Постанова 4803 № 185/4391/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8515/21 Справа № 185/4391/20 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В.,Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2020 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 25.02.2008 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, у розмірі 1 010,00 грн. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах встановлених договором. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 31.03.2020 року має заборгованість у розмірі 142 788,40 грн, яка складається з наступного: 3 700,61 грн - заборгованість за тілом кредиту, 132 294,27 грн - заборгованості за нарахованими відсотками, 2 793,52 нарахована пеня. З урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, банк просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.02.2008 року у загальному розмірі 10 757,34 грн, з яких: 3 700,61 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 056,73 грн - заборгованість за простроченими відсотками, та судові витрати. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.02.2008 року у розмірі 3 700,61 грн, що становить тіло вказаного кредиту. Вирішено питання стосовно судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. З таким рішенням суду в частині відмови у стягненні відсотків позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині. В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідач своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", не скористалася. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 25.02.2008 року. На підставі вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 отримала кредитну картку із встановленим кредитним лімітом 1010 грн., який у подальшому було збільшено до 4400,00 грн. Встановлено, що фактично відповідач отримала грошові кошти у сумі 3700,61 грн. Із матеріалів справи вбачається, що станом на 31.01.2021 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором складає 10 757,34 грн, з яких: тіло кредиту 3 700,61 грн, заборгованість за простроченими відсотками 7 056,73 грн. Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 3 700,61 грн, суд першої інстанції зазначив, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" в частині стягнення відсотків по кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами; витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.02.2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні відсотків, оскільки в іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується. Так, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. З урахування заяви про зменшення позовних вимог, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 7 056,73 грн. Як вбачається з анкети-заяви №б/н від 25.02.2008 року підписаної відповідачем, в ній визначено, що базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 3,0 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Із розрахунку заборгованості, наданого банком, вбачається, що заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом становить 7 056,73 грн. Згідно з частиною третьою статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Також, колегія суддів зауважує, що порядок застосування змінюваної процентної ставки визначений ч. 4-6 ст. 1056-1 ЦК України. Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Повідомлення про збільшення відбувається письмово, не пізніше ніж за 15 днів до дати збільшення. Однак, позивачем не було дотримано вказаних вимог закону при укладанні договору з відповідачем, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку. Як зазначено в правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Такої ж позиції притримується Верховний Суд в своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 389/3409/16-ц. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ "ПриватБанк"процентів за користування кредитом, нарахованих за підвищеною процентною ставкою понад 36 % річних. Банк не надав до суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні вищому ніж 36% річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст. 1056-1 ЦК України. Проте, з матеріалів справи вбачається зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем з 01 квітня 2015 року до 43,20 % на прострочену заборгованість, яка є нікчемною, оскільки відсутні докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем. Заборгованість по процентам за користування кредитом з накопичувальним підсумком за період з 18 березня 2008 року по 31 березня 2015 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила 497,23 грн, тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за простроченими відсотками з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про часткове задоволення даних позовних вимог. Згідно ст. 141 ЦПК України та з урахуванням розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 367,85 грн. Тож, керуючись положеннями ст.ст. 259, 367,369,374,376 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 рокув частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом - скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за відсотками за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 25.02.2008 року в розмірі 497,23 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 367,85 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова