Постанова 4824 № 2-2208/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 2-2208/11 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9876/2021Головуючий у суді першої інстанції - Дубас Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., секретар Рудик О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про заміну стягувача по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Гласс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ТОВ «ФК «Фактор Плюс» звернулось до суду з заявою, в якій просило здійснити процесуальне правонаступництво та замінити первісного стягувача ПАТ «Дельта Банк» у справі « 2-2208/11, на правонаступника стягувача ТОВ «ФК «Фактор Плюс» у зв`язку з переходом до ТОВ «ФК «Фактор Плюс» прав кредитора (стягувача), відповідно до умов договору № 2113/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 21.12.2019 та замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» за виконавчими листами на примусове виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.06.2011 у справі № 2-2208/11, боржники ОСОБА_1 та Підприємство з іноземними інвестиціями-ТОВ «Альтаіс-Гласс» на ТОВ «ФК «Фактор Плюс». Свої вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.06.2011 стягнуто солідарно з відповідачів: ОСОБА_1 та ТОВ «Альтіс-Гласс» на користь позивача ПАТ «Кредитпромбанк» суму заборгованості у розмірі 33 329,77 дол. США, що за курсом НБУ складає 263 945,12 грн., судові витрати, що складаються з судового збору (державного мита) у розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., загальна сума становить 265 765,12 грн. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.08.2014 замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритого відповідно до виконавчого листа № 2-2208, виданого 18.07.2011 Києво-Святошинським районним судом Київської області, а саме: замінено стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк». 21.12.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» було укладено договір № 2113/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зареєстрований в реєстрі за № 3250, згідно з умовами якого ПАТ «Дельта Банк» (первісний кредитор) відступило на користь ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (новий кредитор) права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, у тому числі права вимоги за Кредитним договором № 49.28/115-М-06 від 09.02.2006, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 ; за Іпотечним договором № 33/115/Н/З-06 від 09.02.2006, посвідченим нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1169, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором; та за Договором поруки № 1 до Кредитного договору від 09.02.2006, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Альтіс-Гласс» (а.с. 1-2). Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.04.2021 заяву ТОВ «ФК «Фактор Плюс» про заміну стягувача у справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 та ТОВ «Альтіс-Гласс» про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення (а.с. 71-74). В апеляційній скарзі, ТОВ «ФК «Фактор Плюс», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права просить скасувати ухвалу та винести нову, якою заяву про заміну стягувача задовольнити в повному обсязі. Вказує, що заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу і доказами переходу прав вимоги є: укладений (підписаний сторонами) договір відступлення прав вимоги та платіжне доручення про сплату коштів за договором, тому посилання суду на неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Повідомлення про відступлення права вимоги є документом необхідним для реалізації належного виконання боржником своїх зобов`язань перед новим кредитором, проте не доказом переходу цих прав (а.с. 76-78зв.) Відзиву від учасників справи не надходило. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник, звертаючись до суду, не надав документів, які підтверджують, що боржник за вказаним кредитним договором, повідомлявся про відступлення прав вимоги, оскільки не надано, а ні вимог до боржника, а ні повідомлень про відступлення права вимоги, які б свідчили про дотримання процедури у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можна з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.06.2011 стягнуто солідарно з відповідачів: ОСОБА_1 та ТОВ «Альтіс-Гласс» на користь позивача ПАТ «Кредитпромбанк» суму заборгованості у розмірі 33 329,77 дол. США, що за курсом НБУ складає 263 945,12 грн., судові витрати, що складаються з судового збору (державного мита) у розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., загальна сума становить 265 765,12 грн. Рішення Апеляційного суду Київської області від 05.07.2012 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.06.2011 скасовано та ухвалено по справі нове рішення: Позов ПАТ «Кредитпромбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість у розмірі 33 329,77 дол. США, що за курсом НБУ складає 263 945,12 грн., а також 1 700,00 грн. державного мита і 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 265 765,12 грн.. В задоволенні позову в частині вимог до ТОВ «Альтіс-Гласс» відмовлено. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.08.2014 замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритого відповідно до виконавчого листа № 2-2208, виданого 18.07.2011 Києво-Святошинським районним судом Київської області, а саме: замінено стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк». 21.12.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» було укладено договір № 2113/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зареєстрований в реєстрі за № 3250, згідно з умовами якого ПАТ «Дельта Банк» (первісний кредитор) відступило на користь ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (новий кредитор) права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, у тому числі права вимоги за Кредитним договором № 49.28/115-М-06 від 09.02.2006, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 ; за Іпотечним договором № 33/115/Н/З-06 від 09.02.2006, посвідченим нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1169, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором; та за Договором поруки № 1 до Кредитного договору від 09.02.2006, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Альтіс-Гласс». Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом частин 1 та 2 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного чи приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Відповідно до ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 (справа № 6-122цс13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс 20). Відповідно до ч. 1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). У разі якщо правочин повністю поставлений у залежність від відкладальної обставини, основні умовні права та обов`язки не виникають до настання умови (тобто для виникнення умовних прав та обов`язків недостатньо вчинити правочин, потрібно ще й настання умови), але сам правочин може вважатися вчиненим до настання умови, оскільки, чекаючи на настання умови правочин створює певний попередній правовий ефект в вигляді пов`язаності сторін, і це також входить у межі їх волевиявлення. Сторони, вчиняючи такий правочин, під умовою відкладення мають на увазі виникнення саме такого стану підвішеності і пов`язаності в очікуванні настання умови. Це означає, що частина правових ефектів, яка обумовлена правочином, вчиненим з відкладальною умовою, розкривається на момент її оформлення. Тобто сам правочин вважається вчиненим як юридичний факт ще до настання відкладальної умови (обставини). Якщо волевиявлення на розпорядження виражено у самому договорі і майнове право переходить до набувача автоматично в момент укладання договору або пізніше при настанні тієї чи іншої відкладальної обставини, то можна вважати, що волевиявлення на розпорядження, відображене у самому договорі, є одним із багатьох правових ефектів договору та одночасно є самостійним правочином, включеним до тексту договору. У разі коли перехід права відкладений і потребує додаткового волевиявлення сторін (наприклад, безготівковий переказ на підставі відповідного платіжного доручення, оформлення акта про відступлення права на виконання договору відплатного відступлення, що передбачає зобов`язання відступити право у майбутньому, тощо), тоді такі розпорядчі волевиявлення є особливим правочином. У такому разі виконання договору виявляється не в будь-яких фактичних діях, що виступають як реальний акт, а насамперед у вигляді лише суто волевиявлення боржника. Стосовно таких випадків можна говорити про поділ договору як правочину, з якого випливає зобов`язання зробити розпорядження, і безпосередньо розпорядчого волевиявлення, яке здійснюється у подальшому на виконання такого зобов`язання. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, від 03.11.2021 у справі № 755/10072/19 (провадження № 61-4688св21). Згідно з п. 2.2 договору про відступлення права вимоги від 21.12.2019, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Фактор Плюс», новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до п. 4.1 цього договору, набуває право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами та інше. Разом із тим ні акта приймання-передачі документації, ні доказу сплати коштів, зазначених у п. 4.1 договору від 21.12.2019, заявник не надав. Враховуючи те, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення прав вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які підтверджували б належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором 21.12.2019, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача у цій справі, тому апеляційна скарга ТОВ «ФК «Фактор Плюс» підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Фактор Плюс» з підстав викладених в цій постанові. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Понесені заявником судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України). Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» задовольнити частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про заміну стягувача по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Гласс» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст виготовлено 24 листопада 2021 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська