Постанова 4811 № 462/1168/21

Справа № 462/1168/21 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 22-ц/811/2595/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2021 року в складі судді Ліуша А.І. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину,- встановив: У лютому 2021 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину. Вимоги обґрунтовувала тим, що за час перебування у шлюбі з відповідачем у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року вирішено стягувати з відповідача 1/4 частку від його доходів на утримання синів, однак у зв`язку із тим, що відповідач влаштувався на роботу у Республіці Польща та його дохід значно покращився, тому враховуючи зміни стану її здоров`я та прибутків, просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 6000,00 грн. щомісяця. Також зазначає, що для розвитку здібностей сина ОСОБА_5 нею оплачувались витрати на навчання сина у комп`ютерній академії «ШАГ» у розмірі 19200,00 грн., курси іноземних мов у розмірі 2400,00 грн., а також з метою фізичного розвитку нею оплачено курси плавання у розмірі 1500,00 грн. та 850,20 грн. витрат на спортивний одяг для плавання, з метою оздоровлення нею оплачено туристичні послуги для відпочинку у Єгипті у сумі 36000,00 грн. Просила стягнути з відповідача 1/2 частину додаткових витрат на дитину. Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2021 року позов задоволено частково. Змінено розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частки від заробітку до 4000 гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 17975 гривень 10 копійок додаткових витрат на сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 10000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, 440 гривень 00 копійок судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_6 у дохід держави 1816 гривень 00 копійок судового збору. Рішення суду оскаржила представник відповідача ОСОБА_2 , вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що згідно зазначених позивачкою витрат, остання витратила у 4,7 рази більше ніж заробила у 2020 році, наведене, на переконання представника апелянта, спростовує твердження позивачки стосовно значного погіршення її матеріального становища. Покликаючись на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зазначає, що свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач ОСОБА_1 створив сім`ю з ОСОБА_8 та її сином ОСОБА_9 , відтак вони проживають разом, ведуть сумісне господарство та мають взаємні права та обов`язки. Разом з цим, суд критично оцінив доводи відповідача про утримання ним дружини та її сина, оскільки з трудової книжки не можливо встановити чи працює відповідач чи ні. Натомість, з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки чітко видно, що останній запис був про звільнення відповідача. Стверджує, що відповідач не працює на даний час у Республіці Польща, при цьому суд не врахував кредитні зобов`язання відповідача, як докази скрутного матеріального становища. Не погоджується із розміром витрат на правову допомогу. Що стосується додаткових витрат, звертає увагу, що ОСОБА_3 жодного разу не узгоджувала такі з відповідачем, поставивши його перед фактом. При цьому, звертає увагу, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, однак звертаючись з даним позовом позивачка не навела доказів, з яких слідувало б про необхідність додаткових витрат на дитину, які викликані особливими обставинами. В цьому контексті покликається на відповідну судову практику. Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2021 року та залишити в силі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення аліментів, розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із задовільного матеріального становища позивачки та платника аліментів, який є працездатною особою, отримує значний дохід, відтак, спроможний платити аліменти на утримання сина, тому врахувавши зміни стану здоров`я позивачки ОСОБА_3 , а також з метою забезпечення сину сторін належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, що є обов`язком відповідача, як батька, суд дійшов висновку, що необхідно змінити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 4000,00 грн. до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У цьому контексті суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_8 та її син ОСОБА_9 , оскільки з наданої відповідачем копії трудової книжки ОСОБА_8 не можливо встановити, що на даний час остання не працює чи не може працевлаштуватись та потребує утримання відповідача ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_9 не є сином відповідача, тому у нього відсутній обов`язок здійснювати його утримання. При цьому, належних доказів щодо зміни стану здоров`я ОСОБА_1 на даний час, суду не надано. Також суд суд критично оцінив покликання відповідача на те, що контракт у Республіці Польща, за яким він працював закінчено, оскільки ним не надано жодних доказів про те, що на даний час він не працює у Республіці Польща та не отримує дохід, а контракт на який відповідач покликається, складено на польській мові та не взяв до уваги покликання відповідача на кредитні договори, які укладені ним, як доказ його скрутного матеріального становища, оскільки такі укладені на придбання відповідного товару. Крім цього, врахувавши оплату витрат для розвитку здібностей сина, суд стягнув з відповідача на користь позивача 1/2 частину додаткових витрат на дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою його фізичного, розумового розвитку, оздоровлення, розвитку його особливих здібностей, що становить 17975,10 грн. Врахувавши задоволені позовні вимоги, суд стягнув з відповідача 1816,00 грн. судового збору у дохід держави та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 440,00 грн. витрат на переклад документів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України). Більше того, навіть особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України). Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України. Судом встановлено, що сторони у справі є колишнім подружжям та батьками, зокрема ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 16.01.2010, актовий запис № 230 (т. 1 а.с. 26). Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 /дошлюбне прізвище ОСОБА_10 /, укладений 09.02.2002 року в міському відділі реєстрації актів громадського стану Львівського обласного управління юстиції, (актовий запис № 195) (т. 1 а.с. 27-28). Натомість, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року вирішено стягувати аліменти з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2016 року до їхнього повноліття (т. 1 а.с. 29-31). Звертаючись з позовними вимогами позивачка ОСОБА_3 свої доводи зводить до того, що відповідач влаштувався на роботу у Республіці Польща, відтак його дохід значно покращився, тому враховуючи зміни стану її здоров`я та прибутків, просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 6000,00 грн. щомісяця, крім цього просила стягнути з відповідача 1/2 частину додаткових витрат на дитину. Як і в апеляційній скарзі так і у суді першої інстанції сторона відповідача заперечувала позовні вимоги. Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України). Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до вказаної норми аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває. Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. В свою чергу, частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Дана позиція викладена касаційним цивільним судом Верховного Суду у Постанові № 372/2393/17 від 14.11.2018 року. Іншими словами, позивачі у відповідній категорії справ, як отримувачі аліментів, не обмежені правом на подання заяви про збільшення розміру таких, зокрема шляхом зміни способу їх присудження, а саме зміни розміру аліментів, стягнутих у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у відповідній твердій грошовій сумі та навпаки. Поряд з цим, як зазначалося вище у предмет доказування даної категорії справ входить зміна матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів чи погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.ст. 13, 76, 77 ЦПК України). Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Фактично свої доводи позивачка зводить до того, що відповідач працює за кордоном та отримує значний дохід. Так, дійсно слідуючи довідці про заробітну плату працівника MS-SPEED від 05 листопада 2020 року, відповідач працював на посаді водія вантажного автомобіля, і за випробувальний термін з 09.09.2020 по 31.10.2020 отримував середню зарплату в розмірі 2375 злотих (т. 1 а.с. 38-43). Згідно цієї ж довідки, працівник не перебуває у процесі припинення трудових відносин, при цьому, зважаючи на те, що довідка з відповідною вказівкою видана 05.11.2020, є всі підстави вважати, що випробувальний термін відповідач пройшов. Будь яких спростувань зазначених обставин, як і доказів протилежного (відсутності місця праці, статус безробітного), відповідач не надав і суду апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, колегія суддів розділяє висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 спроможний платити аліменти на утримання сина, тим самим забезпечивши йому належний розвиток та утримання. В свою чергу, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно якого за відповідачем станом на 25.11.2020 рахувалася заборгованість в розмірі 20942,42 грн. (т. 1 а.с. 45-46). Натомість, ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 разом із молодшим сином сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 35). В матеріалах справи також наявні довідки з яких вбачається місце праці позивачки та її посада, а також отримана заробітна плата (т. 1 а.с. 36-37). Крім цього, ОСОБА_3 надала суду протоколи свого обстеження у кабінеті магнітно-резонансної томографії від 21.10.2020 та від 22.10.2020, які на думку останньої свідчать про погіршення стану її здоров`я (т. 1 а.с. 82-86). Враховуючи зазначені обставин колегія суддів погоджується із частковою підставністю позовних вимог в частині стягнення аліментів у твердій грошовій формі та визначення таких на рівні 4000 грн., що стане матеріальною допомогою для забезпечення кращого рівня життя спільного сина сторін, фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, що є обов`язком відповідача як батька. Належними та допустимими доказами відповідач не спростував можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, як і не довів, що кошти, про які просить позивачка, є завищеними та не відповідають реальному стану речей. У цьому контексті не заслуговують на увагу будь які доводи відповідача про добровільне надання допомоги дітям у відповідному розмірі, оскільки надання належного утримання своїй дитині, є обов`язком батька, при цьому пред`явлення позову про стягнення аліментів (зміну розміру таких) є реалізацією права на захист відповідного права у примусовому порядку. При цьому, не в даючись до правового аналізу, колегія суддів не може залишити поза увагою встановлені судом факти щодо стану здоров`я позивачки (ознаки остеохондрозу шийного та грудного відділів хребта), що за відсутності відповідних діагнозів, не є позитивною тенденцією, наявну у відповідача заборгованості із сплати аліментів та обставини за яких така утворилася. Визначений розмір аліментів не спростовує і факт одруження відповідача з ОСОБА_12 , за наявності доказів працевлаштування останньої, що підтверджується копією її трудової книжки та наказом про переведення від 31.03.2020, наявність у відповідача певних кредитних зобов`язань (т. 1 а.с. 192). Також, колегія суддів погоджується з тим, що у відповідача ОСОБА_1 відсутній обов`язок здійснювати утриманнясина теперішньої дружини. Окремо колегія суддів звертає увагу, що розмір стягнутих судом аліментів (4000,00 грн.) фактично відповідає розміру таких, що нараховувався, як 1/4 частка від доходу станом на листопад 2020 року, а саме 3758,55 грн. Таким чином, визначений судом розмір аліментів не суперечитиме закону та відповідає фактичним обставинам справи. В свою чергу, відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору. Аналізуючи положення ст. 185 СК України можна дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини, за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність. Зважаючи на те, що усі відносини щодо утримання дітей сторони вирішують у судовому порядку, відсутні підстави вважати про необхідне та добровільне прийняття участі батька у додаткових витратах на спільного сина. Разом з цим, як зазначалося вище та роз`яснено у пункті 18 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. В цьому контексті, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом доказування у справах даної категорії є особливі обставини (розвиток здібностей дитини, її хвороба, тощо) та як наслідок додаткові грошові витрати на дитину, які несе один із батьків, а також розмір таких. Якщо це витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині. Так, позивачка стверджує, що для розвитку здібностей сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нею оплачувались витрати на навчання сина у комп`ютерній академії «ШАГ» у розмірі 19200,00 грн., що стверджується договором №101015908 від 25 вересня 2020 року, довідкою МКА «ШАГ Львів 3» від 25 січня 2021 року, квитанціями від 25 вересня 2020 року, 19 січня 2021 року, оплачено курси іноземних мов у розмірі 2400,00 грн., що свтверджується договором з ФОП ОСОБА_13 від 28 вересня 2020 року, звітом та довідкою ФОП ОСОБА_13 від 28 вересня 2020 року, з метою фізичного розвитку дитини оплачено курси плавання у розмірі 1500,00 грн. та 850,20 грн. витрат на спортивний одяг для плавання, що стверджується квитанцією від 04 вересня 2020 року, звітом ФОП ОСОБА_14 від 03 вересня 2020 року, довідкою ФОП ОСОБА_14 від 02 лютого 2021 року, а з метою оздоровлення оплачено туристичні послуги для відпочинку у Єгипті у сумі 36000,00 грн., що стверджується довідкою ФОП ОСОБА_15 від 26 січня 2021 року, квитанцією №32 від 10 вересня 2020 року (т. 1 а.с. 55-59, 62, 63, 65-67, 69-73). Підсумовуючи, позивачка ОСОБА_3 , вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача 17975,10 грн., як половину коштів на перелічені вище додаткові витрати, як заходи із підвищення та розвитку відповідних здібностей їх сина, власне кошти у зазначеній сумі були стягнуті судом першої інстанції, тобто вимоги позивачки у цій частині задоволено повністю. Колегія суддів не може погодитися із повною підставністю таких вимог, а відтак і висновками суду у цьому контексті. Зокрема, потрачені кошти на відпочинок у Єгипті, з загальної суми яких на спільного сина сторін припало 12000 грн., не можуть вважатися додатковими витратами, оскільки не зумовлені розвитком здібностей дитини, хворобою, каліцтвом тощо, доказів протилежного позивачка не надала. Зокрема, позивачкою не надано рекомендації чи лікарського скерування на відпочинок саме у цю країну, відтак такі витрати охоплюються загальним поняття утримання дитини. Аналогічної думки колегія суддів і стосовно витрат на приватні уроки з вивчення іноземних мов та пов`язаних із відвідуванням спортивної групи з плавання, оскільки такі не свідчать про певні визначні досягнення у цьому напрямку та входять до витрат на загальний розвиток дитини відповідного віку, відтак відповідні кошти на такі не можуть бути стягнуті з батька у якості додаткових витрат. В свою чергу, відповідно до характеристики ОСОБА_7 , наданої дирекцією СЗШ №30 м. Львова, останній є особливо обдарованим учнем та за умови допомоги батьками розвитку його природніх здібностей та талантів, зможе досягнути значних професійних, спортивних та інших успіхів (т. 1 а.с. 54). Про можливість побудови блискучої кар`єри у сфері комп`ютерних технологій ОСОБА_7 зазначено у характеристиці від 19.01.2021, наданій директором МКА ШАГ Львів

3. Серед іншого, у вказаній характеристиці зазначено, що за час навчання ОСОБА_7 зарекомендував себе як надзвичайно обдарований учень, що володіє особливим нахилом та зацікавленістю до комп`ютерних наук. На заняттях проявляє схильність до вивчення інформаційно-комп`ютерних технологій, демонструє здатність логічно мислити та аналізувати, має вкрай високий розумовий розвиток та інтелектуальний потенціал. Продовження навчання та успішне опанування навчального матеріалу ОСОБА_7 слугуватиме запорукою досягнення ним значних професійних успіхів у майбутньому та необхідним фундаментом для побудови блискучої кар`єри у сфері комп`стерно-інформаційних технологій (т. 1 а.с. 60). Таким чином, враховуючи досягнення ОСОБА_7 у цій сфері, здатність та можливість вирішення відповідних завдань, колегія суддів вважає за можливе віднести витрати по навчанню сина сторін у комп`ютерній академії «ШАГ» у розмірі 19200,00 грн. до додаткових витрат на дитину, які понесені з метою подальшого розвитку його здібностей, а відтак і стягнення половини таких витрат із відповідача в користь позивачки. Враховуючи наведене, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину необхідно змінити, зменшивши такі до 9600 грн., що свідчить про часткову підставність доводів апеляційної скарги. Не спростовують висновків суду у цій частині і доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не порадилася з відповідачем стосовно обрання відповідного закладу чи форми навчання, оскільки такі на обов`язок батька надавати сину матеріальну допомогу, не впливають. Не заслуговують на увагу і твердження про безпідставність стягнення витрат на правову допомогу, оскільки докази надання такої, як і розмір гонорару за таку, визначені договором про надання професійної правничої допомоги від 04.02.2021 № 03/21-ЦС та підтверджуються копією прибуткового касового ордеру (т. 1 а.с. 125-129). Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, підстави для вирішення питання розподілу судових витрат, відсутні. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2021 рокув частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 17975 гривень 10 копійок додаткових витрат на сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - змінити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 9600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок додаткових витрат на сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 грудня 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк