Постанова 4803 № 180/659/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7697/21 Справа № 180/659/21 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Ткаченко І.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року у справі за позовом у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "Марганецький ГЗК") про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький ГЗК» та за час роботи на даному підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював, первинним оглядом МСЕК від 29 квітня 2013 року у зв`язку професійним захворюванням йому встановлено 60% втрати працездатності. 09 квітня 2019 року він повторно пройшов огляд МСЕК за результатами якого йому було встановлено 60% втрати працездатності безстроково за професійним захворюванням. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує задишка навіть при мінімальному фізичному навантаженні, приступи кашлю, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 360 000 грн, без утримання податків, зборів та інших платежів. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120 000 грн, з утриманням податку та обов`язкових платежів (а.с.72-75). В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 360 000 грн, визначивши його без утримання податків та зборів. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано визначив моральну шкоду в меншому розмірі, при цьому не врахував практику Верховного Суду з розгляду аналогічних справ. Вказував, що він зазнав невідновного ушкодження здоров`я через шкідливі умови праці в яких працювала більше 18 років (а.с.78-83). В апеляційній скарзі відповідач АТ «Марганецький ГЗК» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 60 000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Вказували, що розмір відшкодування у розмірі 60 000 грн з врахуванням обставин даної справи буде належним розміром (а.с.86-88). Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 360 000 грн та не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , та вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ «Марганецький ГЗК» підлягає до задоволення частково. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів 18 років 2 місяці 16 днів в умовах впливу шкідливих факторів (а.с.23-30). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 березня 2013 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм, недосконалість технологій. Робоче місце відноситься до 3 класу 2 ступеню у відповідності з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці, затвердженою наказом МОЗ України від 24 грудня 2001 №528 (а.с.14-15). Висновком МСЕК від 29 квітня 2013 року у зв`язку професійним захворюванням ОСОБА_1 встановлено 60% втрати працездатності та визначено дату переогляду 01 травня 2014 року (а.с 9.) Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги обласної МСЕК №6 м. Кривого Рогу від 09 квітня 2019 року, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60%. (5% туговух, 10% ХОЗЛ, 10% ВПС, 35% радикулопатія) безстроково та третя група інвалідності. Потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення (а.с.12-13). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 60 %, періоду роботи у відповідача понад 18 років в умовах впливу шкідливих факторів, стійкий виражений біль у суглобах, загальну слабкість, задуху, головний біль, постійний біль та обмеження рухів у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 120 000 грн. Колегія суддів не повністю погоджується з розміром визначеної судом моральної шкоди. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями. У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про наявність підстав для стягнення в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди 360 000 грн колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу. Колегія суддів наголошує на тому, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що моральна шкода мала бути стягнута на користь позивача без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне. Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У зв`язку із зазначеним суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення моральної шкоди з утриманням податку та обов`язкових платежів. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті професійних захворювань, суд апеляційної інстанції враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили з врахуванням того, що позивачу висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 60 % та приймаючи до уваги, що позивач працював в шкідливих умовах праці 18 років та 2 місяці, виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, колегія вважає за необхідне зменшити моральну шкоду з 120 000 грн до 100 000 грн. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення апеляційної скарги АТ "Марганецький ГЗК" та зміни оскаржуваного рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди та залишення без змін рішення місцевого суду в іншій частині. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" - задовольнити частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 , зменшивши її з 120 000 грн до 100 000 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко І.Ю.Ткаченко