Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/1278/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1759/21 Справа № 192/1278/21 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Говорова А.В. на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 454,00 грн., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Говорова А.В., ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 31 серпня 2021 року о 07 год. 20 хв. на 440 км а/ш Н-08 керував автомобілем Форд, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, зірниці не реагують на світло, збудженість, на вимогу працівника поліції категорично відмовився від проходження медичного огляду у встановленому порядку для встановлення стану наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилаються на те, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводив себе адекватно, відповідав на питання поліцейського, при цьому мова останнього була зрозумілою та чіткою, збудженість була відсутня. Вказує, що матеріали справи не містять доказів використання поліцейським спеціальних технічних засобів для проведення огляду ОСОБА_1 . Зазначає, що всупереч вимогам Інструкції відеозапис не є безперервним, що є порушенням. Звертає увагу, що зазначені у протоколі свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їх пояснення є недопустимими доказами з огляду на те, що цих свідків не встановлено під час огляду відеозапису з бодікамери поліцейського, а також вказаних свідків не бачив ні ОСОБА_1 , ні свідок ОСОБА_4 . Вказує, що з відеозапису не вбачається, що працівниками поліції у присутності двох свідків пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння. Зазначає, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження огляду. Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення. Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння; відеозаписом з бодікамери поліцейського, яким підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки такого сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що міститься підпис останнього, проставлений власноручно, а тому відповідні твердження апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Доводи апеляційної скарги щодо того, що працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки за допомогою технічного засобу та останній не відмовлявся від проходження такого огляду, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Факт того, що працівниками поліції у відповідності до вимог ч. 2 ст.266 КУпАП було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, відеозаписом з бодікамери поліцейського. Всупереч твердженням в апеляційній скарзі у працівників поліції були підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, оскільки після зупинки останнього працівниками поліції у нього були виявлені ознаки наркотичного спяніння, які і стали підставою вимоги працівників поліції пройти відповідний огляд, а саме відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки нароктичного спяніння: зірниці не реагують на світло, збудженість та тремтіння рук. Суд апеляційної інстанції не бере до увагу посилання захисника про визначення письмових пояснень свідків недопустимими доказами, з огляду на те, що вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП участь свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не є обов`язковою, а відповідно до матеріалів справи огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проводився поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів відеозапису. При цьому не є істотним порушенням вимог інструкції той факт, що відеозапис не є безперервним, оскільки останній містить усі необхідні відомості, а саме факт зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, факт встановлення останніми у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, факт вимоги працівників поліції до ОСОБА_1 про проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також факт складання протоколу про адміністративне правопорушення та ознайомлення ОСОБА_1 з ним. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ, що містяться у рішенні у справі Сутяжник проти Росії від 23 липня 2009 року, про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності. В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Інші доводи апеляційної скарги оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Говорова А.В. залишити без задоволення. Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот