Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/7982/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7982/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В. Суддя-доповідач: Курко О. П. 06 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправною бездіяльність Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яка полягає у неприйнятті рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 02.06.2021; - зобов`язано Станіславчицьку сільську раду Жмеринського району Вінницької області розглянути клопотанням ОСОБА_1 від 02.06.2021 та вирішити питання, щодо якого звернулась заявник, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні; - стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що позивач не надсилала на адресу Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області відповідного клопотання, а тому права позивача жодним чином не порушено. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 02.06.2021 ОСОБА_1 звернулась до Станіславчицької сільської ради з клопотанням про надання дозволу на поділ земельної ділянки кадастровий номер 0521085800:03:003:0263 площею 25,4345 на дві земельні ділянки площею 2 га та площею 23,435 га та про надання дозволу та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району (Жмеринської ОТГ) Вінницької області за межами населених пунктів. (бажана земельна ділянка входить до складу більшої, яка на даний час зареєстрована за 0521085800:03:003:0263 цільове призначення: 16.00 Землі запасу. Разом із тим, як зазначає позивач, жодного рішення у відповідності до ст. 118 ЗК України за наслідками розгляду її звернення від 02.06.2021 відповідачем не прийнято. Наведені вище обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не прийнято по суті жодне із рішень ані щодо надання дозволу, ані щодо відмови у надані такого. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV ЗК України. Так, відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Стаття 12 ЗК України встановлює, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Відповідно до норм частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Згідно з частинами першою та другою статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Тобто, приписами чинного законодавства встановлено, що за наслідками розгляду клопотання заінтересованої особи про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку відповідної документації, що в даному випадку відноситься до виключної компетенції Станіславчицької сільської ради. Отже, розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства передує подання такого клопотання відповідному органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень ст. 122 ЗК України. В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач не надсилала на адресу Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області відповідного клопотання. Для з`ясування всіх обставин справи, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 листопада 2021 року зобов`язав Станіславчицьку сільську раду Жмеринського району Вінницької області надати суду інформацію щодо найменування електронної адреси відповідача станом на 02 червня 2021 року та отримання/неотримання від ОСОБА_1 будь-яких клопотань. Так, на виконання вимог вказаної ухвали на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, з яких встановлено, що ОСОБА_1 будь-яких клопотань на офіційну електронну адресу Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області не направлялось. Водночас, позивачем було подано відповідне клопотання на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (що не заперечувалось у відзиві на апеляційну скаргу), яка є особистою поштою, та ні сільським головою, ні іншими працівниками ради не використовується. Відтак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази направлення ОСОБА_1 на офіційну адресу Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області відповідного клопотання. Суд першої інстанції не дав належної оцінки всім матеріалам справи, не дослідив відзив на позовну заяву та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. В силу ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України). Таким чином, захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно такої особи. Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що право на звернення до суду, гарантоване Конституцією України, та, зокрема, закріплене в КАС України, має ґрунтуватися на реальному порушенні прав особи з боку суб`єкта владних повноважень, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Враховуючи те, що під час розгляду справи судом не встановлено порушення будь-яких прав ОСОБА_1 відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. З приводу вказаного суд зазначає наступне. Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. А тому, враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ні Кодексом адміністративного судочинства України, а ні Законом України "Про судовий збір" не передбачено стягнення з позивача на користь відповідача - суб`єкта владних повноважень, сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року -скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.