Постанова 4822 № 714/752/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2021 року м. Чернівці справа № 714/752/20 провадження №22-ц/822/975/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Владичана А.І., Литвинюк І.М. секретар Герман Я.І. за участю: сторін та їхніх представників розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Чернівецька районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Чернівецька районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ляху Г.О., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Позовна заява обґрунтована тим, що з 16 серпня 2011 року по 09 жовтня 2017 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав з нею у її будинку в с. Остриця Герцаївського району, та знаходився на її утриманні. Після розірвання шлюбу, відповідно до усної домовленості з відповідачем щодо виховання сина, дитина проживала по десять днів з кожним з батьків. 18 червня 2020 року вона поїхала за сином по місцю проживання відповідача в с. Рідківці Новоселицького району, проте відповідач сина не віддав та з того часу його утримує, не надаючи їй можливості побачити сина та спілкуватися з ним. Зазначала, що вона матеріально забезпечена, має стабільний дохід, власне житло, в якому дитина має свою кімнату та все необхідне, навчально-виховний заклад на відміну від будинку відповідача знаходиться неподалік її домоволодіння. Дитина наразі позбавлена материнської турботи з вини відповідача, який неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, а тому проживання дитини з нею в повній мірі забезпечить інтереси сина. Посилаючись на вказані обставини, просила суд визначити постійне місце проживання її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з батьком. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є фізичною особою підприємцем, має достатній та стабільний дохід, також має власне житло, в якому дитині є де жити. На відміну від матері ОСОБА_1 , його підприємницька діяльність не потребує виїзду за кордон, а здійснюється в межах Чернівецької області, що дає йому можливість приділяти більше уваги і часу дитині. Натомість для забезпечення умов існування підприємницької діяльності ОСОБА_1 , у неї є необхідність виїзду за кордон, як правило 2-3 рази на місяць, тривалістю від п`яти днів, зазвичай у Туреччину та Китайську Народну Республіку, внаслідок чого матір не зможе приділяти необхідного та достатнього часу дитині. Вважає, що під час таких поїздок, які є постійними та триваючими, матір фізично не зможе піклуватися про сина, перекладаючи такі обов`язки на інших людей, що є неправильним при наявності в житті сина люблячого батька. Наразі дитина проживає у нього та хоче проживати з ним, а не з матір`ю, а тому визначення місця проживання з батьком відповідатиме інтересам дитини. Посилаючись на вказані обставини, просив суд визначити постійне місце проживання його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Визначаючи місце проживання дитини разом із матір`ю, суд керувався найкращими інтересами дитини, погодившись із висновком органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з позивачкою, оскільки таке вирішення спору дає підстави для висновку про гармонійний розвиток та належне виховання дитини. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов, визначивши місце проживання дитини разом з батьком. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що мати ОСОБА_1 отримує офіційний дохід, з якого сплачує податки, отже суд першої інстанції всупереч ст.161 СК України визначив місце проживання дитини з матір`ю, яка не має офіційного доходу. Суд першої інстанції дав неналежну оцінку думці малолітнього ОСОБА_4 , який будучи заслуханий у суді першої інстанції, чітко висловив свою позицію, що хоче жити з батьком. Така позиція малолітнього сина підтверджується також актом опитування ОСОБА_4 , складеним працівниками Служби у справах дітей, результатами психологічного вивчення відмінностей у ставленні ОСОБА_4 до батьків, складеного психологом Соціально-психологічного центру Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Чернопиським О.М . Однак, суд першої інстанції ухвалив рішення всупереч думки самої дитини, не мотивувавши її відхилення. Крім того, суд першої інстанції не сприйняв докази того, що мати чинить на дитину психологічний тиск, що було підтверджено звукозаписами, дослідженими у судовому засіданні. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що з 16 серпня 2011 року по 09 жовтня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до усної домовленості між сторонами після розірвання шлюбу дитина проживала по десять днів з кожним з батьків. З червня 2020 року малолітній проживає без реєстрації з батьком в с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області. Разом з ними ще проживають троє дітей відповідача від попереднього шлюбу. З довідки Чернівецького навчально-виховного комплексу «Любисток» № 38 від 02 липня 2020 року слідує, що ОСОБА_4 навчається в 3-Б класі даного закладу Чернівецької міської ради. З характеристики Чернівецького навчально-виховного комплексу «Любисток» № 38 від 02 липня 2020 року слідує, що ОСОБА_4 навчається в даному закладі з 1 класу, відвідує спортивну секцію комплекс. Проживає почергово то з матір`ю, то з батьком по 10 днів у кожного. Батьки часто відвідують навчальний заклад, забираючи дитину із школи, цікавляться його навчанням, були присутні на батьківських зборах. З акта обстеження від 10 вересня 2020 року, складеного Службою у справах дітей Герцаївської районної державної адміністрації слідує, що у будинку позивачки в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області є нормальні умови для проживання, забезпечено всі матеріально-побутові умови для проживання дитини із матір`ю, дотримані санітарно-гігієнічні умови, житло розміщено на 1-2 поверхах, наявні 2 кухні, ванна, 2 спальні, дитяча, вітальня. В будинку проживають тільки мати з дитиною. 14 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Служби у справах дітей Герцаївської районної державної адміністрації про те, що не заперечує проти визначення місця проживання сина разом з матір`ю за місцем її реєстрації. Висновком органу опіки та піклування Герцаївської районної державної адміністрації № 19/25-1112 від 30 вересня 2020 року визначено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з його матір`ю ОСОБА_1 в с. Остриця Герцаївського району. Орган опіки та піклування Чернівецької райдержадміністрації, який був створений внаслідок реорганізації Герцаївської та Новоселицької районних державних адміністрацій, звернувся до суду із заявою № 01-39/21-650 від 22 червня 2021 року, в якій підтримує висновок органу опіки та піклування Герцаївської районної державної адміністрації від 30 вересня 2020 року, як такий що відповідає інтересам дитини. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Герцаївської районної державної адміністрації № 14/25-1208 від 12 жовтня 2020 року відповідачу ОСОБА_2 визначено час зустрічі з сином ОСОБА_4 , який проживає разом із матір`ю, з можливістю спілкуватися з дитиною поза межами території господарства, а саме з 21 години п`ятниці по 16 годину неділі щотижня з ночівлею у батька. З результатів психологічного вивчення відмінностей у ставленні ОСОБА_4 до батьків від 16 листопада 2020 року, проведеного асистентом кафедри практичної психології ЧНУ ім. Ю.Федьковича слідує, що батьки мають суттєву різницю у підходах щодо виховання малолітнього ОСОБА_4 , який хотів би жити разом із обома батьками, але при неможливості обрав би батька. В той же час, мати для нього є більш значущою особою, а тому тривожність до неї дещо більша. З актів обстеження від 05 серпня 2020 року, від 19 листопада 2020 року та від 21 січня 2021 року, складених Службою у справах дітей Новоселицької районної державної адміністрації слідує, що у будинку відповідача в с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області є нормальні умови для проживання батька з дитиною, дитина відмовляється їхати за місцем проживання матері. Окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у будинку проживають інші діти відповідача. Постановою Новоселицького районного суду від 16 липня 2020 року ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 гривень за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства стосовно власної доньки. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо. Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України). При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта, п`ята статті 19 СК України). Аналізуючи матеріально-побутовий стан сторін, суд першої інстанції встановив, що обоє батьків малолітнього ОСОБА_4 мають задовільні умови проживання, кожен з батьків має стабільний заробіток, мають власне житло, бажання та можливість піклуватися про сина. Разом з цим, з актів обстеження від 05 серпня 2020 року, 19 листопада 220 року, 21 січня 2021 року, складених Службою у справах дітей Новоселицької районної державної адміністрації вбачається, що у будинку ОСОБА_2 , крім нього проживають його доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 липня 2020 року ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст..173-2 ч.1 КУпАП, тобто за вчинення домашнього насильства стосовно доньки ОСОБА_7 . З акта обстеження від 10 вересня 2020 року, складеного Службою у справах дітей Герцаївської райдержадміністрації, слідує, що у будинку позивачки в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області є нормальні умови для проживання, забезпечено всі матеріально-побутові умови для проживання дитини разом із матір`ю, дотримані санітарно-гігієнічні умови, житло розміщено на 1-2 поверхах, наявні 2 кухні, ванна, 2 спальні, дитяча, вітальня. В будинку проживають тільки мати ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 . 14 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей Герцаївської районної державної адміністрації із заявою про те, що не заперечує проти визначення місця проживання сина ОСОБА_4 разом з його матір`ю ОСОБА_1 за місцем її реєстрації (а.с.181 зворот Т.1). Допитані судом першої інстанції як свідки психологи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що їм відомі обставини справи, оскільки до них за допомогою звертались обоє батьків разом з дитиною, яка має перманентний психологічний стрес, у зв`язку з проживанням батьків окремо одне від одного та наявністю спору щодо її місця проживання. Між дитиною та батьком дуже тісний зв`язок, дитина боїться, що батько може не повернутися. Разом з тим, чіткої прихильності дитини до когось не було. У сторін різні підходи щодо виховання дитини. Матір бажає виховати «чемпіона», а тому виховує дитину з дотриманням дисципліни та навчання на доброму рівні; батько до дитини менш вимогливий. В той же час, дитина має мати постійне місце проживання з одним із батьків, оскільки постійні переїзди від одного до іншого негативно впливає на її психологічний та фізичний стан. Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Висновком органу опіки та піклування Герцаївської районної державної адміністрації № 19/25-1112 від 30 вересня 2020 року визначено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з його матір`ю ОСОБА_1 в с. Остриця Герцаївського району. Орган опіки та піклування Чернівецької районної державної адміністрації, який був створений внаслідок реорганізації Герцаївської та Новоселицької районних державних адміністрацій, звернувся до суду із заявою № 01-39/21-650 від 22 червня 2021 року, в якій підтримує висновок органу опіки та піклування Герцаївської районної державної адміністрації від 30 вересня 2020 року, як такий що відповідає інтересам дитини. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Герцаївської районної державної адміністрації № 14/25-1208 від 12 жовтня 2020 року відповідачу ОСОБА_2 визначено час зустрічі із сином ОСОБА_4 , який проживає разом із матір`ю, з можливістю спілкуватися з дитиною поза межами території господарства, а саме з 21 години п`ятниці по 16 годину неділі щотижня, з ночівлею у батька. Судом першої інстанції також заслухано думку малолітньої дитини, який пояснив суду, що на даний час він проживає разом з батьком та трьома доньками батька від іншого шлюбу, з якими у нього відносини не дуже хороші. Батьки проживають окремо, він любить обох батьків. При цьому малолітній зазначив, що хоче жити з батьком, оскільки з ним цікавіше, а до мами приходити в гості один-два рази на тиждень, але якщо суд вирішить, що він має жити з мамою, то він буде жити з мамою. Отже, малолітнім не було висловлено категоричної позиції щодо бажання проживати виключно з батьком. Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вірно сприйняв думку дитини з огляду на те, що на час ухвалення судами як першої, так і апеляційної інстанцій рішення у справі, дитина не досягла 10-річного віку, а отже, відсутні підстави вважати, що суд порушив вимоги щодо помилкового сприйняття думки дитини чи її врахування під час ухвалення рішення суду. Статтею 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Отже, положення закону визначають необхідність врахування думки дитини при вирішені спорів з питань, які стосуються її життя, в першу чергу, батьками. Наведені положення закону не дають підстав для висновку, що думка дитини повинна бути вислухана тільки судом у залі судового засідання, оскільки самий факт розірвання шлюбу між батьками вже є психотравмуючим фактором для дитини. Присутність дитини під час суперечок батьків також не вливає сприятливо на її психоемоційний стан. Присутність у суді, у судовому засіданні не є комфортним для дітей. Тому, вирішуючи питання про необхідність заслуховування думки дитини саме судом у судовому засіданні, потрібно враховувати обставини кожної конкретної справи, особливості та вік дитини, а також те, чи була заслухана думка дитини органом опіки чи піклування, психологом, чи донесена думка дитини до суду у відповідних документах, та чи є потреба суду особисто заслухати дитину. У матеріалах справи наявні результати психологічного вивчення відмінностей у ставленні дитини до батьків, проведені психологом Соціально-психологічного Центру Чернівецького національного університету Ю.Федьковича Чернопиським О.М. , у зв`язку із зверненням батька дитини ОСОБА_2 , де вказано, що батьки мають суттєву різницю у підходах щодо виховання малолітнього ОСОБА_4 , який хотів би жити разом із обома батьками, але при неможливості обрав би батька. В той же час, мати для нього є більш значущою особо, а тому тривожність до неї дещо більша (а.с.84-85 Т.1). Отже, до суду донесена думка дитини, яка зокрема відображена у висновку психолога в частині значущості батька у житті дитини. Відповідно, твердження апеляційної скарги про те, що суд проігнорував думку дитини та її прихильність до батька, є безпідставним. Однак те, що за результатами урахування усіх обставин справи, в тому числі і прихильного ставлення дитини до батька, суд ухвалив рішення про визначення місця проживання сина із матір`ю, а не з батьком, не свідчить про порушення судом норм процесуального права. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), суд вказав, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року. Судом встановлено, що після розірвання шлюбу (09 жовтня 2017 року), відповідно до усної домовленості між сторонами щодо виховання сина, дитина проживала по десять днів з кожним із батьків. Разом з цим, всупереч вказаній домовленості 18 червня 2020 року відповідач відмовився повертати дитину матері, що вірно оцінено судом першої інстанції, як порушення прав дитини на спілкування з матір`ю. Визначаючи місце проживання дитини, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, тому, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку сина, обоє з батьків приділяють увагу, підтримку та люблять дитину, суд, виходячи із найкращих інтересів дитини, встановивши, що син після розлучення батьків, за домовленістю між ними, проживав тривалий час разом із матір`ю, яка більш вимоглива до сина в плані дотримання дисципліни та підготовки до навчання, в той час коли дитина перебуваючи у батька втратила старанність, і, як наслідок погіршилась успішність у навчанні, визначив місце проживання дитини разом з матір`ю. На час ухвалення оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину. Є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч ст.161 СК України визначив місце проживання дитини з матір`ю, яка не має офіційного доходу, оскільки перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків не є вирішальною умовою для передачі йому дитини. Як пояснила позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції, що вона є приватним підприємцем, здійснює торгівельну діяльність на Калинівському ринку і її дохід є достатнім для належного утримання сина. Що стосується поїздок за кордон, то пояснила, що вона за товаром виїжджає 3-4 рази на рік на 3-4 дні і дана обставина не може слугувати для відмови в задоволенні її позову про визначення місця проживання дитини разом з нею. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати. Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, визначаючи місце проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з матір`ю, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку. У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2021 року залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 грудня 2021 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: А.І. Владичан І.М. Литвинюк