Ухвала КЦС ВС № 686/23732/20

Ухвала 25 листопада 2021 року м. Київ справа № 686/23732/20 провадження № 61-18746ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянув касаційні скарги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення незаконно утриманих грошових коштів та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просив стягнути з відповідача незаконно утримані кошти на загальну суму 34 209,17 грн та 10 000,00 грн моральної шкоди. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 незаконно утримані грошові кошти в сумі 34 209,17 грн та 5 000,00 грн моральної шкоди, а всього 39 209, 17 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 3 153,00 грн. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року в частині вирішення питання про розподіл судового збору змінити, зменшивши суду судового збору, який стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави, до 745,79 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якихпосилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є стягнення незаконно утриманих грошових коштів та моральної шкоди, в загальному розмірі - 44 209,17 грн та є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною. Касаційні скарги не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що касаційні скарги подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційні скарги не містять посилань на передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення незаконно утриманих грошових коштів та моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук