Постанова 4874 № 918/341/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року Справа № 918/341/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В. секретар судового засідання Романець Х.В. за участю представників сторін: скаржника - не з`явився; керуючого реструктуризацією - не з`явився; боржника - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.09.2021 у справі №918/341/21 (суддя Бережнюк В.В.) за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність Розпорядженням керівника апарату від 19.11.2021 №01-04/990 у справі №918/341/21 в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Дужича С.П. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №918/341/21 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.09.2021 у справі №918/341/21, серед іншого, заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в розмірі 2 934,68 грн. (черговість задоволення вимог - друга), 1 293 948,24 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника. У визнанні решти грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено. Визнано вимоги кредитора Головного управління ДПС у Рівненській області в розмірі 14088,66 грн. (черговість задоволення вимог - друга). Включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у розмірі 4 540,00 грн. та витрати на оплату судового збору Головного управління ДПС у Рівненській області у розмірі 4 540,00 грн. Зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 13 жовтня 2021 року. Зобов`язано керуючого реструктуризацією надати суду до 27 жовтня 2021 року: реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів. Призначено судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 17 листопада 2021 р. на 13:00 год. Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, АТ Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.09.2021 у справі №918/341/21 в частині відхилених грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" - скасувати, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника ОСОБА_1 на суму 2 004 847,01 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.09.2021 у справі №918/341/21. Призначено справу №918/341/21 до розгляду на 22 листопада 2021 року об 11:00 год. Керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Скопич Я.В. у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить здійснювати розгляд апеляційної скарги без його участі. В судове засідання представники сторін не з`явились. При цьому, від представника скаржника на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне. Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання та з огляду на належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Крім того, надаючи до суду клопотання про відкладення судового засідання, апелянт не навів достатнього обґрунтування неможливості участі інших представників у судовому засіданні (якщо вони вважали таку участь необхідною), адже судом не визначалась обов`язковою явка саме конкретно визначеного представника. При цьому, апеляційним судом враховано положення ч.1 ст.56 ГПК України згідно якого сторона може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво). Крім того колегія суддів зазначає, що позиція скаржника викладена безпосередньо у розглядуваній апеляційній скарзі. Судом також враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки ухвала господарського суду Рівненської області від 29.09.2021 оскаржується лише в частині розгляду грошових вимог кредитора - АТ Комерційний банк "ПриватБанк", суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду в частині розгляду грошових вимог кредитора - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (пункти 1, 2, 3) залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.07.2021 року, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Скопича Ярослава Васильовича. Оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 30 липня 2021 року для подачі до Господарського суду Рівненської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду. Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було здійснено 01 липня 2021 року за номером 66756 на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. 29 липня 2021 року на адресу місцевого господарського суду від кредитора АТ Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника. 06 серпня 2021 року на адресу місцевого господарського суду від керуючого реструктуризацією надійшли письмові пояснення, в яких останній за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами АТ КБ "ПриватБанк" зазначив про часткове визнання грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 у розмірі 2 934,68 грн (черговість задоволення вимог - друга), 1 293 948,24 грн - вимоги забезпечені заставою майна боржника, а також 4 540,00 грн судовий збір. При цьому вказав, що грошові вимоги АК КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 за відсотками та пенею заявлені з пропуском строку позовної давності. Відтак, просить суд застосувати строк позовної давності на підставі ст.ст.257-261 ЦК України. Місцевий господарський суд, розглянувши вищевказану заяву АТ Комерційний банк "ПриватБанк", з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Згідно з положеннями статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. В розумінні даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Як вже зазначалося вище, 29.07.2021 на адресу суду від кредитора АТ Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника ОСОБА_1 : а) за невиконання зобов`язань за кредитним договором № 0807/67 від 31.07.2008: - 789 749,03 грн - вимоги щодо сплати простроченої заборгованості за наданим кредитом (забезпечені заставою майна боржника); - 1 050 790,65 грн - вимоги щодо простроченої заборгованості за процентами (забезпечені заставою майна боржника); - 733 753,70 грн - вимоги з пені (забезпечені заставою майна боржника); - 122 802,37 грн - вимоги з пені (конкурсні вимоги кредитора). б) за невиконання зобов`язань за кредитним договором № 0808/39 від 20.08.2008: - 189 377,73 грн - вимоги щодо сплати простроченої заборгованості за наданим кредитом (забезпечені заставою майна боржника); - 230 319,80 грн - вимоги щодо простроченої заборгованості за процентами (забезпечені заставою майна боржника); - 179 781,97 грн - вимоги з пені (забезпечені заставою майна боржника). в) стягнуті кошти за судовими рішенням: - 1950,00 грн - стягнуто рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26.08.2010 р. у справі № 2-451/10 (конкурсні вимоги); - 984,68 грн - стягнуто рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 12.10.2010 р. у справі № 2-489 (конкурсні вимоги); 2220,00 грн (загальна сума) стягнуто рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2011 у справі № 2-5879/11 (конкурсні вимоги); та 4 540,00 грн судового збору. Вказана заява обгрунтована тим, що 31.07.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір №0807/67, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 27000,00 Євро. Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.2., 2.3.6., 2.3.9., 2.4.1., 4.11. цього договору, а також Графіку погашення кредиту, відсотків, винагороди, який наведено в Додатку №1 до даного договору, позичальник сплачує відсотки в розмірі 18% річних. При порушення позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.2., 2.3.6., 2.3.9., 2.4.1., 4.11. даного договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 40% річних від залишку непогашеної заборгованості. 31.07.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір застави автотранспорту №0807/67/ТЗ, згідно умов якого було надано в заставу автотранспорт (зазначений в п.6 договору) в забезпечення виконання зобов`язань боржника перед Банком, що випливають із кредитного договору №0807/67 від 31.07.2008. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає суму 81000,00 Євро (п.3 договору застави). Відповідно до п.6 договору застави, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та заставодавцем зобов`язань за цим договором, заставодавець надав в заставу наступний автотранспорт: DAF 95ХF430 білого кольору, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Банк вказує, що боржник допустив прострочення виконання зобов`язання та станом на 01.07.2021 має прострочену заборгованість перед Банком за вказаним договором у загальному розмірі 84 863,97 Євро, з яких: - 24 849,41 Євро - прострочена заборгованість за наданим кредитом (тілом); - 33063,07 Євро - прострочена заборгованість за процентами; - 26 951,49 Євро - заборгованість з пені. При цьому, Банк зазначає, що має право задовольнити вказані грошові вимоги за рахунок заставного майна ОСОБА_1 у розмірі визначеному п.3 договору застави - 81 000,00 Євро. Крім того, 20.08.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір №0808/39, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 7000,00 Євро (розділ І договору). Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.2., 2.3.6., 2.3.9., 2.4.1., 4.11. цього договору, а також Графіку погашення кредиту, відсотків, винагороди, який наведено в Додатку №1 до даного договору, позичальник сплачує відсотки в розмірі 18% річних. При порушення позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.2., 2.3.6., 2.3.9., 2.4.1., 4.11. даного договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 40% річних від залишку непогашеної заборгованості. 20.08.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір застави автотранспорту №0808/39/ТЗ, згідно умов якого надано в заставу автотранспорт (зазначений в п. 6 договору) в забезпечення виконання зобов`язань боржника перед Банком, що випливають із кредитного договору № 0808/39 від 20.08.2008. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає суму 21000,00 Євро (п.3 договору застави). Відповідно до п.6 договору застави, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та заставодавцем зобов`язань за цим договором, заставодавець надав в заставу наступний автотранспорт: Коgel SN24 чорного кольору, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Банк вказує, що боржник допустив прострочення виконання зобов`язання та станом на 01.07.2021 має прострочену заборгованість перед Банком за вказаним договором у загальному розмірі 18 862,59 Євро з яких: - 5958,76 Євро - прострочена заборгованість за наданим кредитом (тілом); - 7247,00 Євро - прострочена заборгованість за процентами; - 5656,83 Євро - заборгованість з пені. Банк зазначає, що має право задовольнити вказані грошові вимоги за рахунок заставного майна ОСОБА_1 у розмірі визначеному п.3 договору застави - 21 000,00 Євро. Крім того, рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26.08.2010 у справі №2-451/10 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, що є предметом застави за кредитним договором №0807/67 від 31.07.2008, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати: 1700, 00 грн судовий збір, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 250,00 грн, а всього 1950 грн 00 коп. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 12.10.2010 у справі №2-489 (2010 року) позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, що є предметом застави за кредитним договором №0808/39 від 20.08.2008, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати: 734,68 грн судовий збір, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 250,00 грн, а всього 984 грн. 68 коп. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2011 у справі №2-5879/11 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" у рахунок погашення кредитного договору № 0807/67 від 31 липня 2008 року 323 104,23 грн. (валюту конвертовано на день винесення рішення). Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 0807/67 від 31 липня 2008 року 200,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у рахунок погашення кредитного договору № 0808/39 від 20 серпня 2008 року 71 014,52 грн. Стягнуто з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 0808/39 від 20 серпня 2008 року 200,00 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1700,00 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн. Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання ( правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 31.10.2018 у справі№ 202/4494/16-ц). Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16). Із заяви АТ КБ "ПриватБанк" про визнання грошових вимог вбачається, що банк змінив строк виконання основних зобов`язань за кредитними договорами відповідно до ст.1050 ЦК України, звернувшись, зокрема, до суду з позовними вимогами до боржника про стягнення кредитної заборгованості. Отже, після зміни строку виконання зобов`язань щодо погашення всієї заборгованості за кредитними договорами у банку відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору не передбачено. Щодо нарахованої пені, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно п.6.8 кредитних договорів, сторони визначили, що строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даними договорами, встановлюється сторонами тривалістю 5 років. З розрахунків, які додані АТ КБ "ПриватБанк" до заяви про визнання грошових вимог, вбачається, що: - по кредитному договору №0807/67 від 31.07.2008 період нарахування відсотків за користування кредитом становить із 31.07.2008 по 29.11.2013, період нарахування пені - з 30.01.2009 по 17.03.2015; - по кредитному договору №0808/39 від 20.08.2008 період нарахування відсотків за користування кредитом становить із 20.08.2008 по 29.11.2013, період нарахування пені - з 22.01.2009 по 17.03.2015. Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, у частині першій статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давностї починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). З огляду на викладене та зважаючи на подану керуючим реструктуризацією - арбітражним керуючим Скопич Я.В. заяву про застосування строку позовної давності (викладену в поясненнях про результати розгляду вимог кредиторів від 05.08.2021), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для застосування позовної давності до грошових вимог по кредитному договору №0807/67 від 31.07.2008 щодо нарахованих відсотків за користування кредитом за період із 31.07.2008 по 29.11.2013, пені - із 30.01.2009 по 17.03.2015, по кредитному договору №0808/39 від 20.08.2008 щодо нарахованих відсотків за користування кредитом за період із 20.08.2008 по 29.11.2013, пені - із 22.01.2000 по 17.03.2015, та відповідно правомірно відхилив ці вимоги у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що визнанню підлягають грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 у розмірі, встановленому рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2011 у справі №2-5878/11, а саме: 33364,73 Євро за кредитним договором № 0807/67 від 31.07.2008 та 7 349,28 Євро за кредитним договором №0808/39 від 20.08.2008, що за курсом НБУ на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника (28.07.2021) становить 1 293 948,24 грн, з їх подальшим включенням до реєстру кредиторів як таких, що забезпечені заставою майна боржника у повному обсязі. Також підлягають визнанню грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 2934,68 грн (1950,00 грн - судові витрати згідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26.08.2010 у справі №2-451/10 та 984,68 грн судові витрати згідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12.10.2010 у справі №2-489) з включенням їх до другої черги. При цьому, відхиляються заявлені Банком грошові вимоги у розмірі 2220,00 грн (судові витрати згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2011 у справі №2-5878/11), оскільки вказані витрати були стягнуті рішенням суду на користь держави. При цьому, посилання скаржника на те, що про застосування позовної давності до вимог АТ КБ "ПриватБанк" може бути заявлено лише стороною у спорі, до яких арбітражний керуючий не відноситься, то колегія суддів зазначає наступне. Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов`язаннях, визначені у главі 19 ЦК України. Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу. Чинний КУзПБ введений в дію з 21.10.2019 не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Водночас частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України). Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини. У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його неплатоспроможність. Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу. За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його неплатоспроможність. Враховуючи викладене, у справі про неплатоспроможність при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульоване із застосуванням слова "лише" (синонім "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, свідчить, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі суд не застосовує позовної давності. Тобто цією нормою передбачено правило, згідно з яким суб`єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі. У процесуальному праві сторонами у спорі визначаються суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів та на яких поширюється законна сила судового рішення. У визначенні поняття сторони важливе значення має поєднання трьох складових: 1) сторони - головні особи, що беруть участь у справі; 2) сторони перебувають у стані спору про матеріальні права й охоронювані законом інтереси; 3) спір про право й охоронюваний законом інтерес є предметом судового розгляду і вирішення. Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Такими учасниками у справах позовного провадження є позивач та відповідач (частина перша статті 45 ГПК України). Натомість провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, в тому числі щодо кола учасників таких правовідносин. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження. Передусім це зумовлено особливістю розгляду справ про банкрутство, що полягає у застосуванні специфічних способів захисту її учасників, особливостях процедури банкрутства в рамках якої здійснюється виконання зобов`язань майново-господарського характеру і сплати податків та інших обов`язкових платежів, стадій, інших елементів. Тож норми глави 19 ЦК України про позовну давність повинні застосовуватися у відносинах банкрутства із урахуванням цих особливостей розгляду, цілей правового регулювання, порядку провадження у справах про банкрутство, правового статусу учасників тощо. Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Суд вважає за необхідне зазначити, що новелою законодавства України, що регулює умови та порядок відновлення платоспроможності боржників, є введення Кодексом процедури банкрутства фізичних осіб. Зокрема, статтею 1 Кодексу передбачено, що боржник - це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. Тобто, саме з метою позбавлення боргів фізичних осіб, які потрапили у фінансову скруту (фінансову неспроможність) четвертою Книгою Кодексу "Відновлення платоспроможності фізичної особи" введено порядок провадження у справах про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб. Як вже зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.07.2021 року, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 . Призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Скопича Ярослава Васильовича. Згідно зі статтею 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. При введені процедури реструктуризації боргів господарський суд призначає арбітражного керуючого - керуючим реструктуризацією. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства. Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч.1 ст.122 КУзПБ). Приписами ч.3 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядника майна зобов`язано, зокрема, розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам (ч.5 ст.45 КУзПБ). Отже, арбітражний керуючий, призначений судом в процедурі реструктуризації боргів боржника керуючим реструктуризацією боржника, є особливим учасником. Через нього здійснюється зв`язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Суд звертає увагу, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. На відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, а у разі можливості такого задоволення - відновлення платоспроможності боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Досягнення цієї мети є можливим у разі гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів. Визначальну роль у забезпеченні наведених гарантій відіграє особливий статус кредитора у процедурі банкрутства, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство (принцип конкурсного імунітету кредиторів). Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної судової процедури. Зміст такого принципу полягає в обмеженні дій недобросовісних кредиторів, спрямованих на використання цивільно-правових засобів з метою отримання задоволення за своїми вимогами, що може зашкодити майновим інтересам інших кредиторів, а також боржника, який зі свого боку своїми діями може завдати шкоди інтересам кредиторів через формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор"), приховування майна тощо. Реалізація цих обмежень є можливою за умови надання учасникам, які беруть участь у розгляді заяви кредитора, ефективного інструменту реалізації наявних прав на заперечення щодо визнання вимог заяви кредитора. Вочевидь, що в такому процесі інститут позовної давності, який, з одного боку, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин, а з іншого - забезпечує визначеність, передбачуваність та стабільність цивільних правовідносин, є дієвим інструментом захисту прав та інтересів кредиторів проти несумлінних дій його боржника та інших кредиторів і навпаки. КУзПБ не встановлює, якого змісту можуть бути ці заперечення, та не обмежує суб`єктів, наділених на подання таких заперечень у їх виборі, в тому числі викладення в них заяви про застосування позовної давності, вимог щодо форми якої чинне законодавство не передбачає, тоді як право на їх подання спрямоване на унеможливлення переважного задоволення вимог одних кредиторів на шкоду іншим та дотримання балансу прав і інтересів кожного з учасників такого розгляду. Тож очевидно, що в цьому разі слід застосовувати розширювальне тлумачення поняття "сторона спору", яке закріплено у частинах третій, четвертій статті 267 ЦК України, включаючи до кола таких суб`єктів учасників, які беруть участь у розгляді кредиторських вимог, - інших кредиторів, розпорядника майна (керуючого реструктризацією) та боржника. За таких умов буде враховано як природу та суть інституту позовної давності, так і особливості та цілі провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а також забезпечено урахування та захист прав й інтересів кожного з учасників такого розгляду. Відтак, для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна (керуючого реструктризацією) боржника (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15). Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в силу ч.1 ст.122 та ч.5 ст.45 КУзПБ розгляд заявлених до боржника вимог кредиторів, їх визнання або відхилення з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, відноситься до повноважень керуючого реструктризацією, безпідставними є доводи скаржника про подання заяви про застосування позовної давності неналежною особою - керуючим реструктризацією, який не має процесуального права її подавати через відсутність статусу сторони у справі. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області в частині розгляду грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування. Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року у справі №918/341/21 в частині розгляду грошових вимог кредитора - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (пункти 1, 2, 3) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №918/341/21 повернути Господарському суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "02" грудня 2021 р. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В.