LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Рівненський апеляційний суд569/1526/20

від 02.12.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2021 року м. Рівне Справа № 569/1526/20 Провадження № 22-ц/4815/933/21 Рівненський апеляційний суд: в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. секретар судового засідання: Ковальчук Л.В. за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду,- В С Т А Н О В И В : В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду та стягнення витрат на правову допомогу. Позовні вимоги мотивував тим, що 14.12.2011 року його було затримано в порядку ст.115 КПК України. За результатами досудового слідства 14.12.2011 року заступником Генерального прокурора України порушено кримінальну справу щодо судді Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_4 і прокурора Ківерцівської районної прокуратури Волинської області Мойсейця В.Г. за ч.3 ст.368 КК України. 21.12.2011 року йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України. В подальшому, 06.02.2013 року Рівненським міським судом змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу. 09.02.2016 року Рівненським міським судом постановлено обвинувальний вирок, взято під варту з зали суду. 03.06.2016 року Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області вирок Рівненського міського суду від 06.02.2016 року скасовано, змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу. Вироком Рівненського міського суду від 21.05.2019 року у справі №1715/6764/12 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 368 КК України визнано невинним і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину. Запобіжний захід у вигляді застави скасовано. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31.10.2019 року вирок Рівненського міського суду від 21.05.2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Протягом 2012-2019 років він незаконно перебував під слідством та судом. Внаслідок даних подій зазнав моральних переживань, було порушено звичайний уклад його життя та нормальні життєві зв`язки, члени сім`ї відчували постійне пригнічення, його позбавили пенсійного забезпечення, чинили тиск та залякування з боку державних органів. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, обрання щодо нього запобіжного заходу, тривалого розгляду кримінальної справи, суттєво погіршився його стан здоров`я, він зазнав моральних переживань, було порушено звичайний уклад його життя та нормальні життєві зв`язки. У зв`язку з порушенням відносно нього кримінальної справи, він користуватися послугами декількох адвокатів. З огляду на викладене, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 10000000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 700000,00 грн. витрат на правову допомогу. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 617 290 (шістсот сімнадцять тисяч двісті дев`яносто) гривень 35 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди та 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу. У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду в частині визначення розміру моральної шкоди, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції не було дотримано принципу розумності та справедливості. Суд не в повній мірі визначив його страждання, заподіяні внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2021 року змінити, визначивши розмір моральної шкоди в сумі 10 000 000,00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, представник Офісу Генерального прокурора подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 617 290,35 грн., не обґрунтував і не навів відповідних розрахунків, доказів та мотивів, з яких виходив, в частині розміру такого стягнення, що перевищує розмір встановлений ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2021 року змінити в частині розміру стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди шляхом зменшення суми такого відшкодування. В іншій частині рішення суду залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник Державної казначейської служби України, зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Звертає увагу, що до апеляційної скарги не додано жодних доказів, які б підтверджували факт переслідування з боку правоохоронних органів. Зазначає, що судом не встановлений причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вважає, що оскільки за рішенням суду у справі №140/3530/19 на користь позивача будуть сплачені кошти за весь час вимушеного прогулу то стягнення моральної шкоди у розмірі 10 млн. гривень призведе до необґрунтованого збагачення за рахунок держави. Стверджує, що виправдувальний вирок становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 14.12.2011 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.115 КПК України. 16.12.2011 року Печерським районним судом м. Києва продовжено строк затримання підозрюваного ОСОБА_1 до 8 діб, тобто до 22.12.2011 року. 21.12.2011 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України. 22.12.2011 року Печерським районним судом м. Києва ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - взяття під варту. 17.02.2012 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.(а.с.47-48) 06.02.2013 року Рівненським міським судом змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу. 09.02.2016 року Рівненським міським судом постановлено обвинувальний вирок, взято під варту з зали суду. 03.06.2016 року Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області вирок Рівненського міського суду від 06.02.2016 року скасовано, змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу. Вироком Рівненського міського суду від 21.05.2019 року у справі №1715/6764/12 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 368 КК України визнано невинним і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину. Запобіжний захід у вигляді застави скасовано. (а.с.25-46) Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31.10.2019 року вирок Рівненського міського суду від 21.05.2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. (а.с.17-24). Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Пунктом 1 ст. 2 цього ж Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду. Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода. Згідно ч. 6 ст. 4 вказаного вище закону, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Як вбачається з матеріалів справи вироком Рівненського міського суду від 21 травня 2019 року у справі №1715/6764/12 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 368 КК України визнано невинним і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину. Внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР. Перебування під слідством передбачає застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що полягають в обмеженні прав і свобод підозрюваного/обвинуваченого. Матеріалами справи підтверджено, що в період 14.12.2011 року по 06.02.2013 року та з 09.02.2016 року по 03.06.2016 року ОСОБА_1 перебував під вартою - найбільш суворий запобіжний захід, який суттєво обмежує конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність. 16 лютого 2012 року постановою слідчого накладався арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 земельну ділянку, що обмежувало його права як власника.(а.с. 48, 86) 09 лютого 2016 року Рівненським міським судом постановлено обвинувальний вирок, взято під варту з зали суду. 03 червня 2016 року Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області вирок Рівненського міського суду від 06 лютого 2016 року скасовано, змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушення у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах в організації його життя. Крім цього сам факт незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, та перебуванням позивачем 7 років 10 місяців 17 днів під слідством та судом унеможливив продовження активного громадського життя, призвело до порушення зв`язків з оточуючими людьми, та змусило його докладати додаткових зусиль для поновлення вказаних зв`язків. При визначенні розміру відшкодування місцевий правильно встановив період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом та мінімальну заробітну плату, яку слід застосовувати при обрахунку нижньої межі розміру морального відшкодування відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Заявлений розмір моральної шкоди в ході судового розгляду був належним чином проаналізований та співставлений з обставинами справи. Місцевий суд фактично дійшов висновку про визначення моральної шкоди у більшому розмірі, ніж мінімально можливий за законом в даному випадку 567290,35 грн., та встановив такий розмір на рівні 617 290, 35 грн. Суд першої інстанції дійшов такого висновку з урахуванням обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебування позивача під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зав`язків, погіршення та позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру, конкретних обставин цієї справи. Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду оскільки він зроблений з врахуванням засад розумності, справедливості та доведеності факту незаконного перебування позивача під слідством і судом, зокрема, під вартою. Колегія суддів не вбачає процесуальних підстав для повторного врахування зазначених та вже оцінених місцевим судом обставин для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди до 10000000 грн., як того просить апелянт ОСОБА_1 .. Також колегія суддів не вбачає підстав для неврахування зазначених та вже оцінених місцевим судом обставин і зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до мінімально можливого розміру 567290,35 грн., як того просить апелянт представник Офісу Генерального прокурора. Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм належна правова оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст виготовлено 3 грудня 2021 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.С. Шимків

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»