Ухвала КЦС ВС № 697/362/21

Ухвала 4 листопада 2021 року м. Київ справа № 697/362/21 провадження № 61-17036ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про зміну формулювання причини звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 19 жовтня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»). Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони за попередній календарний рік. Керуючись статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», касаційний суд доходить висновку про те, що для вирішення питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» заявник повинен надати докази, які б підтверджували розмір його доходу. До клопотання заявником, зокрема, додано копію індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з якої вбачається, що за 2020 рік ОСОБА_1 заробітку не отримано. Як вбачається з наданих заявником доказів, розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік складає 0 грн, тому розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача. Враховуючи надані відомості, суд вважає за можливе звільнити заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року. Проте касаційне провадження не може бути відкрито з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Підставою касаційного оскарження заявник визначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи при цьому постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, які не враховані в оскаржуваних судових рішеннях. Також заявник посилається на недослідження судами зібраних у справі доказів і необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, проте пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставою касаційного оскарження не визначає. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи. Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків. У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали, касаційний суд, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, не врахує як підставу касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко