Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 523/15338/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 523/15338/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисельов В.К. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. за участі секретаря Скоріної Т. С. представника апелянта Постільги І. В.; позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Відділ примусового виконання рішень) в якому просила: - визнати протиправними дії щодо знищення виконавчого провадження №47125230 з примусового виконання виконавчого листа №523/22/14-а, виданого 06.03.2015 Суворовським районним судом м. Одеси; - зобов`язати відновити вказане виконавче провадження та продовжити його примусове виконання. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що знищення виконавчого провадження є незаконним, оскільки після скасування у 2016 році постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, останній, зобов`язаний був продовжити примусове виконання виконавчого листа, однак відповідні дії не здійснив. На неодноразові письмові звернення позивачки про хід виконання виконавчого документа, Відділ примусового виконання рішень не відповідав. У відповідь на чергове звернення ОСОБА_1 від 18.09.2020 з проханням продовжити виконання виконавчого листа, 09.10.2020 надійшла відповідь в якій Відділ примусового виконання рішень повідомив, що виконавче провадження №47125230 з примусового виконання виконавчого листа №523/22/14-а, виданого 06.03.2015 Суворовським районним судом м. Одеси знищено. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Ключовою підставою для задоволення позову судом першої інстанції стало те, що після скасування Суворовським районним судом м. Одеси у 2016 році постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний був продовжити примусове виконання виконавчого провадження, але відповідних дій здійснено не було. Тому, суд вважав, що передача до архіву, а також наступне знищення виконавчого провадження є протиправними діями Відділу примусового виконання рішень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, Відділ примусового виконання рішень подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтування вимог апеляційної скарги зводиться до того, що виконавче провадження було знищено правомірно через закінчення строку його зберігання. До того ж, скаржник зосереджує увагу на тому, що Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція з організації примусового виконання рішень), передбачає випадки, коли, за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця, підлягає відновленню знищене виконавче провадження. Проте, спірний випадок не передбачений у вказаній Інструкції. ОСОБА_1 не скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. Позивачка в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін. Представник третьої особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 у справі №523/22/14-а, зобов`язано Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок допомоги по догляду за дитиною, виходячи з розміру, встановленого статтею 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», та здійснити виплати, починаючи з 02.07.2013 із врахуванням вже здійснених виплат. 06.03.2015 ОСОБА_1 отримала виконавчий лист №523/22/14-а, який подала для виконання до Відділу примусового виконання рішень. 07.04.2015 Відділом примусового виконання рішень прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено боржнику до виконання та стягувачу до відома. 25.05.2015 на адресу Відділу примусового виконання рішень надійшов лист Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради відповідно до якого нараховано борг на користь ОСОБА_1 у сумі 10 496,84 грн., що не виплачений у зв`язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України. 27.10.2015 на адресу Відділу примусового виконання рішень надійшла ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 06.10.2015, якою заяву Відділу примусового виконання рішень про зміну способу та порядку виконання рішення суду задоволено. Змінено спосіб виконання виконавчого листа із зобов`язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною на стягнення боргу по перерахунку в сумі 10 496,84 грн. На вказану ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06.10.2015 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 задоволена частково. Ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 06.10.2015 була скасована та постановлена нова ухвала про відмову в задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень про зміну способу та порядку виконання судового рішення. 10.02.2016 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа. Не погодившись з вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 оскаржила її до Суворовського районного суду м. Одеси, постановою якого від 10.08.2016 (справа №523/3239/16-а) вона була скасована. Дана постанова суду набрала законної сили (а.с.6-8). Далі, 07.09.2016 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Відділу примусового виконання рішень, в якій просила виконати судове рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014, яким зобов`язано Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною (а.с.9-10). Також, до цієї заяви ОСОБА_1 додала постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 10.08.2016 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. На вказану заяву Відділ примусового виконання рішень не відреагував. Як стверджує ОСОБА_1 , в подальшому, вона неодноразово зверталась до Відділу примусового виконання рішень з письмовими заявами про хід виконання виконавчого документа, однак, останній, на її звернення не відповідав. Доказів звернення з письмовими заявами на адресу виконавчої служби, з вересня 2016 року по серпень 2020 позивачка не представила. Поряд з цим, на звернення ОСОБА_1 у серпні 2020 року, Відділ примусового виконання рішень листом №10.03-7608 від 10.09.2020 повідомив її про те, що строк зберігання виконавчих проваджень становить три роки, а тому матеріали виконавчого провадження №47125230 знищені. Також, Відділ примусового виконання рішень вказав, що підстави для відновлення вказаного виконавчого провадження, відповідно до вимог п.1 розд. XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, відсутні (а.с.12). Не погодившись з такими діями суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Колегія суддів, у межах спірних правовідносин, вважає необхідним зосередити свою увагу на тому, що предметом даного спору є виключно законність дій Відділу примусового виконання рішень щодо знищення виконавчого провадження №47125230 з примусового виконання виконавчого листа №523/22/14-а, виданого 06.03.2015 Суворовським районним судом м. Одеси. Надаючи оцінку вказаним діям суб`єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції керується наступними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини. Так, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404), який набрав чинності 05.10.2016, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Аналогічна норма була закріплена у Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон №606), який діяв до 05.10.2016. Відповідно до п.1 розд. Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 №1829/5 (далі Правила), завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Згідно п. п. 1, 2 Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Як свідчать обставини справи, у лютому 2016 року Відділом примусового виконання рішень була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження, а у серпні цього ж року дана постанова була скасована Суворовським районним судом м. Одеси. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наслідком скасування постанови про закінчення виконавчого провадження є його відновлення протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, відповідно до ч.1 ст.51 Закону №606, який діяв на час ухвалення постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 10.08.2016 у справі № 523/3239/16-а. Проте, якщо суб`єкт владних повноважень, в особі, посадової особи виконавчої служби, не виконує належним чином свої посадові обов`язки та порушує права стягувача, у останнього є визначене законодавством право у встановлені строки, звернутися до суду за захистом такого порушеного права. Колегія суддів відзначає, що ОСОБА_1 протягом чотирьох років не оскаржувала в судовому порядку бездіяльність державного виконавця щодо відновлення виконавчого провадження. У зв`язку з тим, що виконавче провадження не було відновлено, за закінченням терміну 3 роки воно було знищено, відповідно пункту 2 Правил, який регулює строк зберігання виконавчих проваджень. Варто відзначити, що відповідно до пункту 1 розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають: - втрачене виконавче провадження або його матеріали; - знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов`язана виконати рішення національного суду; - виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території. Вказаний перелік є вичерпним і спірний випадок не підпадає під вимоги п.1 розд. XV Інструкції з організації примусового виконання рішень. Окрім того, на думку колегії суддів, відсутня доцільність відновлення виконавчого провадження, адже у грудні 2016 року воно було виконане і ОСОБА_1 . Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради було перераховано на особистий рахунок державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 10 469,84 грн. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 наполягала на тому, що головною причиною для відновлення знищеного виконавчого провадження є невиплата з боку Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в більшому розмірі, а саме, як вважає позивачка, їй недоплатили 14 503,16 грн. Проаналізувавши даний довід колегія суддів зазначає про його необґрунтованість, адже за рішенням суду Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради був зобов`язаний здійснити ОСОБА_1 перерахунок допомоги по догляду за дитиною, виходячи з розміру, встановленого статтею 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та здійснити виплати, починаючи з 02.07.2013 із врахуванням вже здійснених виплат. Тобто, суд, ухвалюючи рішення, не встановлював загальну суму виплат, вважаючи, що це дискреція суб`єкта владних повноважень. На переконання колегії суддів, спір щодо розміру виплат, є новим спором і повинен бути вирішений шляхом подання позову до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради. Відновлення знищеного виконавчого провадження не є належним способом захисту, адже не призведе до поновлення прав позивачки. У відповідності до статті 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 287, 308, 310, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2021 року скасувати. Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії нове рішення про відмову в задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко