Постанова Одеський апеляційний суд № 522/13116/20

Номер провадження: 22-ц/813/7997/21 Номер справи місцевого суду: 522/13116/20 Головуючий у першій інстанції Науменко А. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.11.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Науменка А.В. 03 березня 2021 року у м. Одеса, - встановила: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про зменшення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання (а.с. 2-6). В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що Одеським апеляційним судом 12 червня 2020 року було винесено постанову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 7 500,00 грн. щомісячно до закінчення навчання. Ухвалюючи дане рішення, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 працював за контрактом моряком за посередництвом ТОВ «Епсілон Мерітайм Сервісез ЛТД» із загальною заробітною платою 8 700 доларів США. У зв`язку із тим, що матеріальне становище ОСОБА_4 змінилося у зв`язку з втратою попереднього місця роботи, то останній просив суд змінити розмір аліментів, встановлений постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2020 року по справі № 522/14585/19. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів (а.с. 45-49). В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 до суду надано недостовірну інформацію стосовно його роботи та заробітної плати за для того, щоб уникнути сплати аліментів. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду (а.с. 162-164). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2021 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Змінено розмір аліментів, встановлений постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2020 року по справі №522/14585/19, за якою з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінено розмір аліментів, що підлягає стягненню, з 7 500,00 грн. щомісячно, на 1/5 частку від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , до досягнення ОСОБА_3 23-х років, а саме до 03 квітня 2024 року (а.с. 166-168). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки постановою суду апеляційної інстанції розмір аліментів на дитину був визначений у розмірі 7 500 грн., а оскаржуваним рішенням суду аліменти було встановлено у розмірі 1/5 частки доходів позивача (а.с. 184-187). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2020 року Одеським апеляційним судом було ухвалено постанову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 7500,00 гривень щомісячно до закінчення навчання. Згідно наказу №32-к від 02 березня 2020 року, ОСОБА_2 прийнятий на посаду сторожа 03 березня 2020 року в Одеському ліцеї «Ланжеронівський». На підтвердження припинення трудових відносин за фахом на судах, позивачем надано: копію паспорта моряка, остання відмітка у якому датована 18 вересня 2019 року; закордонний паспорт, остання відмітка у якому датована жовтням 2019 року; послужну книжку моряка, останній запис у якій датований жовтням 2018 року. Відповідач у своїй зустрічній позовній заяві зазначала, що позивач ухиляється від сплати аліментів та намагається приховати свої доходи. Також відповідач зазначає, що в позивач продовжує працювати у морі, а його заробітна плата становить приблизно 9-10 тисяч доларів на місяць. На виконання вимог ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року до суду першої інстанції надійшли відповіді щодо інформації стосовно того, чи має ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банківські рахунки у банках та інформацію про рух грошових коштів на рахунках ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом 2018-2020 років. Згідно наданої банками інформації, у суду відсутні належні докази щодо наявності банківських рахунків та руху грошових коштів на рахунках ОСОБА_2 протягом 2018-2020 років. Таким чином, для всебічного та об`єктивного розгляду справи суд першої інстанції вживав всіх можливих заходів для отримання інформації про майновий стан позивача. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_2 продовжує працювати на посаді капітана. Питання як про достовірність конкретного доказу, так і про достатність їх у сукупності суд вирішує у кожному випадку виходячи з конкретних обставин справи. З іншого боку, принциповим можна вважати положення щодо неможливості доказування на основі припущень. Достатніми є докази, яких може бути достатньо для встановлення певного факту або усієї сукупності фактів, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторони. Однак це має місце поки існування цього факту не буде заперечене іншими доказами. Тобто такі докази не є безспірними, але якщо протилежна сторона не надасть належні докази для їх спростування, вони є достатніми для ухвалення рішення на користь особи, котра їх подала. Статтею 192 СК України передбачено, що розмір стягуваних аліментів може бути змінено судом в разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, їх стану здоров`я. Згідно з ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріальне становище позивача зазнало суттєвих змін у зв`язку зі зміною професійної діяльності, а тому надавати допомогу у розмірах, встановлених постановою Одеського апеляційного суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у розмірі 7500,00 гривень щомісячно до закінчення навчання, у позивача немає можливості. Однак, дійшовши вірних висновків щодо вказаних обставин справи, суд припустився помилки у визначенні способу стягнення аліментів, визначених за рішенням суду. З матеріалів справи вбачається, що спір між позивачем та відповідачем виник з приводу зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання . За змістом ст.192 СК України у системному зв`язку із положеннями ст.182 СК України, при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, що стягуються на користь неповнолітньої дитини, суд зобов`язаний дотримуватися справедливого балансу інтересів обох сторін та виходити з пріоритету інтересів дитини. З цією метою необхідно врахувати всі істотні обставини. У відповідності до ч.3ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального та сімейного стану, погіршення здоров`я, тоді як право вимагати зміни способу присудження аліментів має лише одержувач аліментів. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18, в якій зазначено, що право вимагати зміну способу присудження аліментів належить виключно одержувачу аліментів, а не їх платнику. Платник аліментів може заявити вимогу про зміну способу аліментів, і така вимога підлягає задоволенню, якщо в судовому засіданні одержувач аліментів не заперечуватиме й повністю погодиться на зміну способу стягнення аліментів. Постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 7 500,00 грн. щомісячно до закінчення навчання. Тобто, судом визначено порядок сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у твердій грошовій сумі. Однак, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_2 , разом з вимогою про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання, просив змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку у вигляді 1/5 частки заробітку (доходу) позивача, до досягнення дочкою 23 років. Відповідно до ст.184 СК України, суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі виключно за заявою одержувача. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Разом з тим, ч.3ст.181 СК України чітко передбачено, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина. Таким чином, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 що те, що ОСОБА_2 міг заявляти вимоги про зміну (зменшення) розміру аліментів лише у твердій грошовій сумі, а не про зміну способу їх стягнення з твердої грошової сумі на частку, однак, вважає за необхідне зазначити наступне. Умовою для звернення особи до суду з позовом про захист порушеного права є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір. Викладене кореспондуються з нормами Цивільного процесуального кодексу України. Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, судовому захисту у суді підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в цивільно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні цивільно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, як вже зазначалось вище, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку у цивільно-правових відносинах. Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять належні та допустимі докази зміни матеріального стану позивача, оскільки доходи, які ОСОБА_2 мав станом на час ухвалення постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2020 року, суттєво зменшились, так як на час звернення до суду із даним позовом ОСОБА_2 працював на посаді сторожа в Одеському ліцеї «Ланжеронівський» із заробітною платою приблизно 5 354,73 гривень на місяць. Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни розміру аліментів, встановлених постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2020 року по справі №522/14585/19, за якою з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, має бути змінений розмір аліментів, що підлягає стягненню, з 7 500,00 грн. щомісячно - на 1 700 грн. щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 23-х років, а саме до 03 квітня 2024 року Оскільки обов`язком суду є розв`язання спору та вирішення справи по суті, колегія суддів, встановивши часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, частково задовольняє апеляційну скаргу, а оскаржуване судове рішення змінює шляхом викладення його резолютивної частини в редакції цієї постанови. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2021 року - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Змінити розмір аліментів, встановлений постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2020 року по справі №522/14585/19, за якою з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) стягуються аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінити розмір аліментів, що підлягає стягненню, з 7 500,00 гривень щомісячно, на 1 700,00 гривень щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 23-х років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 03 грудня 2021 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе