Постанова 4807 № 334/7321/20

Дата документу 03.12.2021 Справа № 334/7321/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/7321/20 Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк О.М. Провадження № 22-ц/807/3600/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2021 року про повернення оновленої позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, про визначення правочинів недійсними, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т.М., про визначення правочинів недійсними. У позовній заяві позивач просив: 1) визнати недійсним договір дарування житлового будинку літ. А-2, з гаражем, навісом Б, загальною площею 291,19 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , зі всіма будівлями та господарськими спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,0778 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0395, укладений 12.04.2019 між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М. 12.04.2019 року реєстраційний номер 1484; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0778 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0395, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 12.04.2019 між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М. 12.04.2019, реєстраційний номер 1485; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0457 га, кадастровий номер 2324586200:02:004:0464, за адресою: Запорізька область, Приазовський район, сільська рада Степанівська Перша, укладений 12.04.2019 між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М. 12.04.2019, реєстраційний номер 1486. Ухвалою від 14 грудня 2020 року було відкрито провадження по вказаній цивільній справі. 11 травня 2021 року ОСОБА_1 було подано оновлену позовну заву про визнання правочинів недійсними, відповідно до якої позивач додатково до раніше заявлених вимог просив визнати недійсними два заповіти: заповіт, посвідчений 30 липня 2020 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М., реєстраційний номер 2828, відповідно до якого ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_3 все своє майно та заповіт, посвідчений 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М., реєстраційні номера 4761, 4762 відповідно до якого ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_3 все своє майно. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2021 року відмовлено у прийнятті та повернуто вказану оновлену позовну заяву ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі з урахуванням доповнень до неї ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що при подачі до суду уточненого позову ним було одночасно змінено його предмету та підстави. Вказував, що ним було доповнено позов вимогами про визнання недійсними заповітів, але при цьому коло відповідачів не змінювалося, обґрунтуванням всіх позовних вимог, як первісних, так і доповнених, було те, що на час укладення цих правочинів ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Тобто, підстава позову не змінилась, суть позовних вимог - визнання недійсними правочинів також не змінилась. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2021р., а ухвалою від 16.11.2021р. прийнято до апеляційного розгляду доповнення до апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 адвокат Копитіна Я.С. зазначає, що судом правильно визначено, що в оновленому позові ОСОБА_1 було фактично заявлено нові позовні вимоги, і тому суд обґрунтовано не прийняв його до розгляду та повернув позивачу. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у прийнятті та повертаючи його уточнену позовну заяву позивачу ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що вона подана з порушенням приписів ст. 49 ЦПК України, оскільки позивач змінює не тільки предмет, але й підстави позову, а тому її слід розглядати як новий позов з новими позовними вимогами. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції. Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті та повернення уточненої позовної заяви повністю відповідає. Судом встановлено, що при зверненні до суду з первісним позовом у грудні 2020 року ОСОБА_1 було заявлено три вимоги:визнання недійсним договору дарування житлового будинку; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0778 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0395; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0457 га, кадастровий номер 2324586200:02:004:0464. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2020 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 березня 2021 року. 12.03.2021р. у зв`язку із зайнятістю судді Гнатюка О.М. в іншому судовому провадженні судове засідання було відкладено на 27.05.2021 року (а.с. 185, 187, том.1). 11.05.2021р. ОСОБА_1 було подано оновлену позовну заву, відповідно до якої позивач додатково до раніше заявлених вимог просив визнати недійсними два заповіти: заповіт, посвідчений 30 липня 2020 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М., реєстраційний номер 2828, відповідно до якого ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_3 все своє майно, та заповіт, посвідчений 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М., реєстраційні номера 4761, 4762, відповідно до якого ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_3 все своє майно. Відповідно до положень ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. У відповідності до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстава позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження №1590св20) вказано, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми ма- теріального чи процесуального права. Встановлено, що первісними вимогами позивача ОСОБА_1 було визнання недійсними договору дарування житлового будинку та договорів купівлі-продажу двох земельних ділянок з підстав зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою ( ст. 232 ЦК України) та вчинення ОСОБА_2 як представником ОСОБА_4 цих договорів у своїх інтересах та інтересах своє дочки ОСОБА_7 ( ст. 238 ЦК України). В поданій 11.05.2021р. позовній заяві ОСОБА_1 , крім вказаних вище вимог, додає вимоги про визнання недійсними двох заповітів, складених за життя ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , та ці вимоги обґрунтовує посилання на те, що заповідач під час їх складання та посвідчення не мала змоги розуміти значення своїх дій внаслідок наявних захворювань та лікування ( ст. 225 ЦКУ). Законодавцем передбачене право судді під час підготовчого засідання заслухати уточнення позовних вимог (п. 4ч. 2 ст.197 ЦПК України). Таке уточнення може стосуватися уточнень раніше заявлених вимог без зміни їх суті (помилки в датах, прізвищах, неточність формулювання). Однак з огляду на права, надані сторонам процесуальним законом, фундаментально відносно тексту позову позивач може: збільшувати/зменшувати розмір позовних вимог (стосується вимог у грошовому вимірі), змінити підставу або предмету позову. І цей перелік є вичерпним. Колегія наголошує, що доповнення позову про визнання недійсними договору дарування житлового будинку та договорів купівлі-продажу двох земельних ділянок вимогою про визнання недійсними двох заповітів не є збільшенням розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Так, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах: № 923/1061/18 від 10.12.2019, № 925/185/19 від 19.12.2019 року, № 925/186/19 від 23.01.2020 року, № 910/18389/20 від 22.07.2021р.. У постанові від 03 серпня 2020 року (справа № 911/2139/19) Верховний Суд зазначав, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення» позовних вимог або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) остання, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову, як визначено нормою ч. 3 ст. 49 ЦПК України, не допускається. Доповнення позовних вимог новими вимогами та новими обставинами по своїй суті є новим позовом. Заявлення додаткових вимог після відкриття провадження процесуальним законом не передбачено. Позивач має право лише або змінити предмет позову або змінити його підставу. Тобто не можна змінити предмет позову шляхом додавання інших позовних вимог, оскільки предмет позову при цьому фактично не змінюється, а долучаються інші вимоги, крім раніше заявлених, зокрема, які ґрунтуються на інших підставах, ніж первісні. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , подавши 11 травня 2021 року уточнену позовну заяву, фактично заявив додаткові нові вимоги, які у даному випадку можуть бути заявлені шляхом подання іншого позову. Подібне доповнення позову немайновою вимогою є не збільшення позовних вимог, а є пред`явленням нового позову із іншим предметом та підставами, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у прийняття та повернув вказану уточнену позовну заяву. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач скористався своїм правом та уточнив позовні вимоги шляхом пред`явлення додаткових вимог, а підстава позову залишилась незмінною, спростовуються змістом первісної та оновленої позовних заяв. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 375 ЦПК України слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін, зокрема, з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду, які в повній мірі враховані судом першої інстанції. . Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2021 року про відмову в прийнятті та повернення позивачу ОСОБА_1 оновленої позовної заяви , поданої ним до суду 11.05.2021р. залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 03 грудня 2021 року. Головуючий: Судді: