Постанова 4811 № 466/7880/20

Справа № 466/7880/20 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф. Провадження № 22-ц/811/3204/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 червня 2021 року в складі судді Федорової О.Ф. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,- встановив: У жовтні 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Вимоги обгрунтовувала тим, що 10.10.2009 сторони уклали шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась їх спільна дитина ОСОБА_3 , який зареєстрований та проживає за місцем проживання та реєстрації позивачки: АДРЕСА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова 08 серпня 2019 року шлюб розірвано, однак дитина ОСОБА_3 залишилася проживати разом із матір`ю. Після розірвання шлюбу між сторонами була усна домовленість, що аліменти на утримання сина будуть сплачуватись відповідачем добровільно в розмірі 3000 гривень щомісячно. Свій обов`язок по утриманню дитини відповідач виконував до серпня 2020 року, після чого припинив платити та повністю самоусунувся від обов`язку по вихованню дитини. На неодноразові прохання, відповідач лише обіцяв що виплатить заборгованість, яка склалася, у найкоротші терміни. Із останньої розмови, що відбулась між сторонами, стало зрозуміло, що добровільної виплати не буде, тому звернулася до суду. Зазначає, що син підконтрольний медичним установам, оскільки хворіє на невиліковну генетичну хворобу, має захворювання у вигляді вродженої недостатності лактози та непереносимості глютену, дефіцит маси тіла та синдром мальабсорбції, а також розлади розвитку мови, мінімальну мозкову дисфункцію, кіфотичну поставу, зміщення носової перетинки, є дитиною з інвалідністю, про що відповідачеві відомо. Вказане захворювання має досить серйозний характер з тяжкими наслідками для здоров`я. Лікування при такому діагнозі потребує значних коштів, які позивачка не має можливості заробити, оскільки виховує свою дитину самостійно, тим більше батько дитини з інвалідністю не бере жодної участі у її вихованні та взагалі не сплачує аліменти на його утримання. Вказана та супутні хвороби потребують постійного придбання додаткових ліків, спеціальних продуктів харчування. Натомість, відповідач працює водієм на структурах, що входять у групу компаній «Укрнафта». Має високий заробіток, про що особисто неодноразово наголошував. Попри те, що на ньому не зареєстровано жодної нерухомості, проживає разом з батьками у їх великому комфортному будинку. В місті Львові його бабуся має квартиру, в якій він зареєстрований. При визначенні розміру аліментів, просила врахувати стан здоров`я дитини, вік та потреби на її утримання, пов`язані з навчанням та розвитком її здібностей, матеріальне становище сторін та інші обставини та факти. Просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовною заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, а також всі судові витрати покласти на відповідача. Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 з усіх доходів щомісячно починаючи з дня звернення до суду, а саме з 07.10.2020 року до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в дохід держави судовий збір у розмірі 840 /вісімсот сорок/ гривень 80 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати на правничу допомогу правову допомогу у сумі 2 000 /дві тисячі/ гривень 00 копійок. Допущено негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , не погоджується з рішенням в частині визначення розміру аліментів та стягнення витрат на правову допомогу, оскільки суд не врахував усі обставини справи, а висновки суду не відповідають таким, крім цього неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому рішення у відповідній частині підлягає зміні. Зазначає, що ніколи не відмовлявся від допомоги на утримання спільної дитини, приймає участь у його виховання, допомагав і надалі буде допомагати матеріально. Покликаючись на ст. 182 СК України зазначає, що має ряд хронічних захворювань, що підтверджується медичними документами та потребує значних фінансових затрат, на що було звернуто увагу у відзиві на позов, тому змушений просити про стягнення аліментів в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, оскільки виконання рішення суду значно погіршить його фінансове становище. Звертає увагу, що добровільно надавав фінансову допомогу дитині протягом 2019-2020 після розірвання шлюбу, а також допомогу на лікування у листопаді 2020 року. Вважає, що стягнення аліментів в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку, як правило призначається для двох дітей. Стверджує, що більшість чеків, поданих позивачкою, не стосувалися витрат на дитину, зокрема безлактозного харчування. Вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. є недоведеними, необґрунтованими, відтак просить рішення в цій частині змінити зменшивши розмір витрат на правову допомогу до 500 грн. Просить скасувати Шевченківського районного суду м. Львова від 16 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким встановити виплату аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, встановити компенсацію за понесені витрати на правову допомогу ОСОБА_2 в розмірі 500 грн.. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення аліментів, розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявні у позовній заяві матеріали, у їх сукупності, свідчать про те, що позивачка належно обґрунтувала та довела у суді вимоги позовної заяви, при цьому, врахувавши те, що відповідач визнав позов частково, а саме у розмірі 1/4 усіх своїх доходів, дохід відповідача, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та доведені в суді належними та допустимими доказами, тому підлягають частковому задоволенню. Крім цього, врахувавши Додаток № 1 до Договору про надання адвокатських послуг № 7/9-20 від 07.09.2020, як підтвердження понесених витрати на правову допомогу, суд стягнув витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. та судовий збір за розгляд справи. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України). Більше того, навіть особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України). Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України. Судом встановлено, що сторони у справі є колишнім подружжям, шлюб між якими зареєстрований 10.10.2009 Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану, про що складено відповідний актовий запис № 447, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 13). Від шлюбу у сторін є неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.15). Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 08.08.2019 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був укладений 10.10.2009 в Шевченківському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 447, розірвано (а.с. 14). Згідно із довідкою ЛКП «Варшавське-407» № 2925 від 20.08.2020 з місця проживання про склад сім`ї і прописки, позивачка зареєстрована та є власником квартири АДРЕСА_2 , крім останньої у квартирі зареєстрований її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17). Відповідно до медичного висновку № 19 від 14 квітня 2016 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання у вигляді вродженої недостатності лактози, перебуває на обліку у Львівському міжобласному медико-генетичному центрі з приводу спадкової патології вродженої недостатності лактози, що підтверджується заключенням за результатами медико-генетичного консультування цього центру (а.с. 18, 19). Згідно з виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 14 серпня 2020 року, наданої сімейним лікарем, ОСОБА_3 має захворювання у вигляді вродженої недостатності лактози та непереносимості глютену, дефіцит маси тіла та синдром мальабсорбції, а також розлади розвитку мови, мінімальну мозкову дисфункцію, кіфотичну поставу, зміщення носової перетинки, та ін. Рекомендоване погодинне дробне харчування виключно продуктами без глютену і лактози, повторні курси Омега-3, омега смарт, вітаміни, стимулятори росту, ортопедичне взуття, заняття спортом, плавання, заняття з логопедом, розвиваючі, санаторно-курортне лікування (а.с. 20). Звертаючись з позовними вимогами позивачка ОСОБА_2 свої доводи зводить до того, що відповідач припинив та не допомагає утримувати дитину, при цьому фінансові затрати, з врахуванням конкретних обставин, на утримання спільного сина сторін, є значними, які вона несе самостійно, тому просила у судовому порядку визначити розмір аліментів на утримання дитини. В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 подав відзив, у якому висловив своє відношення до заявлених вимог, зокрема не заперечував проти стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України. Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до вказаної норми аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває. Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Пред`явлення позивачкою позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов`язку утримувати дітей, що власне відповідачем не спростовано та підтверджується поданням апеляційної скарги. У цьому контексті не заслуговують доводи відповідача про добровільне надання сину допомоги у відповідному розмірі та надання коштів на лікування, оскільки надання належного утримання своїй дитині, є обов`язком батька, при цьому пред`явлення позову про стягнення аліментів це реалізація права на захист у примусовому порядку. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги місцевий суд правильно виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу утримання неповнолітньої дитини та дійшов правильного висновку про те, що позивачка потребує допомоги на її утримання, а відповідач зобов`язаний надавати таку допомогу. Колегія суддів звертає увагу на те, що незважаючи на беззаперечний факт про те, що витрати по утриманню спільного сина несе мати, оскільки він з нею проживає, а протилежного судом не встановлено, матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджували б розмір доходу позивачки. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При цьому, згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України. В силу приписів статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи наведене, колегія суддів виходить із безумовного права дитини на належне утримання, виховання, рівень життя та розвитку від своїх батьків, до досягнення повноліття. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 року», у 2021 році прожитковиймінімумна одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривні, з 1 грудня - 2618 гривень. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітню дитину, суд враховує стан здоров`я позивачки та відповідача платника аліментів, їхнє матеріальне становище, рівність прав та обов`язків обох батьків щодо дитини, вимоги розумності та справедливості, мінімальний розмір аліментів на одну дитину. Згідно із довідкою №212 від 29.07.2020, ОСОБА_1 працював у ТзОВ «Регіон-Хол» з 01 вересня 2018 року по 06 квітня 2020 року на посаді механіка в технічному відділі та за 4 місяці 2020 року йому виплачена заробітна плата в сумі 59 206 грн. (а.с. 23). При цьому, з 07 квітня 2020 року відповідач працює у ТзОВ «Опті-Ком» та за три місяці його зарплата становила 26 501 грн., що підтверджується довідкою № 18 від 29.07.2020 про доходи, тобто в середньому по 8833 грн. в місяць (а.с. 22). Таким чином, задовольнивши частково позовні вимоги та стягнувши аліменти в розмірі 1/3 усіх видів доходу на дитину, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме її інтересам, враховуючи вік та матеріальні потреби, а також можливості батьків, з огляду на рівність їхнього обов`язку щодо утримання дітей. На переконання колегії суддів, врахувавши принцип диспозитивності цивільного судочинства та право матері на отримання аліментів, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 , як батько, зобов`язаний утримувати свого сина, тому за відсутності згоди між сторонами з цього приводу, стягнув аліменти на його утримання в судовому порядку. В цьому контексті колегія суддів виходить з того, що відповідачем не доведено неможливість сплачувати аліменти у стягнутому судом розмірі. Покликання відповідача, зокрема на діагностичний висновок МРТ поперекового відділу хребта, як на підтвердження незадовільного стану здоров`я та впливу такого на його працездатність і можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у самому висновку зазначено про те, що такий не є діагнозом, більше того, у ньому не йдеться про конкретні протипоказання стосовно фізичної чи іншої роботи відповідача, а також необхідність будь яких витрат на лікування. Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України). Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України). При цьому, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Зважаючи на те, що спірні правовідносини розглядаються у межах позовного провадження, доводи апеляційної скарги щодо стягнення аліментів в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку, який, як правило, призначається для двох дітей, також не заслуговують на увагу. Що стосується заперечень апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат на правову допомогу, то такі висновків суду, з врахуванням наявних у матеріалах доказів, не спростовують. Зокрема, колегія суддів враховує, що згідно правової позиції Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, що спростовує доводи представника відповідача в цій частині. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 грудня 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк