Ухвала КГС ВС № 911/2352/20

УХВАЛА 02 грудня 2021 року м. Київ Справа №911/2352/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуюча, Кібенко О.Р., Студенець В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" на рішення Господарського суду Київської області у складі судді Черногуз А.Ф. від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Попікова О.В., Євсіков О.О., Корсак В.А. від 26.05.2021 за позовом ОСОБА_1 до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1",

2. Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер",

3. ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. Державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Кравченко Сергій Григорович,

2. Державний реєстратор Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленко Дмитро Вікторович,

3. Державний реєстратор Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Рудик Юлія Ігорівна, про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів, переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі, ВСТАНОВИВ: 22 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКМ1" (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, з викладеним у касаційній скарзі проханням поновити строк на касаційне оскарження. Суд, розглянувши зазначені Скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, зазначає таке. Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК України. Суд зазначає, що Скаржник звернувся з касаційною скаргою більш ніж через п`ять місяців після підписання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 31 травня 2021 року та оприлюднено 02 червня 2021 року. Пропуск строку на касаційне оскарження Скаржник, посилаючись на Конвенцію та рішення ЄСПЛ, обґрунтовує тим, що не брав участі у судових засіданнях у цій справі, не отримував поштову кореспонденцію, а про наявність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 12 листопада 2021 року. Проте Суд зазначає, що оскаржувані Товариством з обмеженою відповідальністю "АКМ1" судові рішення попередніх інстанцій вже були предметом касаційного перегляду за касаційною скаргою ОСОБА_2 . Водночас за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" від 18.04.2020 є Ментух Ігор Андрійович. Тобто у касаційному порядку переглядалися судові рішення попередніх інстанцій за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який є відповідачем-3 у цій справі, а також є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" (відповідач-1), яке звернулося з касаційною скаргою. Наведене може свідчити про те, що Скаржник знав про наявність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Скаржник має довести їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення законодавчо закріплених процесуальних строків. Крім того, перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 ГПК України. Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У касаційній скарзі Скаржник зазначив про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 15, 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та порушення статей 13, 77-79, 86 ГПК України. За змістом касаційної скарги підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій Скаржник відповідно до частини другої статті 287 ГПК України визначив: - пункт 1: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.03.2018 у справі №904/6983/17, від 10.05.2018 у справі №906/592/17, а також Скаржник посилається на постанови Верховного Суду у справі №910/807/17 від 02.05.2018, у справі №916/58/18 від 27.11.2018. Проте Скаржник чітко не зазначив яку саме норму права суд застосував без урахування висновків Верховного Суду у зазначених Скаржником справах; - пункт 3: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо порядку дій товариства у разі виявлення під час проведення аналізу фінансово-господарської та статутної документації товариства факту невнесення коштів учасником товариства до статутного капіталу, оскільки це діючим законодавством не врегульовано. Проте якщо підставою для відкриття касаційного провадження Скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати в чому полягає непогодження із ним, що не було зроблено Скаржником. Водночас у касаційній скарзі Скаржник також зазначив про недослідження судом доказів у справі, однак не зазначив відповідну підставу касаційного оскарження за положенням частини другої статті 287 ГПК України. При цьому оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Крім того відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Скаржник оскаржує судові рішення у частині задоволених позовних вимог. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2102,00 грн. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином при зверненні з касаційною скаргою судовий збір підлягав оплаті у сумі 25 224,00 грн, а саме 12 612,00 грн * 200 %, де 12 612,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги. Однак Скаржник до касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Скаржнику необхідно усунути недоліки поданої ним касаційної скарги щодо зазначення та обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням цієї ухвали. Також Скаржнику необхідно надати докази оплати судового збору в сумі 25 224,00 грн. Крім того, Скаржнику потрібно навести інші належним чином обґрунтовані підстави для поновлення строку касаційного оскарження, надавши докази на підтвердження таких підстав. Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "АКМ1".

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №911/2352/20 залишити без руху.

3. Надати Скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо наведення інших обґрунтованих підстав для поновлення строку є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

5. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційну скаргу буде повернуто Скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуюча Г. Вронська Судді О. Кібенко В. Студенець