Постанова 4809 № 398/2370/21

ПОСТАНОВА Іменем України 15 листопада 2021 року м. Кропивницький справа № 398/2370/21 провадження № 22-ц/4809/1656/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Чельник О. І., за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Обласне комунально-виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Авраменко О. В.) від 20 серпня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 18 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обласного комунально-виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (далі - ОКВП «Дніпро-Кіровоград») про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві. З урахуванням заяви позивачки від 31 травня 2021 року про доповнення позовної заяви (а. с. 23 25), її вимоги обґрунтовані тим, що з 01 березня 2007 року її було прийнято на роботу до абонентського відділу КП «Олександрія-водоканал», а з 01 квітня 2009 року вона переведена у межах відділу на посаду контролера водопровідного господарства 3 розряду, з 12 липня 2011 року її переведено на посаду комірника. Згідно з рішенням Кіровоградської обласної ради №189 від 23 вересня 2011 року КП «Олександрія-водоканал» з 01 квітня 2012 року реорганізовано шляхом приєднання до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та того ж дня позивачку було зараховано до штатного складу Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства ОКВП «Дніпро-Кірвооград». Згідно з актами форми Н-1 №01 від 20 липня 2009 року та №02 від 29 грудня 2010 року, 16 липня 2009 року та 22 листопада 2010 року з позивачкою траплялися нещасні випадки пов`язані з виробництвом. Зокрема, 16 липня 2009 року на неї напала бездомна тварина, а 22 листопада 2010 року грабіжник. В обох випадках їй спричинені тілесні ушкодження. Всі ці події відбувалися під час виконання нею трудових обов`язків. За наслідками первинного огляду МСЕК 10 лютого 2009 року позивачці встановлена 3 група інвалідності з 08 січня 2009 року. Підприємство тривалий час не визнавало нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, що унеможливило своєчасне отримання відповідних виплат, однак після перевірки Фонду соціального страхування подія щодо завдання їй тілесних ушкоджень була визнана нещасним випадком, а вона отримала лікарняні виплати. Під час досудового розслідування злочинного нападу на неї під час виконання трудових обов`язків відповідач не надав їй допомоги у юридичному супроводі тієї справи, не надам матеріальної допомоги на лікування, психологічної підтримки. Вона не задоволена вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2011 року в частині юридичної кваліфікації вчиненого стосовно неї злочину, його невиконанням в частині присудженої їй компенсації моральної шкоди. Завдана їй моральна шкода виявилася не лише у фізичному болю через тілесні ушкодження, а й у погіршенні загального стану здоров`я, душевних стражданнях, спричинених зневажливим ставленням відповідача до неї, незабезпечення ним для їй безпечних умов праці. Посилаючись на такі обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь 50 000,00 грн компенсації моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Суд вирішив стягнути з ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на користь позивачки в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди 3 000,00 грн, а в іншій частині вимог відмовив, вирішив питання розподілу судових витрат між сторонами. Рішення суду мотивоване тим, що сторони перебували у трудових правовідносинах, нещасні випадки сталися з позивачкою під час виконання нею трудових обов`язків, що підтверджується відповідними актами, а тому наявні підстави, передбачені ст. 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування роботодавцем працівнику моральної шкоди. Однак, врахувавши ступінь вини відповідача в незабезпеченні безпечних умов праці, тяжкість наслідків для здоров`я позивачки, суд визначив розмір компенсації в сумі 3 000,00 грн, що, на його думку, буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. Короткий зміст апеляційної скарги У поданій до суду апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, стягнувши з ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на її користь компенсацію моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. Вимоги позивачки обґрунтовано тим, що місцевий суд неправильно оцінив тяжкість завданих їй тілесних ушкоджень, проігнорував той факт, що відповідач чинив на неї психологічний тиск. Суд не врахував наслідків для здоров`я позивачки, а саме: втрата нею працездатності на посаді контролера, а надалі на підприємстві. Це потягло за собою неправильну оцінку глибини душевних страждань позивачки те визначення неадекватного завданій шкоді розміру її компенсації. Крім того, вона вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, які встановлені в ст.. 23, 1167, 1172 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», у поєднанні зі ст. 3 та 8 Конституції України. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ОКВП «Дніпро-Кіровоград» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказується, що вимоги апеляційної карги є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на припущення позивачки. Короткий зміст пояснень сторін, наданих у судовому засіданні в суді апеляційної апеляційної інстанції Позивачка ОСОБА_1 апеляційну скаргу у судовому засіданні підтримала. Відповідач ОКВП «Дніпро-Кіровоград» повідомлений належним чином по час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але явку свого представника в судове засідання в суд апеляційної інстанції не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду постановила протокольну ухвалу про розгляд справи за фактичної явки учасників справи. Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , згідно з наказом № 32-к від 28 лютого 2007 року, з 01 березня 2007 року остання була прийнята до абонентського відділу комунального підприємства «Олександрія-водоканал» на посаду бухгалтера. 01 квітня 2009 року ОСОБА_1 була переведена у межах відділу на посаду контролера водопровідного господарства 3 розряду (наказ №22-к від 31 березня 2009 року). 12 липня 2011 року, згідно з наказом КП «Олександрія-водоканал» №60-к від 12 липня 2012року, ОСОБА_1 переведена на посаду комірника підприємства. Відповідно до рішення Кіровоградської обласної ради № 189 від 23 вересня 2011 року Комунальне підприємство «Олександрія-водоканал» з 01 квітня 2012 року було реорганізовано шляхом приєднання до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград». Згідно з наказом №4-з від 11 січня 2020 року 13 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , від 21 квітня 2009 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання з 08 січня 2009 року, в подальшому продовжено довічно. Згідно з актом форми Н-1 № 01 від 20 липня 2009 року, 16 липня 2009 року контролер водопровідного господарства абонентського відділу ОСОБА_1 о 07 год. 30 хв. отримала наряд-завдання щодо обходу обстеження та збору показників водолічильників, які встановлені в квартирах 9-ти поверхового будинку АДРЕСА_1 . О 09 год. ОСОБА_1 пішла за вказаною адресою. Обхід квартир здійснювала одноосібно з 09 год. О 16 год., знаходячись на 6-му поверсі другого під`їзду, на неї напав кіт, який живе у під`їзді та вкусив її за праву ногу. Після цього ОСОБА_1 закінчила обхід квартир. Вийшовши з будинку побачила, що кров від укусу ще сочиться. 16 липня 2009 року о 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 звернулася до лікарні. Діагноз: вкушена рана правої гомілки. Відповідно до акту форми Н-1 № 02 від 29 грудня 2010 року, контролер водопровідного господарства абонентського відділу ОСОБА_1 о 07 год. 30 хв. отримала наряд-завдання щодо обходу обстеження та збору показників водолічильників, які встановлені в квартирах за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 . По АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 повинна була обстежити садибу та скласти акт. До 11 години ОСОБА_1 виконувала роботу по вул. Червоноармійська, а близько 11 год. громадським автобусом № 11 поїхала на вул. Щорса. Під час руху автобус зламався і їй довелося пішки йти через парк, де на неї напав невідомий чоловік та викрав гаманець. Після події ОСОБА_1 звернулася до поліції та травмпункту, де їй була надана медична допомога. Діагноз, згідно з медичною довідкою: розтяг зв`язок лівого ліктьового, лівого плечового суглоба. Відповідно до акту розслідування нещасного випадку, що стався 22 листопада 2010 року об 11 год. 30 хв встановлено, що нещасний випадок стався внаслідок нанесення тілесних ушкоджень іншою особою під час прямування ОСОБА_1 до місця виконання роботи, а тому вважається пов`язаним з виробництвом. Даний нещасний випадок береться на облік КП «Олександрія-водоканал», на нього складається акт за формою Н-1. Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2011 року ОСОБА_2 був засуджений за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 187 КК України, зокрема, за напад на ОСОБА_1 , 22 листопада 2010 року, близько 12 год. у парку ім. Шевченка в м. Олександрія з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої ОСОБА_1 , яка отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я та в неї було викрадено гаманець з грішми. За цим вироком із засудженого на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 2 000,00 грн. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно з положеннями норм ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України та ст. 2 ЦПК України кожному гарантується право на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів судом. Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У цій справі позивачка пред`явила до відповідача вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої їй порушенням трудових прав, а саме права на безпечні умови праці. Суд першої інстанції встановив, що 16 липня 2009 року на контролера водопровідного господарства абонентського відділу ОСОБА_1 під час обходу, обстеження та збору показників водолічильників, які встановлені у побутових споживачів, напала тварина - кіт, який живе у під`їзді багатоповерхового будинку та вкусив її за праву ногу. ОСОБА_1 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді вкушеної рани правої гомілки. За цим фактом утвореною відповідачем комісією з розслідування нещасного випадку складено акт від 20 липня 2009 року за формою Н-1. Крім того, суд першої інстанції встановив, що 22 листопада 2010 року на контролера водопровідного господарства абонентського відділу ОСОБА_1 під час обходу, обстеження та збору показників водолічильників, які встановлені в квартирах, на неї напав невідомий чоловік та викрав гаманець. Внаслідок нападу ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді розтягнення зв`язок лівого плеча та ліктя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. За цим фактом утвореною відповідачем комісією з розслідування нещасного випадку складено акт від 24 листопада 2010 року за формою НПВ, а 29 грудня 2010 року акти за формою Н-1 та Н-5. Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які до них застосовуються, зокрема такі. За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Частинами 1, 2 ст. 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України). Таким чином, моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Місцевий суд правильно вказав, що моральна шкода це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець. Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18). Місцевий суд дійшов висновку, правильність якого сторонами по справі не оспорюється, що зважаючи на наявність між сторонами по справі трудових правовідносинах на час настання нещасних випадків, відповідач, як роботодавець, не забезпечив безпечних умов праці позивачки, нещасні випадки сталися з нею під час виконання трудових обов`язків, що підтверджується відповідними актами, вона зазнала ушкодження здоров`я та фізичного болю, а тому наявні підстави, передбачені статтями 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування відповідачем моральної шкоди. Посилання позивачки на те, що нещасні випадки на виробництві, від яких вона постраждала, надалі вплинули на стан її здоров`я та привели до неможливості працювати на посаді контролера, вимушене переведення на посаду комірника, а врешті до звільнення з роботи не підтверджені доказами. Так у висновку попереднього (періодичного) медичного огляду від 17 листопада 2010 року (а. с. 35), на який посилається позивачка, вказано, що вона не придатна працювати контролером, однак причини такої професійної непридатності не встановлені. Крім того, як вбачається зі запису № 36 копії трудової книжки позивачки, вона була звільнена 13 січня 2020 року з посади комірника господарської дільниці згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності штату працівників, а не у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України). Отже, твердження позивачки про те, що нещасні випадки на виробництві, які сталися з нею, мали для неї віддалені в часі тяжкі наслідки у вигляді втрати працездатності ґрунтуються на припущеннях, а щодо причин звільнення спростовуються матеріалами справи. Не заслуговують на увагу і претензії позивачки стосовно ненадання їй відповідачем правового супроводу у кримінальному провадженні за фактом нападу на неї під час виконання трудових обов`язків, а також ненадання матеріальної допомоги на лікування. Так, з копії вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2011 року (а. с. 26 34) вбачається, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» не було учасником кримінального провадження. Законних підстав вважати, що відповідач мав право і міг надавати позивачці правничу допомогу в тій справі немає. Стосовно матеріальної допомоги на лікування, то вона могла бути надана їй відповідачем за умови реальності потреби у ній та наявності відповідних локальних актів, які діють на підприємстві з цього питання. Однак позивачка не надала доказів того, що їй було призначене лікування та що підприємство було зобов`язане виплатити їй матеріальну допомогу. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Встановивши факт заподіяння моральної шкоди, місцевий суд у питанні визначення домірного відшкодування в цій справі ретельно підійшов до оцінки доводів сторін, обставин справи, врахував ступінь вини відповідача в незабезпеченні безпечних умов праці, характер та обсяг страждань позивачки, їх тяжкість та вплив на її життя і виробничі стосунки, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, наявність вироку суду про присудження позивачці з засудженої особи грошової компенсації за фізичний біль і душевні страждання через здійснений на неї напад. Враховуючи обставини справи, виходячи із засад розумності та справедливості суд дійшов обґрунтованого висновку, що справедливою сумою компенсації моральних страждань позивачки є 3 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є таким, що не відповідає завданим моральним стражданням, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки суд першої інстанції при вирішенні цього питання дотримався приписів законодавства, зокрема норм ст. 23 ЦК України. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до власного довільного тлумачення позивачкою чинного законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінкою доказів та висновків суду, які не спростовують правильність оскаржуваного рішення. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено. Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази й дав їм належну оцінку, вирішив спір відповідно до закону, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Аргумент апеляційної скарги є багато в чому аналогічними доводам позовної заяви та не спростовує висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. За викладених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2021 року не підлягає задоволенню. Про судові витрати Згідно з п.п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, суд апеляційної інстанції не має підстав для перерозподілу судового збору. Про компенсації судових витрат в суді апеляційної інстанції сторони не заявляли. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 02 грудня 2021 року. Головуючий О. Л. Карпенко Судді А. М. Головань О. І. Чельник