Постанова 4824 № 363/737/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №363/737/2019 Головуючий у І інстанції - Рудюк О.Д. апеляційне провадження №22-ц/824/16298/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Садівницького товариства «Глядин», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , треті особи: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Обслуговуючий кооператив «Затишний будинок», Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосте почуття», Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» про визнання недійсним протоколів, щодо призначення ОСОБА_17 головою садівницького товариства «Глядин», - встановив: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до СТ «Глядин», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про визнання незаконним рішення зборів зазначених в протоколі від 06 жовтня 2018 року, щодо призначення головою СТ «Глядин» - ОСОБА_17 підписаного ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і зазначеного як протокол позачергових загальних зборів СТ «Глядин», ідентифікаційний код 26191173; визнання незаконним рішення. що визначені протоколом позачергових загальних зборів СТ «Глядин», щодо призначення тимчасово виконуючим обов`язків голови СТ «Глядин» код 26191173 ОСОБА_17 від 10 квітня 2015 року та підписаного ОСОБА_17 . Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року закрито провадження у справі за вказаним позовом. Роз`яснено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що розгляд справи за їх позовом віднесено до юрисдикції господарських судів. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд за встановленою підсудністю для продовження розгляду до Київського Окружного Адміністративного суду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що звернувшись до суду з позовними вимогами, щодо визнання незаконним рішення зборів громадян, оформлених, як протокол зборів СТ «Глядин» від 19 червня 2016 року, щодо призначення Головою Ради уповноважених ОСОБА_1 , членами Ради уповноважених ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , позивачі мали за мету судовим порядком встановити незаконність Рішення зборів СТ «Глядин» від 19 червня 2016 року, і навпаки законність рішення зборів проведених двома особами, які фактично підробили підпис секретаря зборів ОСОБА_22 у його відсутність, та мали за мету за допомогою державного реєстратора, внести зміни до ЄДРПОУ про юридичну особу, що пов`язані зі змінами керівника, відповідно до яких було призначено керівником товариства ОСОБА_17 , не з метою ведення господарської діяльності, а з метою отримання доручення на представництво в суді інтересів СТ «Глядин», для подальшого закриття резонансних справ, які слухались в судах різних інстанцій, та мали ознаки корупційного характеру керівництва Вишгородської районної державної адміністрації в попередні роки. Відтак, Вишгородським районним судом Київської області 21 лютого 2019 року з дотриманням правил територіальної юрисдикції (підсудності), було відкрито провадження в даній справі за місцем реєстрації СТ «Глядин». Звертає увагу, що 12 червня 2015 року Київським Окружним Адміністративним судом розглядався аналогічний позов. За таких обставин, вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі з відсилкою на розгляд справи в порядку господарського судочинства. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач СТ «Глядин» є господарською організацією, тоді як спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин, а тому розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами господарського судочинства. З висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У статті 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. ГПК України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 цього Кодексу). При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань. За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3). Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України). Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. З матеріалів справи, а саме з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що СТ «Глядин» є зареєстрованою в реєстрі юридичною особою, дата первинної реєстрації - 30 липня 2012 року, код юридичної особи 38256802, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Хотянівка, дані про основний вид економічної діяльності - діяльність інших громадських організацій. Відповідно до статуту СТ «Глядин» останнє є неприбутковою юридичною особою, яка не має на меті отримання прибутку та утворена шляхом об`єднання фізичних осіб, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Таким чином, відповідач СТ «Глядин» є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени споживчого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема у їх відносинах з кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом, обґрунтовували свої позовні вимоги порушенням їхніх прав саме як членів СТ «Глядин», в питаннях, що пов`язані з його управлінням. Відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року (справа №496/2058/18) Подібний за змістом висновок у відповідних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі №509/577/18 (провадження №14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі №910/7554/18 (провадження №12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі №904/4887/18 (провадження №12-92гс19). За правилами ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо закриття провадження у справі з огляду на необхідність розгляду цього спору в порядку господарського судочинства, обґрунтовано визначивши, що спір між членом (учасником) юридичної особи та цією ж юридичною особою, пов`язаний з діяльністю та управлінням останньої, є корпоративним, а тому підлягає розгляду господарським судом. Оскільки судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому судове рішення є законним і обґрунтованим. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім цього, 29 листопада 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_2 про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області. Аналогічна за змістом заява надійшла 30 листопада 2021 року і від ОСОБА_1 . З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У відповідності до вимог ч.1,6 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ч.4 ст.377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Згідно зі ст.256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Оскільки суд апеляційної інстанції не приймав своєї постанови щодо закриття провадження у справі, а лише погодився з таким висновком, зробленим судом першої інстанції, то і відсутні підстави у суду апеляційної інстанції для задоволення заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про передачу справи за встановленою юрисдикцією. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 03 грудня 2021 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба