Постанова 4874 № 924/473/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року Справа № 924/473/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021р. (повний текст - 06.09.2021р.) у справі №924/473/21 (суддя Заверуха С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" (м.Підгайці Тернопільської області) до Фізичної особи - підприємця Костюка Олексія Михайловича (м.Хмельницький) про стягнення 45876,44 грн збитків Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021р. у справі №924/473/21 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" до Фізичної особи - підприємця Костюка Олексія Михайловича про стягнення 45876,44 грн збитків. Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (арк.справи 108-109). В скарзі апелянт зазначає, що як вбачається з наявної в матеріалах справи та надісланої податковим органом ТОВ «Мрія Сервіс» засобами електронного зв`язку квитанції, податковим органом прийнято рішення про зупинення реєстрації податкової накладної №3 від 27.09.2019р. в ЄДРПН. Така реєстрація зупинена саме у відповідності до п.201.16 ст.201 ПК України у зв`язку з тим, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Виходячи з чинних положень п.201.10 ст.201 ПК України, вбачається, що у випадку якщо термін реєстрації податкової накладної порушено у зв`язку із зупиненням реєстрації відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, то відсутні законодавчі підстави та можливість для подання скарги на постачальника (продавця), за наслідками якої податковим органом може бути проведено перевірку. Помилковими вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача передбаченої законодавством можливості здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з не зарахуванням сплачених ним за надані послуги грошових коштів до податкового кредиту ПДВ, оскільки за ситуації, що склалася, ТОВ «Мрія Сервіс» перебуває у повній залежності від належного виконання контрагентом (відповідачем) взятих на себе та передбачених чинним законодавством зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної. Безпідставними вважає посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду від 10.03.2020р. у справі №911/224/19, як аналогічну даній, оскільки у вказаній постанові Верховним Судом сформовано правову позицію щодо застосування норми права у іншій редакції (ніж та, що підлягає застосуванню в межах даної справи), яка діяла до змін, внесених у ПК України Законом №1797-VIII від 21.12.2016р. Помилковим вважає висновок суду першої інстанції про те, що не здійснення реєстрації податкової накладної не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Вказані твердження спростовує безпідставно не врахована судом першої інстанції

позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 03.12.2018р. у справі №908/76/18. Помилковими вважає висновки суду першої інстанції, що не реєстрація податкової накладної в ЄРПН не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статей 218, 224 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій. При цьому, зазначивши, що нібито аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі №908/3565/16. Апелянт стверджує, що вина відповідача підтверджується рішенням податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної №3 від 27.09.2019р. в ЄДРПН, прийнятим за наслідками розгляду надісланих відповідачем документів, про що повідомлено ТОВ «Мрія Сервіс» шляхом надіслання засобами електронного зв`язку відповідної квитанції. На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021р. у справі №924/473/21 та прийняти нове рішення у даній справі про задоволення позову, стягнувши з Фізичної особи-підприємця Костюка Олексія Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Сервіс» завдані збитки в сумі 45876,44 грн; судові витрати по розгляду справи покласти на відповідача у справі. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою від 06.10.2021р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021р. у справі №924/473/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021р. у справі №924/473/21. Запропоновано відповідачу у строк по 27.10.2021р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу. Колегія суддів звертає увагу, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 06.10.2021р. було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення Фізичній особі - підприємцю Костюку Олексію Михайловичу за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за місцезнаходженням: 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул.Кармелька, будинок 6/2, квартира

70. Проте, ухвала суду, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою "За закінченням терміну зберігання" (арк.справи 122). Інформація про іншу адресу Фізичної особи - підприємця Костюку Олексію Михайловичу, ніж та, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутня. Відповідно п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2019р. у справі №916/2349/17 у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Враховуючи те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України), а також те, що судом апеляційної інстанції вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін, наявні в матеріалах справи докази достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу. Розглядом матеріалів справи встановлено. 10.09.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Костюком Олексієм Михайловичем (виконавець) укладено Договір про надання сільськогосподарських послуг №10092019/1-С (арк.справи 10-14). Відповідно до п.1.1. Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги, виконати сільськогосподарські роботи. Згідно п.1.2. Договору замовник зобов`язується прийняти надані послуги, виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором. Як погоджено п.2.6. Договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт, що надається виконавцем замовнику після виконання сільськогосподарських робіт в терміни обумовлені додатками до договору. Пунктом 3.5. Договору встановлено, що загальна вартість фактично виконаних виконавцем сільськогосподарських робіт за цим договором фіксується сторонами в акті прийому-передачі виконаних робіт, виходячи із загальної площі земель, на яких виконавцем були виконані сільськогосподарські роботи. У відповідності до п.3.6. Договору оплата вважається здійсненою з моменту списання грошових коштів з поточного рахунку замовника. Пунктом 4.8. Договору передбачено, що у разі, якщо протягом дії договору контролюючим органом замовнику будуть зменшені суми податкового кредиту з ПДВ, та / або донараховано податкові зобов`язання з ПДВ, та / або застосовані штрафні санкції у зв`язку з порушенням виконавцем норм Податкового кодексу України, а саме, в разі порушення порядку складання та реєстрації електронної податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних, недійсності електронного цифрового підпису виконавця, позбавлення виконавця статусу платника ПДВ, виконавець зобов`язаний відшкодувати такі збитки замовника протягом 10 банківських днів з моменту отримання претензії замовника із зазначенням розміру таких збитків. У випадку, якщо виконавець не зареєструє в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок чого у замовника не виникло право на податковий кредит по такій податковій накладній, вартість робіт, автоматично зменшується на 20%. Таке зменшення ціни робіт є заздалегідь погодженим сторонами і не потребує додаткового письмового погодження. Таке зменшення ціни здійснюється в частині вартості робіт на які не видана або не зареєстрована податкова накладна. Сторони зобов`язуються провести відповідне коригування сум заборгованостей в своєму обліку (п. 4.9. договору). Відповідно до п.6.3. Договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2019р., а в частині виконання сторонами взятих на себе по договору зобов`язань до моменту їх повного виконання сторонами. Згідно п.6.4. Договору у всьому, що не передбачено цим договором, сторони керуються чинним законодавством України. 10.09.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Костюком Олексієм Михайловичем (виконавець) укладено Додаток №1 до Договору про надання сільськогосподарських послуг №10092019/1-С від 10.09.2019р., відповідно до п.7 якого загальна договірна вартість виконання сільськогосподарських робіт становить 463848,00 грн. В тому числі ПДВ 77308,00 грн. Як вбачається з акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2709/2-С від 27.09.2019р. Фізичною особою-підприємцем Костюком Олексієм Михайловичем надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" прийнято послуги по прямому комбайнуванню соняшника на загальну суму 275258,65 грн, в тому числі ПДВ на суму 45876,44 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" здійснено оплату наданих відповідачем послуг в повному обсязі в сумі 275258,65 грн, що підтверджується платіжним дорученням №58601 від 15.10.2019р. та банківською випискою по рахунку від 15.10.2019р. Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.10.2019р. реєстрація податкової накладної №3 від 27.09.2019р. зупинена з підстав відповідності вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". 03.02.2020р. позивач звернувся до відповідача з претензією №03-02/2020/2 про відшкодування збитків у розмірі податкового кредиту, у зв`язку з тим, що відповідач не зареєстрував податкову накладну. Докази надсилання вказаної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.02.2020р., реєстром згрупованих відправлень та фіскальним чеком від 05.02.2020р. Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: Як встановлено ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Як встановлено п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ст.16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини. Між позивачем та відповідачем склалися договірні правовідносини щодо надання послуг. Спір у справі стосується наявності підстав для стягнення з відповідача збитків у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкової накладної за договором. Так, позивач обґрунтовував позовні вимоги завданням йому збитків відповідачем, у зв`язку з недотриманням останнім умов, визначених законодавством, щодо реєстрації податкової накладної №3 від 27.09.2019р. на суму 275258,65 грн, в т.ч.ПДВ 45876,44 грн, що позбавило права позивача на включення суми ПДВ в загальному розмірі до суми податкового кредиту. Відповідно до пп.14.1.178 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (пп.14.1.179 ст.14 Податкового кодексу України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 Податкового кодексу України). Відповідно до положень п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За приписами п.201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Положення ст. 201 Податкового кодексу України, до яких відсилає пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних. Згідно із п.п.200.1, 200.2, 200.4 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Зважаючи на наведені норми права, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими. Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу. Таким чином, з врахуванням положень податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, суд дійшов висновку про відхилення доводів позивача про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, по розрахунках згідно Договору №10092019/1-С від 10.09.2019р. на момент звернення з позовом. Так, згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією. Відповідно до пп.78.1.9 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: щодо платника податку подано скаргу: про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит; або про ненадання таким платником податків акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит. Враховуючи викладене, судом зазначається, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. В даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. При цьому таких доказів позивачем не надано. А тому посилання позивача на те, що не здійснення відповідачем реєстрації податкової накладної, є належним доказом вини відповідача відхиляються судом як необґрунтовані в розумінні ст.ст.77-79 ГПК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2020р. у справі №911/224/19. При цьому, як вірно відмічено судом першої інстанції, що дізнавшись із квитанції ДПС України від 17.10.2019р. про зупинення реєстрації податкової накладної №3 від 27.09.2019р., позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за наданні послуги грошових коштів до податкового кредиту ПДВ. Крім цього, виходячи з положень ст.ст.173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в їх реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Отже, не реєстрація податкової накладної в ЄРПН не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статей 218, 224 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі №908/3565/16. Посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.08.2018р. у справі № 917/877/17 також відхиляються судом з огляду на відмінні фактичні обставини справи. Зокрема, у вказаній справі було подано скаргу податковому органу, за якою було здійснено відповідні перевірки і притягнуто особу до адміністративної відповідальності, тобто вину відповідача доведено. На відміну від наведеної справи, у даній справі протиправних дій відповідача не доведено, а судом не встановлено. А тому зазначений висновок не може бути застосований у даній справі. Посилання позивача у позові на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.12.2018р. у справі №908/76/18 не можуть слугувати підставою для задоволення позову, адже суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду. Колегією суддів також приймається до уваги стала правова позиція у подібних спорах, викладена у постановах Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2021р. у справі №922/2954/21, Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021р. у справі №904/2480/21, від 17.06.2021р. у справі №904/358/21, Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021р. у справі №910/3338/21, Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021р. у справі №914/2018/20, від 01.07.2020р. у справі №909/957/19. Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як встановлено ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Перевіривши та оцінивши в апеляційному провадженні подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, з огляду на зазначені вище норми, колегія суддів вважає правомірним висновок Господарського суду Хмельницької області, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Костюка Олексія Михайловича збитків в розмірі 45876,44грн задоволенню не підлягають. Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії"). У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст.8, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021р. у справі №924/473/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України. Повний текст постанови складено 06.12.2021р. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В. Суддя Дужич С.П.