Постанова 4813 № 523/8208/20

Номер провадження: 22-ц/813/9797/21 Номер справи місцевого суду: 523/8208/20 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.12.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Аліної С.С. 04 лютого 2021 року у м. Одеса, - встановила: У червні 2020 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який зареєстровано 16 травня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №231. ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Життя з відповідачем не склалося. За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть. Подружжя втратили один до одного почуття любові та поваги, примирення між ними не можливе. Шлюб практично розпався і поновлений бути не може. Шлюб носить формальний характер, тому він підлягав розірванню Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 16 травня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №231, розірвано. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є передчасним та ухваленим без врахування всіх обставин справи, судом першої інстанції не було надано сторонам строк для примирення для виправлення помилки у бажанні розірвати шлюб. Крім того, апелянт вважає, що дана справа має бути розглянута Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, оскільки зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що між що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстрований 16 травня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №231 (а.с.17). За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.7). При дослідженні фактичних взаємин між сторонами і дійсних причин розірвання шлюбу судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам. Частиною 1 статті 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Згідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. В п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягав задоволенню, оскільки позивач має стійке волевиявлення щодо розірвання шлюбу, а примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 про те, що рішення суду першої інстанції є передчасним та ухваленим без врахування всіх обставин справи, судом першої інстанції не було надано сторонам строк для примирення для виправлення помилки у бажанні розірвати шлюб. Колегія суддів зауважує, що частинами 3,4 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову. Крім того, аргумент апеляційної скарги про те, що суд не надав додаткового строку для примирення та не відклав розгляд справи, є необґрунтованим, оскільки: - згідно зі ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства; - тлумачення норми цієї статті СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Також, безпідставними є посилання апелянта на те, що дана справа має бути розглянута Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, оскільки зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 пред`явлені позовні вимоги до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в порядку ч.9 ст. 28 ЦПК України, згідно якої позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Колегія суддів враховує, що на час подання позову та розгляду справи, останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_1 , згідно паспортних даних, була наступна адреса: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Суворовського району м. Одеси (а.с.9). Вказане підтверджується інформацією, наданою Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУДМС України в Одеській області, згідно якої ОСОБА_1 по м. Одесі та Одеської області не значиться (а.с. 27). Таким чином, колегія суддів вважає, що дана справа підсудна саме Суворовському районному суду м. Одеси. Посилання апелянта на те, що на час розгляду справи зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 була наступна адреса: АДРЕСА_1 , колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаний довід відповідач обґрунтовує довідкою голови Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, датованою 15 лютого 2021 року, тобто, реєстрація ОСОБА_1 за вказаною адресою відбулась вже після розгляду справи (а.с. 65). При цьому, копію паспорту ОСОБА_1 із зазначенням місця його реєстрації, апелянтом не надано. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 грудня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе