Постанова Одеський апеляційний суд № 522/12348/21

Номер провадження: 33/813/1237/21 Номер справи місцевого суду: 522/12348/21 Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.11.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: судді - Комлевої О.С. за участю: секретаря судового засідання - Стадніченко А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Красондовича Дмитра Леонідовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 гривні. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала На вказану постанову суду адвокат Красондович Д.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження у даній справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Красондович Д.Л. вказав, що співробітниками поліції не було надано ОСОБА_1 можливості надати заперечення, пояснення до складеного відносно нього протоколу. Хоча останній наголошував співробітникам поліції про те, що він не згоден з тим, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Також, відсутні відеодокази роз`яснення прав ОСОБА_1 , відсутні свідки по протоколу, в протоколі відсутня помітка про роз`яснення прав ОСОБА_1 , як то передбачено законодавством. Також, поліцією було порушено Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння…» оскільки ОСОБА_1 , відмовився проходити огляд саме за допомогою пристрою «Драгер», проте хотів пройти огляд в медичній установі, та вказав що чекає адвоката, однак працівники поліції проігнорували це. Відеозапис з нагрудної камери свідчить що ОСОБА_1 мав намір та бажання пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. ОСОБА_1 , а також його захисник Красондович Д.Л. в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення СМС-повідомлення на номер його мобільного телефону, який вказаний в матеріалах справи (а.с. 64). На електронну адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Красондовича Д.Л. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що ОСОБА_1 не може прибути в судове засідання в зв`язку зі своєю хворобою, а адвокат зайнятий в інших судових процесах (а.с. 65-66). Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що на підтвердження клопотання адвокатом Красондовичем Д.Л. не надано доказів неможливості з об`єктивних причин з`явитися у судове засідання. Більш того, справа за апеляційною скаргою адвоката Красондовича Д.Л. перебуває в провадженні апеляційного суду з вересня 2021 року (а.с. 51), судове засідання було призначене на 11.10.2021 року, яке було відкладено за клопотанням адвоката Красондовича Д.Л., який в своєму клопотанні зазначає про неможливість прибуття в судове засідання в зв`язку з зайнятості в іншому процесі (а.с. 55). Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 та його захисник Красондович Д.Л., будучи повідомлені про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з`явилися, не надали доказів поважності причин неприбуття в судове засідання, суд вважає, що справа підлягає розгляду за відсутності ОСОБА_1 , та його адвоката Красондовича Д.Л. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9.а ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 021655 від 19 червня 2021 року, водій ОСОБА_1 19 червня 2021 року, о 05 годині 19 хвилин, по вулиці Генуезькій, 24а в м. Одесі, керував транспортним засобом Mercedes-benz c 400 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306. Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення, серії ДПР18 № 021655 від 19 червня 2021 року (а.с. 3); - довідкою інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 протягом року за ч.1 ст. 130 КУпАП не притягувався (а.с.2); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння… (а.с. 5); - відеозапис з місця події (три диска на а. с. 6). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2021 року та порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги адвоката Красондовича Д.Л., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 з приводу того, що співробітниками поліції не було надано ОСОБА_1 можливості надати заперечення, пояснення до складеного відносно нього протоколу. Хоча останній наголошував співробітникам поліції про те, що він не згоден з тим, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Отже, ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП мав право і можливість висловити свою незгоду з його змістом у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» або ж додати пояснення на окремому аркуші, однак від підписання протоколу він відмовився та своїх пояснень не виявив бажання зазначити, а також не виявив бажання зазначити мотивів відмови від підписання протоколу. Вказана обставина, також підтверджується відеозаписом нагрудної камери поліцейського з місця події, яку апеляційним судом було переглянуто. Доводи апеляційної скарги про не роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, відсутність пропозиції надати пояснення у письмовій формі, позбавлення права користуватися юридичною допомогою, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Порушення працівниками поліції, допущені на думку апелянта, можуть слугувати підставою для дисциплінарної відповідальності. Матеріали справи не містять підтвердження звернення ОСОБА_1 зі скаргами на дії працівників поліції. Крім того, свої права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 у повній мірі реалізує в суді першої та апеляційної інстанції. З приводу доводів апеляційної скарги адвоката Красондовича Д.Л., що співробітники поліції повинні були залучити двох свідків до складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Оскільки огляд водія проводився із застосуванням технічних засобів відеозапису, твердження апелянта про те, що працівники поліції повинні були запросити свідків, є необґрунтованим. В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Красондовича Дмитра Леонідовича, представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева